Рішення № 41307424, 27.10.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/8924/14-ц

2/643/3490/14

27.10.2014 року Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Мещерякової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 25100,86 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.12.2010 року відповідач отримала від позивача в борг 5000,00 доларів США та зобов'язувались 30.12.2011 року повернути позивачу грошові кошти в розмірі 6000,00 доларів США. Після повернення частини боргу у розмірі 4100 доларів США, станом на 01.01.2013 року заборгованість відповідача дорівнювала 1900,00 доларів США, які останні зобов'язалась повернути на протязі року, тобто до 01.01.2014 року. Проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконала, розмір її заборгованості станом на 11.06.2014 року, згідно офіційного курсу НБУ, дорівнює 22426,69 грн. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути зазначену суму з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання, а саме за період з січня 2014 року по травень 2014 року включно.

В судовому засіданні позивач, його представник позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримали в повному обсязі. При цьому позивач пояснила, що раніше неодноразово позивача відповідачу грошові кошти, останній раз 30.12.2010 року. Оскільки станом на 30.12.2010 року відповідач не повернула позивачу грошові кошти в розмірі 1000,00 доларів США, які були отримані в позику раніше, то в розписці було зазначено про обов'язок відповідача повернути грошові кошти в розмірі саме 6000,00 доларів США, з урахуванням заборгованості в розмірі 1000.00 доларів США та 5000,00 доларів США, які були передані в позику 30.12.2010 року. Після того, як частина позики була позивачу повернута, розписку із вказаними вище умовами було перекреслено та відповідач 01.01.2013 року дописала, що після перерахунку повинна 1900,00 доларів США, які зобов'язується повернути протягом року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач повернула всі отримані грошові кошти в розмірі 5000,00 доларів США. Пояснив, що умови розписки щодо повернення грошових коштів в розмірі 6000,00 доларів США суперечать чинному законодавству, оскільки різниця в розмірі 1000,00 доларів США є процентами за користування позикою, можливість отримання яких позикодавцем законом не передбачена. Також зазначив, що в розписці відповідачем власноруч була зазначена число "900", після чого позивач дописала перед вказаним числом цифру "1" таким чином, що розмір заборгованості став дорівнювати 1900,00 доларів США.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з розписки від 30.12.2011 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно умов якого позивач надав відповідачу в позику грошові кошти в розмірі 5000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути позивачу 30.12.2011 року грошові кошти в розмірі 6000,00 доларів США. Частина розписки із вказаним вище умовами є перекресленою, після чого в розписці міститься надпис відносно того, що після перерахунку залишилась винною на 01.01.2013 року 1900 доларів, які зобов'язується повернути протягом року.

З пояснень представника відповідача вбачається, що він не заперечував факт написання та підписання вказаної розписки відповідачем, крім цифри "1" в числі "1900", яку за доводами представника відповідача самостійно дописала позивач.

Оцінюючи зазначені доводи представника відповідача, суд керується наступним.

Судом було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, в тому числі представнику відповідача, положення ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також представнику відповідача судом було роз'яснено, що він не позбавлений права заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення того, відповідачем чи іншою особою написано цифру "1" в числі "1900", а також що саме вказаний висновок експертизи може бути визнаний судом належним доказом на підтвердження зазначених вище обставин, на які посилався представник відповідача в якості заперечень проти позову.

Вказане клопотання заявлено не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України не доведено факт написання відповідачем розписки щодо зобов'язання повернути грошові кошти в розмірі 900,00 доларів США, а не 1900,00 доларів США, як зазначено в розписці від 30.12.2010 року та 01.01.2013 року.

Оцінюючи доводи представника відповідача відносно того, що відповідач в повному обсязі повернула грошові кошти, зазначені в розписці, суд керується наступним.

Згідно ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.

Судом в судовому засіданні було досліджено оригінал розписки, який знаходиться у позивача.

Всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем, його представником не надано суду розписки, будь-якого іншого документу, який би підтверджував виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів.

За таких обставин, враховуючи факт знаходження оригіналу розписки у позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов'язання щодо повернення позики в повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 1900,00 доларів США, про які було зазначено в вказаній вище розписці.

За договором позики, відповідно до статі 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, між сторонами у встановленій законодавством формі було укладено договір позики, за яким грошові кошти було передано відповідачу. Виниклі між сторонами правовідносини регулюються відповідними положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Закінчення строку договору відповідно до частини 4 статті 631 ЦК України не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення відповідача сплатити суму боргу в розмірі 1900,00 доларів США з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення суми боргу за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2014 року.

Згідно офіційного курсу гривні до долара США, який встановлений станом на першу половину дня 11.06.2014 року та дорівнює 1180,3521 за 100 доларів США, розмір заборгованості відповідача за договором позики, що дорівнює 1900,00 доларів США, складає 22426,69 грн.

Позивач провис стягнути вказану суму з урахуванням індексу інфляції за період з січня 2014 року, коли минув строк виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, по травень 2014 року включно.

Сукупний індекс інфляції за період з січня по травень 2014 року дорівнює 110,1 %.

Таким чином, сума заборгованості відповідача з урахуванням індексу інфляції складає 24691,79 грн.

Три відсотки річних за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року, тобто за 161 день, складає 296,77 грн. (22426,69 х 3 % х 161 /365).

За таких обставин загальний розмір заборгованості відповідача дорівнює 24988,56 грн. (24691,79 + 296,77).

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 24988,56 грн.

Розмір судового збору в даній цивільній справі складає 251,01 грн., які були сплачені позивачем під час пред'явлення позову. Позивачем було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 25100,86 грн. Судом задоволено позовні вимоги в розмірі 24988,56 грн. Таким чином, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог відшкодуванню підлягають витрати по сплаті судового збору в розмірі 249,89 грн., які суд стягує з відповідача на користь позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти в розмірі 24988,56 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім гривень п'ятдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 249, 89 грн. (двісті сорок дев'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.