Постанова № 41316330, 17.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 жовтня 2014 року 15 год. 15 хв. № 826/13652/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Міндоходів у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 вересня 2014 року надійшов позов державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій від 12 серпня 2014 року № 000280 та № 000281 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем безпідставно, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У судовому засіданні 24 вересня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Міндоходів у Львівській області (далі - третя особа).

Ухвалою суду від 08 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні письмового клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 24 вересня 2014 року.

Представник третьої особи у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла. Поряд з цим, 13 жовтня 2014 року до суду через канцелярію від третьої особи надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 жовтня 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Третьою особою проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 липня 2014 року складено акт № 13/93/2100/37199618 про результати проведення фактичної перевірки позивача за адресою місця провадження діяльності: Львівська область, Золочівський район, село Струтин, вулиця Солтівського, 2 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено ч. 6 ст. 14 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон) та п. 6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1266 (далі - Порядок № 1266). Порушення полягає у здійсненні відвантаження спирту, фракції головної етилового спирту без дозволу, виданого уповноваженим представником контролюючого органу та без штампу "Виїзд дозволено" на товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) і актах загрузки.

Ціна спирту, фракції головної етилового спирту на відвантаження формується на основі калькуляції собівартості переміщеного спирту, фракції головної етилового спирту на складі та вартості оприбуткованого спирту, фракції головної етилового спирту із виробництва за відповідний період. Дані стосовно суми переміщеного спирту передаються засобами електронного зв’язку. Всі дані щодо ціни переміщеного спирту знаходяться у позивача.

Копії ТТН, актів про відвантаження і приймання, доповідних записок представника на акцизному складі, доповідних записок начальника Золочівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, а також довідок про отримання спирту додано до акту перевірки.

На підставі акту перевірки, 12 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 000280, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 4840347,36 грн.; № 000281, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 15025910,40 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до п. 1.1 ст.1, пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону, виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу. Акцизні склади повинні бути обладнані витратомірами - лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірі - лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Відпуск спирту етилового без наявності витратоміра - лічильника обсягу виробленого спирту етилового забороняється. Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників обсягу виробленого спирту етилового встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 230.1, 230.2, 230.11, 230.15 ст. 230 ПК України, акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

На акцизних складах постійно діють представники контролюючого органу за місцем розташування акцизного складу.

Основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, в якій представник контролюючого органу на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису, зазначення часу виїзду з акцизного складу та показників пробігу транспортного засобу, а також здійснює запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Згідно з пп.11.1 п. 11 наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Крім того, відповідно до п. 230.18 ст. 230 ПК України, транспортування спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються спирт етиловий, горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, з відміткою представника контролюючого органу на акцизному складі забороняється.

Згідно з п. 2.11 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 11 січня 2011 року № 14, основним завданням представника органу державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів і сплати податків, а також за цільовим використанням спирту.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, законодавчо встановлено обов’язок суб’єкта господарювання, який здійснює виробництво та відвантаження лікеро-горілчаних виробів, дотримуватись порядку заповнення ТТН, на якій повинна міститись відмітка представника контролюючого органу на акцизному складі про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису, що є умовою подальшого транспортування лікеро-горілчаних виробів.

Викладеним спростовуються доводи представника позивача про відсутність необхідності погодження ТТН із відпуску спирту при його транспортуванні з одного акцизного складу на інший.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво та торгівлю алкогольними напоями, повинні дотримуватись законодавчо встановлених правил здійснення діяльності у сфері обігу алкогольних напоїв. У разі порушення таких правил суб’єкт господарювання несе відповідальність, передбачену Законом.

Зокрема, відповідно до абзацу 16 ч. 2 ст. 17 Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску - 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року № 375/11/14-14, із 01 січня 2011 року (від часу набрання чинності (ПК України) у контролюючих органів у розумiннi ПК України вiдсутнi повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повiдомлень-рiшень, якими можуть бути визначені грошові зобов’язання.

Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не вiдповiдає податковому повiдомленню-рiшенню, судам варто виходити з такого.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення i, як наслідок, про його скасування.

Якщо спiрне рiшення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенцiї та з його змiсту можна чiтко встановити змiст цього рiшення (зокрема, порушення законодавства, за якi застосовуються вiдповiднi санкцiї, та розмiр останнiх), таке рiшення може бути визнане судом правомiрним навiть у разi, коли не дотримано окремих елементiв форми спiрного рiшення.

У такому разi рiшення контролюючого органу про застосування фiнансових санкцiй за порушення вимог законодавства з регулювання обiгу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробiв, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повiдомлень-рiшень, варто розцiнювати як податкове повiдомлення-рiшення з окремими дефектами, якi не змiнюють сутi спiрного рiшення.

Запропонований пiдхiд є унiверсальним принципом розгляду податкових спорiв, вiдповiдно до якого перевага надається змiсту документа порiвняно з його зовнiшньою формою.

Згідно з п.п. 2, 5,6, 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790, фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених п. 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що у разі невиконання суб’єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Цим спростовуються доводи представника позивача про не визначення в оскаржуваних рішеннях граничного строку сплати грошових зобов’язань.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи, що на ТТН, копії яких містяться у матеріалах справи, не проставлений штамп "Виїзд дозволено" та відсутній особистий підпис представника контролюючого органу на акцизному складі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Міндоходів у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень відповідач є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

2. Стягнути із державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (ідентифікаційний код 37199618) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда