Постанова № 41314376, 07.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 листопада 2014 року 14 год. 15 хв. № 826/15975/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ ГРУП" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 17 жовтня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ ГРУП" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 06 жовтня 2014 року № 137426552209 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні 27 жовтня 2014 року.

У судове засідання 27 жовтня 2014 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Поряд з цим, 27 жовтня 2014 року до суду через канцелярію від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. При цьому, 27 жовтня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 27 жовтня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що сторін повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 16 по 18 вересня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 вересня 2014 року складено акт № 873/26-55-22-09/32950525 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у результаті взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест" (далі - ТОВ "Овітекс Інвест") за березень 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ за березень 2014 року у розмірі 835054,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 06 жовтня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з ПДВ у розмірі 835054,00 грн. за основним платежем та у розмірі 417527,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку проведено на підставі наказу від 12 вересня 2014 року № 2660 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПХ ГРУП".

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ "Овітекс Інвест", як підрядником, 03 березня 2014 року укладено договір підряду № 25 (далі - договір підряду), за умовами якого підрядник зобов’язався власними або залученими силами та засобами за дорученням замовника виконати, а замовник - прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи.

На підтвердження виконання умов договору підряду представником позивача надано суду копії самого договору, додатків до нього, актів наданих послуг, платіжних доручень та податкових накладних.

Суми ПДВ, зазначені у виписаних ТОВ "Овітекс Інвест" податкових накладних, позивачем включені до складу податкового кредиту.

В обґрунтування викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем ПДВ за березень 2014 року відповідачем зазначено, що ТОВ "Овітекс Інвест" сформовано податковий кредит за березень 2014 року за рахунок постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Фін Буд" (далі - ТОВ "Будівельно-торгова фірма "Фін Буд").

Згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "Овітекс Інвест", вказаним товариством отримано 369 податкових накладних від постачальника - ТОВ "Будівельно-торгова фірма "Фін Буд" за березень 2014 року, які складено 03 березня 2014 року. Суми ПДВ у таких податкових накладних не перевищують 10000,00 грн., а тому не підлягають обов’язковій реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вище викладені обставини, за переконанням відповідача, свідчать, що таким чином ТОВ "Овітекс Інвест" ухилилось від реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме шляхом маніпулювання податковою звітністю, у результаті чого сформовано податковий кредит.

Такі маніпуляції дали можливість сформувати технічний податковий кредит, що, у свою чергу, не тягне за собою виникнення розбіжностей з ПДВ у базах даних Міндоходів та надало можливість у подальшому формувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ "Овітекс Інвест" до контрагента-покупця - позивача, який, у свою чергу, використав даний схемний податковий кредит з метою заниження ПДВ.

Зважаючи на вище викладене, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв’язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

З урахуванням вище викладених норм та обставин суд зазначає, що у ході проведення перевірки відповідачем не виявлено будь-якої обставини, яка б свідчила про те, що позивачем порушено норми податкового законодавства. Висновок відповідача ґрунтується виключно на його припущеннях, без урахування факту наявності первинних документів, які свідчать про реальність здійснених позивачем та ТОВ "Овітекс Інвест" господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин вбачається, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято безпідставно, а тому воно є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ ГРУП" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 жовтня 2014 року № 137426552209, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ПХ ГРУП" збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1252581,00 грн. (Один мільйон двісті п’ятдесят дві гривні п’ятсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ ГРУП" (ідентифікаційний код 32950525) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин