Ухвала суду № 41304993, 11.11.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6072/14-к

Провадження № 1-кп/344/280/14

У Х В А Л А

11 листопада 2014 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря с/з Перун І.Ю.

прокурора Данилишина В.В.

захисника ОСОБА_2

представника заявника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглядаючи в ході судового засідання кримінальне провадження про звинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного постановою слідчого від 12 жовтня 2012 року на належну їй земельну ділянку площею 0,10 га кадастровий номер 2610190501:09:005:0056, розташована в АДРЕСА_1, з підстав, які виклала в поданому суду письмовому клопотанні і, зокрема, мотивуючи тим, що вказана ділянка є її особистою власністю, яка набута згідно договору дарування та спільною власністю подружжя не являється, а арешт накладено помилково та необґрунтовано.

В судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав, додатково долучив письмові документи в підтвердження права власності заявниці на вказане майно та накладення на нього арешту.

Прокурор вважає, що клопотання передчасне та до задоволення не підлягає, оскільки заявник не є стороною провадження, арешт накладено відповідно до вимог КПК України 1960 року на майно, яке є спільною власністю подружжя, а під час досудового слідства такого клопотання заявлено не було.

Захисник та обвинувачений вважають, що клопотання підлягає до задоволення.

Вислухавши та вивчивши клопотання, думку сторін щодо нього, вивчивши матеріали провадження з цього питання, суд врахує наступне.

Постановою слідчого від 12 жовтня 2012 року, в порядку КПК України 1960 року, з метою забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна накладено арешт на належне обвинуваченому майно, серед якого зазначено і земельну ділянку належну заявниці.

П. 9 розділу ХІ Перехідних положень КПК України вказує, в тому числі, що арешт майна, застосований під час досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

КПК України 1960 року не передбачав право особи оскаржувати постанову слідчого про накладення арешту.

Норми КПК України 2012 року, що встановлюють порядок накладення, зняття чи зміну заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешту майна, за своїм змістом, в порівнянні з положенням КПК України 1960 року, значно розширюють права осіб, майно яких арештовується під час кримінального провадження та можливості судового захисту таких прав, тобто значно покращують становище особи і тим самим, забезпечуючи ефективний судовий захист.

Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав i свобод. Вiдповiдно до ст. 8 Конституцiї в Українi визнається i дiє принцип верховенства права. Виходячи iз зазначеного принципу та гарантування Конституцiєю судового захисту конституцiйних прав i свобод, судова дiяльнiсть має бути спрямована на захист цих прав i свобод вiд будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного i якiсного розгляду конкретних справ.

А тому, вирішуючи вказане клопотання, суд керуються нормами нині чинного КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено, в тому числі, на нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого і перебувають у нього або інших фізичних чи юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВО № 612866 виданого 21 жовтня 2011 року підтверджує, що власником земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер 2610190501:09:005:0056, розташована в АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 03 листопада 2010 року.

Витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує, що на вказану земельну ділянку на підставі постанови слідчого від 12 жовтня 2012 року накладено арешт.

В той же час заявник, власник земельної ділянки не являється ні обвинуваченим, ні особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду заподіяну діяннями обвинуваченого, а арештоване майно не є спільною власністю подружжя, згідно вимог ст. ст. 57, 60 Сімейного Кодексу України і за таких обставин у цій земельній ділянці відсутня частка обвинуваченого на яку може бути звернуто стягнення.

Зазначені вище обставини, які послужили підставами для накладення арешту, свідчать, що майно на яке накладено арешт, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 167 КПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1, 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і накладені на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом цивільну відповідальність за їх дії про, що зазначено вище. А тому доводи заявника є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано за клопотанням власника або володільця майна якщо вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Вказані вище обставини свідчать про наявність достатніх підстав для скасування арешту, а тому клопотання підлягає до задоволення.

При цьому суд враховує також, практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, зокрема, рішення в справі «Меріт проти України», в якому суд, розглядаючи доводи скаржника про відсутність в Україні ефективних засобів захисту відносно його скарг, які вимагаються статтею 13 Конвенції зазначив, що відповідно до його усталеного прецедентного права, метою норми про національні засоби захисту, яка міститься в ст. 35 параграфа 1 Конвенції, є надання Договірним сторонам можливості запобігти або виправити стверджувані порушення прав до того, як ці заяви будуть подані до Суду. Проте лише ефективні засоби правового захисту повинні бути використані.

На підставі викладеного, практики Європейського суду з прав людини з цього питання, ст.ст. 1, 6, 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Протоколу № 1 до Конвенції, вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, керуючись ст. ст. 167, 174, 369-372, ч. 2 ст. 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати арешт накладений постановою слідчого від 12 жовтня 2012 року на належну ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 2610190501:09:005:0056, розташована в АДРЕСА_1.

Копію даної ухвали для виконання направити начальнику Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя В.С. Попович