Ухвала суду № 41307727, 05.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6935/14 Головуючий 1 інст. - Лосєва Д.А.

Справа № 638/12822/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2014 року по справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про визнання припиненим факту споживання послуг, визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі по тексту - КП «ХТМ») завернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 19 210 грн. 72 коп. за період з 01.12.2006 року по 30.06.2013 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що КП «ХТМ» надає послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання ОСОБА_3, яка є споживачем цих послуг.

За період з 01.12.2006 року по 30.06.2013 року ОСОБА_3 не в повному обсязі сплачувала вартість наданих послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 210 грн. 72 коп.

18.11.2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила суд визнати факт припинення споживання мешканцями квартири за адресою: АДРЕСА_1 послуг з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання з 15.10.2007 року, визнати неправомірними дії КП «ХТМ» із нарахування плати за послуги за період з 15.10.2007року по 30.06.2013 року, а також зобов'язати КП «ХТМ» здійснити перерахунок заборгованості за послуги та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 зазначила, що з початку 2006 року нею було введено в дію газове опалення, а в жовтні 2007 року під час чергового сезонного випробування центральної системи опалення співробітниками КП «ХТМ», вийшли з ладу батареї опалення, про що було повідомлено КП «ХТМ». У зв'язку з тим, що вона не користувалась їх послугами вона просила зробити перерахунок заборгованості з метою повного розрахунку. Крім того вона повідомила КП «ХТМ» про те, що стояки опалення нею замінені, утеплені та ізольовані від її квартири і з 15.10.2007 року вона не користується цими послугами. Крім того, у будинку в якому вони проживають з моменту його будівництва в 1960 році, ніколи не було гарячого водопостачання, квартири були обладнанні газовими колонками.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2014 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволені частково.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 11 365 грн. та судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. В іншій частині позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд вирішив відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову КП «ХТМ» - відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на даний час між нею та КП «ХТМ» не укладено жодних договорів про надання послуг, а також відповідно до копії технічного паспорту від 28 січня 2008 року квартира облаштована автономним опаленням.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Вирішуючи справу, суду першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 23.02.2001 року (а.с. 8) і є абонентом КП «ХТМ».

Між сторонами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг теплопостачання та їх споживання.

У зв'язку з несплатою коштів за послуги теплопостачання за період з 01.12.2006р. по 30.06.2013р. у ОСОБА_3 утворилася заборгованість у розмірі 19 210 грн. 72 коп.

Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають до оплати крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Відповідач, як особа яка отримала зазначені послуги, зобов'язана провести відповідну оплату за них.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема надати послуги, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, - є зобов'язанням.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Ст.ст. 20, 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Вказаними нормами права встановлено обов'язок споживача своєчасно сплачувати кошти за надані послуги, тоді як відповідач на протязі тривалого часу ухиляється від оплати комунальних послуг, які фактично споживає. Відсутність письмового договору з надання послуг теплопостачання не звільняє споживача послуг від обов'язку їх оплатити, оскільки між сторонами фактично існують зобов'язання.

Таким чином, укладення договору про надання послуг з теплопостачання є обов'язком обох сторін: споживача і виконавця, а обов'язок вчасно сплачувати за послуги прямо встановлений в законі незалежно від укладення між сторонами письмового договору.

Тому посилання апелянта на те, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг з теплопостачання, в зв'язку з чим немає підстави для нарахування плати та застосування відповідальності за прострочення оплати послуг - є безпідставними.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Це право не є абсолютним, воно може бути реалізоване за певних умов.

Питання відключення від мережі централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила №630 від 21 липня 2005 року), в яких, з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків, передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 зазначених Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Пунктом 26 цих Правил передбачено, що відключення споживачів від системи здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про теплопостачання», схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціювання, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №169 від 6 листопада 2007 року, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Згідно даного Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (в редакції постанови КМ України №169 від 6 листопада 2007 року) для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1); Комісія розглядає надані документи за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних технічних умов для виготовлення проектної документації (п.2.2).

Оскільки відповідачкою не було дотримано порядок відключення квартири від мережі центрального опалення, то відсутні підстави для зняття її з обліку, як споживача послуг теплопостачання і тому суд першої інстанції вірно зробив висновок про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

Згідно ст. ст. 67, 162 Житлового кодексу України, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.

Частина 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. Підприємством, яке надає послуги з теплопостачання багатоквартирних житлових будинків у м. Харкові є КП «Харківські теплові мережі», що відноситься до комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова.

Тому посилання апелянта на те, що її не було ознайомлено з тарифами за послуги теплопостачання є безпідставними, оскільки відповідно до рішення Харківської міської ради № 606 від 23 вересня 2008 року, № 693 від 05 листопада 2008 року та № 63 від 09 лютого 2011 року вбачається, що тарифи на послуги з централізованого опалення і постачання води, які КП «Харківські теплові мережі» надає населенню м. Харкова, були скореговані органом місцевого самоврядування та опубліковані в установленому законом порядку в місцевих ЗМІ і у відповідності до ч.2 ст. 61 ЦПК України ці обставини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Доказів, які б спростували правильність тарифу чи розрахунку нарахованої оплати за користування послугами позивача, апелянтом не надано і тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» і стягнув на користь позивача суму заборгованості.

Усім доводам ОСОБА_3 суд першої інстанції дав належну правову оцінку і підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: