Рішення № 41303347, 03.11.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року Справа № 174/253/14-ц

п/с № 2/174/219/2014

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про припинення права власності на частку у спільному майні та припинення права користування майном, третя особа у справі: комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 24.03.2014 року, та змінам до нього від 28.05.2014 р. (а.с.70-73), від 30.07.2014 р. (а.с.109-113), від 11.08.2014 р. (а.с.142-145), позивачка зазначила, що Відповідач по справі ОСОБА_4 є її онуком, а відповідачка ОСОБА_3 - є матір'ю ОСОБА_5 та була співмешканкою її сина - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11.

Після смерті ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_4 та вона, як спадкоємці 1-ї черги за законом, успадкували належну при житті спадкодавцю ОСОБА_6 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, тобто по 1\4 частині квартири кожен. Інша 1\2 частина зазначеної вище квартири, належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 листопада 2002 року, яку вона отримала після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12.

Таким чином, на сьогоднішній день, їй на праві власності належить 3\4 частини квартири АДРЕСА_1, а відповідачу ОСОБА_4 - 1\4 частина зазначеної вище квартири.

Згідно до нотаріально посвідченої довіреності від 09.02.2013 р., ОСОБА_4 надав право користування 1\4 часткою квартири, що йому належить, відповідачці ОСОБА_3 на строк три роки, що засвідчує той факт, що відповідач ОСОБА_4 зазначеною часткою квартири не користується та користуватися нею в майбутньому наміру не має.

Так само і відповідачка ОСОБА_3, за користування житлом не платить, комунальні послуги також не сплачує, фактично мешкає за іншою адресою в м. Вільногірську разом із своїм співмешканцем, з яким вона проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу та дійсного наміру користуватися 1\4 часткою спірної квартири, не має.

Не зважаючи на те, що рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року, було задоволено позов відповідачів - до неї про усунення перешкод в здійсненні права власності на частку квартири та вселення в квартиру, по цей час мирним шляхом здійснювати спільне користування квартирою є неможливим, оскільки між нею та відповідачами не можливо досягти згоди щодо усіх істотних умов користування цією квартирою з причин відмови відповідачів домовлятися у будь-який спосіб вирішувати це питання. Крім того, вона та відповідач ОСОБА_4, який є повнолітнім, є різностатевими особами, що виключає спільне її з ним проживання у зазначеній вище квартирі, а відповідачка ОСОБА_3 не є її родичкою та не віднесена законодавцем до переліку осіб, що можуть мати статус членів її сім'ї.

Відповідно до вимог ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду, якщо частка цієї особи є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Так, спірна квартира, згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, розташована на 3-му поверсі житлового багатоквартирного 4-поверхового будинку, складається із однієї житлової кімнати, площею 16,7 кв. м. та допоміжних приміщень загального користування. Таким чином, загальна площа квартири складає 29,4 кв. м., а житлова площа квартири складає 16,7 кв. м.

Виходячи із об'єму прав власності на частку в квартирі, яка складає 1\4, на відповідача ОСОБА_4 припадає 7,35 кв. м. загальної площі квартири та 4.175 кв. м. житлової площі квартири із розрахунку: 29,4 кв. м. (загальна площа): (поділити) 4 (частки) = (дорівнює) 7,35 кв. м., та 16,7 кв. м. (житлова площа): 4 = 4,175 кв. м.

Тобто є очевидним, що 1\4 частка в квартирі, належна відповідачу ОСОБА_4, є незначною, оскільки розмір як загальної, так і житлової площі квартири, що йому належить, менше, ніж санітарна норма - 9 кв. метрів, яка встановлена чинним законодавством України та є чинною на сьогоднішній день. Також є очевидним той факт, що однокімнатну квартиру поділити в натурі та виділити відповідачу 1) його 1\4 частку - є технічно неможливим, тобто ця квартира є неподільною річчю; спільне її володіння і користування квартирою з відповідачами є неможливим та недоцільним з підстав, на які вона вже наголошувала вище. Припинення права відповідача ОСОБА_4 на його 1\4 частку квартири не завдасть істотної шкоди ані йому, ані відповідачці ОСОБА_3, оскільки вони обидва мають окреме, капітальне, благоустроєне житло в м. Жовті Води Дніпропетровської області, розмір належних обом відповідачам часток в цьому житлі - набагато більший, ніж розмір 1\4 частки ОСОБА_4 в спірній квартирі, користуватись спірним житлом ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_3 дійсного наміру не мають, оскільки кожен з них проживає в іншому житлі, а ОСОБА_4 - в іншому місті. Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 365 ЦК України, відповідач ОСОБА_4 отримає грошову компенсацію за свою частку в квартирі за ринковими (дійсними) цінами, що діють на час розгляду справи в суді.

Запропоновані нею варіанти вирішення спору щодо квартири, відповідач ОСОБА_4 з невідомих причин обговорювати не бажає. Від сплати вартості за його частку в спірній квартирі відповідач ОСОБА_4 також відмовляється. Коштів сплатити їй вартість її 3\4 частки в квартирі відповідачі не мають і така можливість у них в майбутньому виключається, що підтвердила в свої поясненнях в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3, яка є представником відповідача ОСОБА_4 за довіреністю.

Позивачка на цей час має достатньо коштів для того, щоб сплатити відповідачу ОСОБА_4 дійсну вартість його 1\4 частини спірної квартири, що дасть йому змогу значно поліпшити своє та відповідачки ОСОБА_3 житло, зазначене вище, розташоване в м. Жовті Води. Так само вона має можливість внести зазначені кошти на депозит суду на рахунок, який їй буде визначено судом.

В зв'язку з наявністю підстав, передбачених положеннями ч. 1 ст. 365 ЦК України, та наявністю в неї реальної можливості компенсувати дійсну вартість 1\4 частини майна іншому співвласнику - відповідачу ОСОБА_4, а також з урахуванням відсутності у відповідача ОСОБА_4 можливості та бажання компенсувати їй вартість її частки спірної квартири, вона вважає за можливе припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на його 1\4 частку в спірній квартирі.

Згідно з висновком про оцінку майна, долученого до матеріалів справи, вартість спірної квартири складає 97 806 гривень, а вартість 3\4 частки квартири, складає 73 354 грн. 50 копійок відповідно. Таким чином, вартість 1\4 частки цієї квартири складає 24 451 грн. 50 копійки.

14 квітня 2014 р., відповідачка ОСОБА_3, скористалась довіреністю, яку видав їй відповідач ОСОБА_4, зареєструвалась без її відома та без її згоди в спірному житлі, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Так, згідно із ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам іншим громадян, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Оскільки зазначена вище квартира, згідно до положень ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю її та відповідача ОСОБА_4, то згідно з вимогами ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності має здійснюватись нею та відповідачем ОСОБА_4 за взаємною згодою, а співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю. В порушення вимог чинного законодавства України, обидва відповідачі з нею жодним чином не узгоджували та не обговорювали питання щодо реєстрації відповідачки ОСОБА_3 в спірному житлі, її згоди на це не отримували, її про свої наміри не повідомили, що є порушенням її прав та інтересів співвласника зазначеного вище майна. Так само відповідач-3, всупереч вимогам чинного законодавства України, зазначеного вище, без погодження з нею, без її відома та без її дозволу незаконно зареєстрував відповідачку ОСОБА_3 в спірному житлі, чим порушив її права та законні інтереси співвласника житла, тим більше, що ці дії були здійсненні під час знаходження в суді справи щодо спірного житла, про що відповідачці ОСОБА_3 було достеменно відомо.

Оскільки відповідачка ОСОБА_3 право на користування часткою, належною ОСОБА_4, здійснює на підставі строкової довіреності, яку видав ОСОБА_4 як власник 1\4 частки квартири на три роки, то в разі задоволення цього позову, вона вважає, що ОСОБА_3, враховуючи що вона не є членом її сім'ї, договорів з нею на користування житлом вона не укладала та укладати наміру не має, втрачає будь-які законні підстави для користування цією 1\4 часткою квартири, яка, згідно запропонованого нею варіанту, буде належати їй.

Так само відповідачка ОСОБА_3 заявила в судовому засіданні думку про те, що виділити в натурі 1\4 частку, належну відповідачу ОСОБА_4, є технічно можливим, що протирічить як здоровому глузду, так і технічним характеристикам спірної квартири, які зазначені в технічному паспорті на квартиру, що мається в матеріалах справи. Заперечення відповідачкою ОСОБА_3 очевидних фактів, змушує її просити суд, відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, визнати загальновідомою обставиною, що не потребує доказування - факт неможливості виділити 1\4 частку спірної квартири, належної відповідачу ОСОБА_4, йому в натурі.

Факти та обставини, перелічені нею вище в цій позовній заяві, можливо встановити та підтвердити доказами, які долучаються до позову та перелічені в додатках до нього.

На підставі зазначеного вище та відповідно до вимог ст. 355, 356, 358, 365 ЦК України, позивачка прохає:

1. Припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на 1\4 частку належного йому спірного майна - квартири АДРЕСА_1, що є її з відповідачем ОСОБА_4 спільною частковою власністю.

2. Визнати за нею право власності на спірну квартиру в цілому.

3. Стягнути з неї на користь відповідача ОСОБА_4 дійсну вартість належної відповідачу 1\4 частки спірної квартири.

4. Визнати загальновідомою обставиною, що не потребує доказування, факт неможливості виділити ? частку спірної квартири, належної відповідачу ОСОБА_4, йому в натурі.

5. Припинити право відповідачки ОСОБА_3 на користування 1\4 часткою квартири, що належала відповідачу ОСОБА_4

6. Зобов'язати відповідача, ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, зняти відповідачку ОСОБА_3 з реєстрації по паспортному обліку із квартири АДРЕСА_1.

7. Судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді, покласти на відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно, та стягнути з них на її користь всі зазнані нею витрати, пов'язані із розглядом цього позову судом.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримали в повному обсязі. З їх додаткових пояснень витікає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 постійно відмовлялися від вирішення спору шляхом викупу тієї чи іншої частини квартири, тому необхідності у наданні письмових пропозицій не було. Посилання відповідачів на те, що частина квартири їм потрібна з економічної доцільності, а не для проживання, не може бути перешкодою для задоволення позову, враховуючи, що спільне користування квартирою за її призначенням неможливе, за наявності гострих неприязненних стосунків між сторонами та інших обставин, зазначених в позові. Відповідач ОСОБА_4, взагалі, спірним житлом не цікавився, в квартиру не вселявся, в судове засідання жодного разу не з'явився, будь-яких варіантів вирішення спору не надавав. Обидва відповідачі мають житло в м. Жовті Води, на чому весь час наполягала ОСОБА_3 Вартість ? частки спірної квартири визначена за висновком незалежного експерта і сплачена на депозитний рахунок суду, для вирішення спору є всі підстави, що зазначені в ст. 365 ЦК України.

Відповідач, ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився та надав письмові заперечення на позов (а.с.42-45), де зазначив заяву про розгляд справи за його відсутності, та зазначив , що 18.05.2014 р. він ознайомився з позовом позивача і вважає його таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступним підстав.

Згідно ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно вимогам ст. 317 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст.ст. 386, 391 ЦК України держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном.

Згідно рішення Апеляційного суду від 29.11.2013 р. ОСОБА_8, як член сім'ї ОСОБА_6, мешкала в спірній квартирі за його згодою та згодою ОСОБА_1 без обумовлення будь яких інших умов, у тому числі строків користування даним житлом, а після смерті ОСОБА_6, відповідно до вимог закону, не втратила свого права користуватися спірною квартирою, співвласником якої є і її син ОСОБА_4

Апеляційний суд Дніпропетровської області дійшов до висновку про необхідність поновлення житлових прав ОСОБА_8 та прийняв рішення вселити в спірну квартиру ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Згідно нотаріально посвідченої довіреності № 543599 від 09.02.2013р., він надав всі повноваження ОСОБА_3 представляти його інтереси в усіх установах та організаціях незалежно від їх форми власності, у т. ч. з питання переоформлення особових рахунків на його ім'я, сплачувати комунальні платежі, слідкувати за її санітарно-гігієнічним станом, одержувати кореспонденцію на його ім'я. Довіреність видана на три роки і дійсна до 09.02.2016 року.

Факт існування довіреності не означає його намір відмовитись від своєї власності ні на цей час, ні в майбутньому. Його мати згідно ухвали Апеляційного суду від 29.11.2013р., як член сім'ї ОСОБА_6, а саме - дружина (ст. 64 Житлового кодексу України), і без його довіреності має повне, законне право мешкати в спірній квартирі, яку вона разом з моїм батьком тривалий час обладнувала, робила ремонт, створювала затишок та комфорт.

Він не має наміру продавати свою частку спірної квартири, оскільки не бажає залишиться без своєї власності, саме для нього ? частка спірної квартири є значною. Житлове приміщення призначається для того, щоб в ньому жити, а частка (7.35 кв.м. загальної площі, 4.175 кв.м. жилої площі) для цього придатна, технічно є можливість зробити окремий вхід в кімнату спірної квартири. Коридор, ванна та кухня є місцями загального користування.

Як вбачається з позову позивача «мирним шляхом здійснювати спільне користування квартирою є неможливим, оскільки між нею та відповідачами неможливо досягти згоди щодо усіх істотних умов користування цією квартирою з причин відмови відповідачів домовлятися у будь-який спосіб вирішувати це питання».

З даним ствердженням позивача погодитися неможливо, оскільки воно є безпідставним та необгрунтованим, слідуючи із наступного.

На цей час рішення Вільногірського міського суду від 30.05.2013р. по вині позивача не виконано, оскільки 17.02.2014р. позивач не надав комплекту ключів від квартири моєму представнику - мати, тим самим позивач продовжує чинити перешкоди в здійсненні вільного доступу до квартири. Більш того, двері квартири не відчиняються, із-за дверей звучать погрози. Тобто, відсутній сам факт «спільного володіння та користування майном», який позивач враховує «неможливим».

Позивач приховує від суду факт того, що ніколи не проживала в спірній квартирі та дійсного наміру саме проживання в спірній квартирі немає, більш того, на протязі останніх двох років (з 11.07.2012р) в квартирі мешкають сторонні люди, у тому числі і на його 1/4 частці.

Оскільки позивач особисто вирішив, що «спільне користування квартирою є неможливим», в відсутність усних або письмових домовленостей між нею та ним, в порушення ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2013 р. та в порушення части 1 ст. 358 ЦК України без згоди його представника ОСОБА_8, позивач згідно договору позички нерухомого майна від 01.01.2014р. надав право безоплатного користування 3/4 частки «неподільної» квартири, своєму, начебто, «родичу» ОСОБА_9, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9.

Що стосується ствердження позивача про неможливість проживання сумісно з його матір'ю, то згідно до висновку Апеляційного суду Дніпропетровської області «посилання ОСОБА_1 на те, що суд не врахував, що спірна квартира є однокімнатною і нею неможливо користуватися одночасно і ОСОБА_8 і ОСОБА_1 - не є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_8, а саме - вселення її в спірну квартиру.

Позивач не звертався до нього з пропозицією щодо можливості купування 1/4 частки квартири або використовувати сумісну площу для отримання прибутку солідарно.

Як йому відомо, на цей час в спірній квартирі не залишилось ніяких речей його матері, де вони знаходяться, відомо тільки позивачу. Цей факт свідчить про те, що квартира була звільнена від речей з метою вселення сторонніх осіб та отримання додаткового до пенсії позивача доходу.

Не можна погодитись з ствердженням позивача, що припинення права власності на частку у спільному майні та користування квартирою не заподіє йому та його матері істотного збитку їхнім інтересам, оскільки кожен з них має окреме, капітальне, благоустроєне житло в м. Жовті Води Дніпропетровської області.

Але, як свідчить ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області, «наявність у ОСОБА_8 у приватній власності квартири в м. Жовті Води не позбавляє її права користування спірною квартирою».

При цьому позивач не вважає за потрібне повідомити суду, що саме у неї є «благоустроєне, комфортабельне житло» в м. Вільногірську - двохкімнатна квартира в особистому розпорядженні, сам позивач дійсного наміру проживати в спірній квартирі не має, отже не може підтвердити «неможливість спільного користування» саме з «відповідачами», договір позички від 01.01.2014р. є тому доказом.

Згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2013р. ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів того, що спірна квартира необхідна їй самій чи членам її сім'ї.

Його мати мешкала однією сім'єю без реєстрації шлюбу та мала спільне господарство і спільні витрати з його батьком з травня 2005р. по вересень 2008р. - в квартирі АДРЕСА_2 (разом з позивачем), з жовтня 2008р. по 8 березня 2012р. - в квартирі АДРЕСА_1.

Тобто позивачу відомо, що ОСОБА_3 мешкає та працює в м. Вільногірську протягом останніх дев'яти років, саме приватна підприємницька діяльність - єдине джерело її доходу та як важко працевлаштуватися в іншому місті. Залишення його матері без житла в м. Вільногірську заподіє істотний збиток їхнім інтересам, завдасть моральну травму. Йому відомо, що саме його мати протягом тривалого часу підтримувала і матеріально і морально його батька - ОСОБА_6, коли він залишився без роботи, саме його мати, а не власник житла - позивач, - сплачувала за житло та комунальні послуги спірної квартири, що найшло своє підтвердження в рішенні Вільногірського міського суду від 30 травня 2013р., на яке посилається позивач.

Позивач не надав доказів того, що відповідачі не мають «дійсного наміру користуватися спірним житлом». Навпаки, сам сенс її позову спростовує дане ствердження, оскільки саме дійсний намір «відповідачів» здійснити своє законне право користуватися житлом в спірній квартирі і примусило ОСОБА_1, керуючись тільки своїми корисними інтересами, надати цій позов.

Позивач посилається до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, згідно яких відповідач ОСОБА_4 отримує грошову компенсацію за свою частку в квартирі за ринковими цінами, що діють на час розгляду справи в суді, але враховую, що позивач, у якого з її слів, «пенсія - єдине джерело доходу» накопичив гроші за рахунок надання в користування без його на то згоди спільного житла третім особам, у тому числі і його 1/4 частки. Тим самим позивач вже завдав матеріальний та моральний збиток «відповідачам».

Згідно довідки ПП «Геотрон», вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 17.12.2012р. по курсу долара 7,99 грн. складає суму в розмірі 52 462,00 грн. Вартість майна була оцінена по скороченій формі. На момент вступу в спадщину співвласники спірної квартири питання «покупки-продажу» не обговорювали, з цих підстав не проводилась будівельна експертиза, тобто не визначено технічний стан будівель, споруд, інженерного обладнання (відсоток зношення, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів, причини, які їх викликали, та інше).

У зв'язку з тим, що сам позивач без його на те згоди з 11.07.2012р. поселив в квартиру сторонніх осіб, немає можливості провести порівняний аналіз та визначити ступень зносу технічного устаткування.

Згідно довідки ПП «Геотрон», вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 09.04.2013р. по курсу долара 7,99 грн. складає суму в розмірі 57 019,00 грн., у тому числі 1/4 частка квартири - 14 254,75 грн.

За три місяця вартість житла при однаковому курсі долара зросла на 4 557,00 грн., тобто невигідно з економічних міркувань позбавлятися майна ні по власному бажанню, ні по бажанню позивача, оскільки, саме нерухомість, як в цьому переконався позивач, є найвигіднішим вкладенням капіталу.

Позивач стверджує, що він не бажає обговорювати запропоновані нею варіанти вирішення спору щодо квартири, але при цьому не поясняє, коли вона ці варіанти мені запропонувала. Сам позивач, при відкритті спадкової справи повідомив у своїй заяві приватному нотаріусу ОСОБА_11, що других спадкоємців немає, при цьому позивач вимагав від нього сплатити їй три тисячі гривень для погашення боргу за житло.

На етапі оформлення частки приватної власності (вартість два роки тому у приватного нотаріуса куштувала 2500 тис. грн.) від позивача не надходило ніяких пропозицій щодо покупки його частки або продажу частки позивача.

Позивач був впевнений, що залишив його матір без житла в м. Вільногірську, без грошей та речей, тим самим вирішив питання про користування спірним житлом «мирним шляхом». Поки «відповідачі» законним шляхом, в правовому полі доводили до позивача законність поновлення житлових прав, сам позивач «мирно», на свій розсуд розпорядився майном, яке знаходилось в квартирі та вирішив, хто буде в ній проживати і сплачувати тільки одному із співвласників, а саме - позивачу - гроші за користування.

Він вважає недоведеним висновок позивача, що сплатити їй вартість 1/4 частки спірної квартири відповідачі не мають і така можливість у них в майбутньому виключається, оскільки по-перше, позивач не поясняє саме кількість років, які він відводить під поняття «майбутнє», та вдруге, впевненість позивача заснована на тому, що йому відома сума матеріального збитку, яку він завдав їхній сім'ї.

Згідно довіреності ВТА № 543599 від 09.02.2013р., на яку посилається позивач, його мати отримує кореспонденцію, яка надходить на її адресу (ця адреса відома позивачу) щодо любих питань до нього. Позивач не надав суду доказів того, що письмово повідомив іншого співвласника житла про намір купити у нього або продати йому частку нерухомості з вказівкою ціни і інших умов продажу, що адресат дійсно отримав та ознайомився з пропозиціями іншої сторони. Якщо інший співвласник відмовляється від покупки або не здійснює ніяких дій, направлених на покупку, впродовж 1 місяця з дня отримання їм повідомлення, продавець має право продати свою частку будь якій інший особі.

Згідно рішення суду від 30.05.2013р., на яке посилається позивач, поновлені житлові права ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Намір позивача залишити його законного права власності на частку у спільному майні та законним правом його матері користуватися спірною квартирою вже завдало істотну шкоду їхнім інтересам, нанесло тяжку моральну травму, тим паче квадратні метри (1/4 частка спірної квартири) - це єдине, що залишив для нього батько.

Що стосується п. 7 позову ОСОБА_1, прохає суд керуватися частиною 2 статті 86 ЦПК України, якої визначено, що кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.

На момент подачі позивної заяви від 24 березня 2014 року позивачем не виконано рішення суду від 30.05.2013р. Оскільки позивач навмисне ввів в суд в обман, а саме: по-перше, - приховав факт відкритого виконавчого провадження від 04.03.2014р. про примусове виконання виконавчого листа Вільногірського міського суду від 18.02.2014р. та по-друге, з умислом не надав до позивної заяви передбачені законом необхідні документи, а саме - акт про вартість майна та окремо вартості оспорюваної частини майна, акт про неможливість виділення частини майна в натурі, прохає суд у разі необхідності зобов'язати позивача надати суду необхідні документи за свій власний рахунок.

Відсутність акта оцінки вартості майна спірної квартири додатково свідчить про те, що позивач не пропонував йому продати їй його частку.

Позивача протягом майже двох останніх років повністю влаштовував варіант «мирного шляху вирішення проблеми», а саме - самоправно використовувати всю житлову площу квартири на свій власний розсуд без згоди на те співвласника квартири та його представника.

Він, ОСОБА_4, згідно з довіреністю ВТА № 714466 від Оіі'2.20] 2р. уповноважую ОСОБА_3 представляти його інтереси в усіх судах України (в тому числі судах першої інстанції, апеляційних, господарських, адміністративних, Верховному суді України, Європейському суду) з усіма правами, наданими ЦК, ЦПК, Адміністративним кодексами України та іншими нормативними актами України.

Враховуючи вищевикладене, прошу суд розглядати справу в його відсутність, прийняти окреме рішення для виселення сторонніх осіб із спірної квартири та в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі з причин не доведення обставин на які посилається позивач, як на підставі своїх вимог.

Відповідачка, і вона ж представник співвідповідача ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка не обмежена в її представницьких повноваженнях, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та надала аналогічні усні та письмові заперечення.(а.с.76-78,100-102,183-186,201) З її усних пояснень витікає, що вона не визнає оцінку вартості спірної квартири, яку надала позивачка, оскільки, на її думку, вартість квартири є значно більшою, проте від проведення судової експертизи з оцінки вартості квартири, вона відмовляється, вважає, що таку експертизу повинна провести позивачка. ОСОБА_1 рішення суду про її, ОСОБА_3, вселення в спірну квартиру на підставі судових рішень виконала та надала їй ключі від квартири 12.08.2014 р.

Третя особа у справі, комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, надало заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.182).

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши надані у справі письмові докази, а саме: квитанцію від 24.03.2014 р. про сплату позивачкою судового збору - 243.60 грн. (а.с.1);

копію рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 30 травня 2013 року (а.с.5-9);

копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 листопада 2002 року, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем ? частини кварти ри однокімнатної квартири АДРЕСА_1, після смерті її матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.10);

копію витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 21.12.2012 р., згідно якого спадкодавець - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11., спадкоємець - ОСОБА_1 (а.с.11);

копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2012 р., згідно якого спадкоємцями ? частки квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11, є його мати - ОСОБА_1 та його син - ОСОБА_4, видане ОСОБА_1 (а.с.12,13);

копію витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.04.2013 р., згідно якого зареєстроване право власності у розмірі ? частки за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14);

копію витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.11.2012 р., згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_6 являються власниками, кожний на ? частку на праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15);

копію звіту приватного підприємства «Геотрон» про вартість спірної квартири станом на 17.12.2012 р. - 52462.00 грн. (а.с.16);

квитанцію від 24.03.2014 р. про оплату ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2 - 250.00 грн. за надання правової допомоги (а.с.18);

довідку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області від 03.04.2014 р., згідно якої ОСОБА_3 зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_6, з 19.09.2012 р. (а.с.21);

довідку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області від 03.04.2014 р., згідно якої ОСОБА_4 зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_6, з 04.07.2012 р. (а.с.21);

копію аркушів паспорта громадянки України, згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_13, зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_2, з 02.04.1981 р. (а.с. 28);

копію аркушів паспорта громадянки України, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_14, зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_6. (а.с. 36);

копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2013 р., згідно якого спадкоємцями ? частки квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11, є його мати - ОСОБА_1 та його син - ОСОБА_4, видане ОСОБА_4 (а.с. 48);

копію витягу із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від30.01.2013 р., згідно якого зареєстроване право власності у розмірі ? частки за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.49);

копію ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.07.2013 р. про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Вільногірського міського суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення моральної шкоди (а.с.50);

копію ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2013 р. про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на частку квартири та вселення (а.с.51, 79);

копію договору позички нерухомого майна від 01.01.2014 р., укладеного між позикодавцем ОСОБА_1 та користувачем ОСОБА_9 стосовно користування ? частками житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.52-53,84-85);

копію аркушів паспорта громадянина України, згідно якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА_6, з 01.03.2006 р. (а.с. 54);

лист Вільногірського міського сектору ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 12.05.2014 р. на адресу адвоката ОСОБА_2, згідно якого повідомляється, що гр. ОСОБА_3, 1962 р. н., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 14.04.2014 року на підставі довіреності її сина ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.2013 року, де він виступає власником 1/4 частки. Реєстрація місця проживання здійснена згідно п.2.2 розділу II наказу МВС України від 22.11.2012 року №1077 (а.с.63);

копію довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 від 12.05.2014 р. (а.с.64);

копію заяви ОСОБА_3 від 14.04.2014 р. про реєстрацію місця проживання (а.с.65);

копію довіреності ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 від 09.02.2013 р. на право користуватися належною йому ? часткою квартири АДРЕСА_1 (а.с 66);

квитанцію від 28.05.2014 р. про оплату ОСОБА_1 судового збору в сумі 243.60 грн. (а.с.69);

копію попередження ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1 від 18.11.2013 р. про виселення квартирантів з спірної квартири (а.с.80);

копію поштового повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення 18.11.2013 р. (а.с.81);

копію виконавчого листа виданого Вільногірським міським судом 09.12.2013 р. про вселення ОСОБА_4 в спірну квартиру (а.с.82);

копію виконавчого листа виданого Вільногірським міським судом 18.02.2014 р. про зобов'язання ОСОБА_1 надати ключі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від спірної квартири (а.с.83);

квитанцію від 01.08.2014 р. про оплату ОСОБА_1 1080.00 грн. за проведення оцінки майна (а.с.118);

звіт в стислій формі про оцінку майна № НВ140731-013 від 01.08.2014 р., згідно якого вартість спірної квартири для цілей оподаткування складає, без ПДВ: 97806.00 грн., вартість ? квартири складає: 73354.50 грн. (а.с.119-129);

копію постанови слідчого СВ Вільногірського МВ від 31.12.2013 р. про залучення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013040150000776 від 30.12.2013 р. за ч.1 ст. 356 КК України, в якості потерпілої (а.с.131);

копію постанови слідчого СВ Вільногірського МВ від 08.01.2014 р. про залучення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013040150000195 від 19.03.2013 р. за ч.3 ст. 185 КК України, в якості потерпілої (а.с.132);

копію постанови слідчого СВ Вільногірського МВ від 02.06.2014 р. про залучення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013040150000278 від 02.06.2014 р. за ч.1 ст. 382 КК України, в якості потерпілої (а.с.133);

копію постанови слідчого СВ Вільногірського МВ від 02.06.2014 р. про залучення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013040150000278 від 02.06.2014 р. за ч.1 ст. 382 КК України, в якості представника потерпілого ОСОБА_4 (а.с.134);

копію постанови слідчого СВ Вільногірського МВ від 04.07.2014 р. про залучення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013040150000776 від 30.12.2013 р. за ч.1 ст. 356 КК України, в якості цивільного позивача (а.с.135);

довідку приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу ОСОБА_11 від 11.07.2014 р., згідно якої за вчинення нотаріальних дій з ІНФОРМАЦІЯ_11. по 30.01.2013 р. в інтересах ОСОБА_4 було одержано плату в сумі 2500.00 грн. (а.с.187);

інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2014 р., згідно якого відомостей на квартиру АДРЕСА_6 в реєстрі - немає (а.с.188);

квитанцію від 08.08.2014 р. про оплату ОСОБА_1 400.00 грн. за проведення оцінки квартири (а.с.190);

копію свідоцтва про право власності на житло від 15.12.1997 р., згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_12 на праві приватної, спільної сумісної власності володіють квартирою АДРЕСА_2 (а.с.191);

квитанцію від 26.08.2014 р. № 10116.297.1 про перерахування ОСОБА_1 23451.50 грн. для відшкодування вартості ? квартири за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 на рахунок обласної судової адміністрації (а.с.192);

квитанцію від 26.08.2014 р. № 10116.296.1 про перерахування ОСОБА_1 1000.00 грн. для відшкодування вартості ? квартири за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 на рахунок обласної судової адміністрації (а.с.193) - та оцінивши зазначені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, за наступних підстав.

Суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, а саме:

- позивачка, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_4, перебувають в родинних відносинах, як баба та онук, та на праві приватної спільної часткової власності являються співвласниками квартири АДРЕСА_1; при цьому ОСОБА_1 належить ? частки зазначеної квартири, а ОСОБА_4 - ? частка, що не заперечується сторонами і підтверджується документально (а.с.10-15, 48,49);

- відповідачка ОСОБА_3, колишня невістка ОСОБА_1, на підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 р. (а.с.5-9) та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2013 р. (а.с.51, 79), вселена в спірну квартиру АДРЕСА_1, та на підставі довіреності співвласника квартири ОСОБА_4 на її ім'я від 09.02.2013 р. (а.с 66) на право користування належною йому ? часткою квартири АДРЕСА_1, була зареєстрована за місцем проживання в даній квартирі 14.04.2014 р., що підтверджується документально (а.с.63, 64, 65); при цьому відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою від співвласника квартири, ОСОБА_1, не отримували і реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 відповідач ГУ ДМС України у Дніпропетровській області здійснив всупереч вимог закону та підзаконних актів, зокрема в порушення ст. 358 ЦК України, згідно якої право спільної часткової власності має здійснюватись за взаємною згодою співвласників, які можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, та в порушення п.2.2 розділу II наказу МВС України від 22.11.2012 року №1077, яким передбачено надання для реєстрації місця проживання документів, що підтверджують: «право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.», з чого витікає, що згода на реєстрацію іншої особи, окрім самих співвласників, повинна відбуватися за згодою всіх співвласників житла, а не одного із них;

- між позивачкою, ОСОБА_1, з одного боку, та відповідачами, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з іншого боку, з початку виникнення спадщини, в зв'язку з настанням смерті сина позивачки, ОСОБА_1, та батька відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11, існують гострі неприязненні стосунки, що не заперечується сторонами цього конфлікту та підтверджується документально (а.с.5-9,50,51,79,80,82,83,131,132,135,134,133), внаслідок чого та з врахуванням об'єктивних обставин, зокрема неподільності спірної квартири в натурі, відповідно до розмірів часток співвласників, відсутності можливості спільного співіснування відповідачів в спірній однокімнатній квартирі, в тому числі, за статевими ознаками та санітарними нормами, незначною часткою власності відповідача ОСОБА_4 на спірну квартиру, позивачка ОСОБА_1 має право вимагати припинення права відповідача ОСОБА_4 приватної спільної часткової власності на ? частку спірної квартири, з відшкодуванням йому дійсної вартості цієї частки, відповідно до положень ст. 365 ЦК України, якою передбачено, що: «1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.»;

- відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна № НВ140731-013 від 01.08.2014 р. ТОВ «Капитель-Групп» (а.с.119-129), вартість спірної квартири для цілей оподаткування складає, без ПДВ: 97806.00 грн., вартість ? квартири складає: 73354.50 грн., з чого витікає, що вартість ? частки спірної квартири складає - 24451.50 грн.; заперечення відповідачки ОСОБА_3, яка одночасно представляє інтереси відповідача ОСОБА_4, без обмеження її повноважень, стосовно того, що вартість квартири визначена з врахуванням нижчого курсу гривні по відношенню до долара США, чим той, що який існує на даний час, суд не приймає, оскільки ОСОБА_3, не дивлячись на роз'яснення їй судом права, заявити клопотання про призначення у справі судової експертизи для спростування звіту в стислій формі про оцінку майна № НВ140731-013 від 01.08.2014 р. ТОВ «Капитель-Групп», та наслідків від відмови від такого клопотання, категорично відмовилась від заявлення зазначеного клопотання, інших письмових доказів на спростування зазначеного звіту не надала; тому суд доходить висновку, що вартість ? частки спірної квартири АДРЕСА_1, на час розгляд справи складає суму - 24451.50 грн., яку позивачка перерахувала на депозитний рахунок Вільногірського міського суду, тобто на рахунок Територіального Управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.192,193);

- враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини, суд доходить висновків, що: частка власності відповідача ОСОБА_4 є незначною і не може бути виділена в натурі, оскільки спірна квартира є неподільною, враховуючи очевидні обставини: спірна квартира розташована на 3-му поверсі житлового багатоквартирного 4-поверхового будинку, складається із однієї житлової кімнати, площею 16,7 кв. м. та допоміжних приміщень загального користування, загальна площа квартири складає 29,4 кв. м., а житлова площа квартири складає 16,7 кв. м., відповідно до права власності на ? частку квартири, належної ОСОБА_4, припадає 7,35 кв. м. загальної площі квартири та 4.175 кв. м. житлової площі квартири, із розрахунку: 29,4 кв. м. (загальна площа): (поділити) 4 (частки) = (дорівнює) 7,35 кв. м., та 16,7 кв. м. (житлова площа): 4 = 4,175 кв. м., тобто виділення 1\4 частки в натурі неможливе за технічної характеристики житла та за невідповідністю розміру ? частки житла санітарним нормам, враховуючи вимоги ст. 50 ЖК України; спільне володіння і користування спірною квартирою позивачки, ОСОБА_1, та відповідачів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є неможливим, враховуючи наявність між ними гострих неприязненних стосунків, різну стать, та неможливість вселення в квартиру двома і більше сім'ями чи двома і більше одинокими особами, відповідно до вимог ст. 50 ЖК України; припинення права власності на ? частку спірної квартири з боку відповідача ОСОБА_4 не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї, оскільки він, фактично, після винесення судового рішення від 30 травня 2013 року (а.с.5-9), спірним житлом не інтересувався, в квартиру не вселявся, участі в утриманні спірної квартири, відповідно до розміру своєї частки у власності на квартиру не приймав, має інше житло в м. Жовті Води Дніпропетровської області (а.с. 54), вартість його частки йому буде відшкодована в повному обсязі за рахунок позивачки, яка перерахувала відповідну суму коштів на депозит суду;

- в зв'язку з тим, що право власності на ? частку квартири відповідача ОСОБА_4 припиняється і позивачка, ОСОБА_1, придбаває право власності на спірну квартиру в цілому, припиняється і право користування відповідачки ОСОБА_3 ? часткою спірної квартири на підставі виданої відповідачем ОСОБА_4 довіреності, та враховуючи, що реєстрація ОСОБА_3 в спірній квартирі відбулася всупереч закону, тобто за відсутності на це згоди співвласника квартири ОСОБА_1, та враховуючи, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не укладався договір найму житла, тому обов'язки наймодавця не можуть бути передані новому власнику житла, тобто ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 814 ЦК України;

- суд не приймає заперечення відповідачки ОСОБА_3 стосовно того, що вона не має іншого житла, оскільки ця обставина не стосується вирішення позовної вимоги про зупинення права власності відповідача ОСОБА_4 на ? частку спірної квартири та наслідків такого зупинення, оскільки договір найму житла між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не укладався; окрім того, ОСОБА_3 протягом розгляду справи в суді стверджувала, що їй належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_6, доказів того, що вона втратила право володіння зазначеним житлом ОСОБА_3 не надала; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.188) про відсутність відомостей стосовно зазначеної квартири, суд сприймає критично, оскільки в довідці не зазначено, за який період проведена перевірка, враховуючи, що, згідно ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р., що набрав чинності з 27.01 2005 р., електронний реєстр ведеться з часу набрання законом чинності, до цього часу реєстрація речових прав проводилась за «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом № 7/5 від 07.02.02 р. Міністерства юстиції України (з наступними змінами), працівниками БТІ в паперовій формі, після чого з 08.08.2012 електронну реєстрацію зазначених прав на нерухоме майно було доручено спеціально створеному органу в системі Міністерства юстиції України, ці обставини виключають можливість надання достовірної інформації стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно тому, що відомості на паперових носіях не введені до електронного реєстру.

Окрім вищезазначених правових норм, при прийнятті рішення суд керується також іншими нормами права.

Згідно ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 61 ЦПК України, 1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 328 ЦК України: 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 321 ЦК України, 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 356 ЦК України, 1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. 2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно ст. 346 ЦК України, передбачено випадки припинення права власності, в тому числі в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 365 ЦК України, передбачено можливість припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників: 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 обґрунтовані, не суперечать вимогам закону, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, всі інші заперечення проти позову з боку відповідачів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд не приймає, оскільки вони не стосуються обставин, які слід встановити в межах позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, згідно ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», доходить висновку, що судові витрати у справі, в виді судового збору: за майнові вимоги - 244.51 грн. та за немайнові вимоги - 243.60 грн., та у виді оплати за проведення оцінки спірної квартири - 1480.00 грн., всього на суму - 1966.20 грн., слід покласти на відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, стягнувши з них солідарно на користь ОСОБА_1 - 1965.29 грн. та в дохід держави України, додатково, судовий збір за майнові вимоги, - 0.91 грн., враховуючи, що позивачкою було сплачено - 243.60 грн., а фактично цей збір складає - 244.51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,222,223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

1. Припинити право приватної спільної часткової власності відповідача, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_1, зареєстрованому за місцем проживання АДРЕСА_6, на 1\4 частку квартири АДРЕСА_1, що є приватною спільною частковою власністю його та позивачки, ОСОБА_1, яка має право приватної спільної часткової власності на ? частини зазначеної квартири.

2. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженкою с. Лихівка, Пятихатського району, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_2, зареєстрованою за місцем проживання АДРЕСА_2, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, в цілому, зарахувавши до її права власності на ? частини ? частину зазначеної квартири.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, дійсну вартість належної йому 1\4 частки квартири АДРЕСА_1, в сумі - 24451.50 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят одну гривню 50 копійок), які перераховані ОСОБА_1 26 серпня 2014 року за квитанціями № 1-0116.297.1 - на суму 23451.50 грн. та 10116.296.1 - на суму 1000.00 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_4, МФО805012, Територіального управління державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, з призначенням:відшкодування вартості ? частки квартири у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4

4. Припинити право відповідачки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженки м. Перм, РФ, і/к НОМЕР_3, зареєстрованої за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1, користування належною ОСОБА_4 1\4 часткою квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з втратою права користування зазначеним житлом.

5. Визнати загально відомою обставиною, що не потребує доказування, факт неможливості виділити в натурі ? частину квартири АДРЕСА_1.

6. Зобов'язати відповідача, Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37806243, юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Поля, 1, зняти відповідачку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженку м. Перм, РФ, і/к НОМЕР_3, з реєстрації місця проживання по паспортному обліку із квартири АДРЕСА_1.

Судові витрати у справі, в виді судового збору: за майнові вимоги - 244.51 грн. та за немайнові вимоги - 243.60 грн., та у виді оплати за проведення оцінки спірної квартири - 1480.00 грн., всього на суму - 1966.20 грн., на відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, стягнувши з них солідарно на користь ОСОБА_1 - 1965.29 грн. та в дохід держави України, додатково, судовий збір за майнові вимоги, - 0.91 грн., враховуючи, що позивачкою було сплачено - 243.60 грн., а фактично цей збір складає - 244.51 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.