Рішення № 41314109, 11.11.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4445/14-ц

Провадження № 2/591/1745/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Сибільова О.В.,

за участю секретаря - Кірілової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління ДМС України в Сумській області, Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради, Сумська обласна спілка споживчих товариств,

про визнання осіб втратившими право користування житлом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання їх втратившими право користування житлом, який підтримала в судовому засіданні та мотивувала тим, що є наймачем кімнати АДРЕСА_1, разом з нею проживає її донька ОСОБА_6 Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 квітня 2012 року № 183 гуртожиток було передано до комунальної власності. З метою отримання житла у приватну власність почала збирати документи та дізналась, що за даною адресою зареєстровані ще чотири особи. Посилаючись на ст.ст. 71,72 ЖК України, а також враховуючи, що відповідачі в добровільному порядку не бажають зніматися з реєстрації, без поважної причини понад шість місяців не проживали за вказаною адресою, просила визнати їх такими, що втратили право користування житлом.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, пояснив, що тривалий час перебував у місцях позбавлення волі, звільнився у 2010 році, але не знав, що має право вселення до спірної кімнати. Після звільнення їздив увесь час по заробіткам. Його мати ОСОБА_3 є громадянкою Росії, тому виїхала до даної країни на постійне місце проживання.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та пояснив, що у спірній квартирі зареєстрований з 1999 року. Перебував у місцях позбавлення волі, після звільнення, не знав, що має право на проживання у вказаній квартирі.

В судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились.

Представник третьої особи - КП «Сумижитло» Сумської міської ради в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив розглядати справу без його участі, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Інші учасники в судове засідання не з'явились, своїх пояснень чи заперечень по суті позову не надали.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази у справі, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23 листопада 2004 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Сумську міську раду в особі Управління обліку, розподілу та приватизації житла вчинити дії з приватизації наведеного житла (а.с. 8).

В даній кімнаті крім неї зареєстрованими значаться відповідачі по справі (а.с. 65):

- ОСОБА_2 - з 20 листопада 1996 року як наймач;

- ОСОБА_3 (мати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4) - з 29 грудня 1999 року як наймач;

- ОСОБА_4 - з 29 грудня 1999 року як син наймача;

- ОСОБА_5 - з 29 грудня 1999 року як син наймача.

Згідно вироку суду від 16 червня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були визнані винними та засуджені до позбавлення волі (а.с. 126-131), а затримані вони були 28 жовтня 2004 року (а.с. 122, 124).

Згідно вимоги ІЦ, ОСОБА_5 звільнений 21 серпня 2009 року (а.с. 124), а ОСОБА_4 09 квітня 2014 року. (а.с. 96).

Відповідачі по справі більше шести місяців не проживають в спірному житлі, не користуються ним, не проявляють інтересу до нього. Речі відповідачів в цьому приміщенні відсутні, витрат по утриманню житла позивачки не несуть.

Крім того, наданими позивачем доказами та показами свідків спростовані пояснення відповідачів, стосовно того, що на момент затримання в 2004 році вони проживали в спірному приміщенні.

Зокрема, свідок ОСОБА_9 показала суду, що на момент вселення в спірну кімнату в листопаді 2004 року позивачки з дитиною, приміщення пустувало, ніхто в ньому не жив, а позивачка проживає в цій кімнаті вже близько 10 років. Аналогічні покази дав суду свідок ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11, яка раніше працювала комендантом гуртожитку, де розташована спірна кімната, показала суду, що позивачка проживає в цій кімнаті з 2004 року, до цього приблизно станом на 2001 рік в цій кімнаті мешкала молода пара - чоловік та жінка, а після них (перед позивачкою) пара середніх років - чоловік та жінка. Інших дітей, крім доньки позивачки, в цій кімнаті вона не бачила.

Покази наведених осіб узгоджуються з показами свідка ОСОБА_12, яка з 21 лютого 2003 року по 08 жовтня 2004 року була зареєстрована та проживала в спірній кімнаті (перед позивачкою). Відповідачів там ніколи не бачила, їх речей в цій кімнаті не було. Проживання цього свідка в кімнаті АДРЕСА_1 підтверджено копією її паспорта.

Отже наведеними доказами переконливо доведено суду, що навіть до моменту затримання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в 2004 році, вони, їх мати та інший відповідач в спірній кімнаті вже не проживали понад 6 місяців, інтересу до неї не проявляли, своїх речей в цій кімнаті не мали і витрат по утриманню спірного житла не несли.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються і копією паспорта ОСОБА_5, відповідно до якого він після звільнення з 29 травня 2010 року зареєструвався за іншою адресою, а відповідач ОСОБА_4 не заперечив тих обставин, що не проживає після звільнення за місцем реєстрації.

Також суду не було надано доказів тому, що відповідачі намагались вселитись після звільнення з місць позбавлення волі у встановленому законом порядку в спірне житло, як і не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин непроживання відповідачів в спірному житлі, а також чинення їм перешкод в користуванні ним, в тому числі до їх затримання та засудження в 2004-2005 роках.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 більше шести місяців не проживають в спірному житлі, не користуються ним, фактично втратили до нього інтерес, проживають в іншому місці, спільних витрат по утриманню житла не несуть, зазначеними діями відповідачі порушують житлові права позивачки ОСОБА_1, без визнання їх втратившими право користування житлом, позивачка позбавлена можливості зняти їх з реєстрації та реалізувати свої приватизаційні права, тому вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Оскільки позивачка просила не відшкодовувати понесені нею судові витрати, суд вважає за можливе не вирішувати це питання під час ухвалення рішення.

На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 80, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 втратившими право користування житлом - кімнатою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Сибільов