Рішення № 41301187, 04.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 922/3820/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміт. Комп"ютери та мережі", м.Харків про стягнення 135928,08 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сміт. Комп"ютери та мережі" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 135928,08 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №24-05/11 на постачання обладнання, укладеного між сторонами 27 травня 2011 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2719,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 вересня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 04 листопада 2014 року.

03 листопада 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№38287) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Сторони у судове засідання 04 листопада 2014 року своїх представників не направили. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представників сторін, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

27 травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сміт. Комп"ютери та мережі" (відповідачем) було укладено договір №24-05/11 на постачання обладнання. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (позивач) зобов'язався здійснити поставку обладнання покупцю (відповідачу), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідне обладнання та оплатити його.

На виконання умов спірного договору, між сторонами було укладено, підписано та скріплено печатками підприємств протокол погодження договірної ціни на обладнання (а.с.14) та специфікація відповідного обладнання (а.с.15), згідно яких загальна вартість обладнання склала 3737114,82 гривень.

Згідно із п.8.1 договору, право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту повної оплати товару та підписання видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача обладнання на суму 3737114,82 гривень, що підтверджується видатковою накладною №237 від 18 серпня 2011 року на суму 2567639,88 гривень (а.с.17) та видатковою накладною №288 від 21 вересня 2011 року на суму 1169474,94 гривень (а.с.19). Вказані накладні було підписано з обох сторін. Крім того, факт поставки обладнання підтверджується додатковими первинними документами, а саме, наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.18, 20).

Відповідач, в свою чергу, в порядку розділу 3 договору, частково розрахувався з позивачем на суму 3650259,08 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок за спірний період правовідносин сторін.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію від 25 лютого 2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості у розмірі 86855,74 гривень, але відповіді не отримав.

Крім того, пунктом 2.2 договору сторони домовилися про прямо - пропорційну зміну неоплаченої частини ціни договору у разі зміни на момент платежу більше ніж на 3% курсу євро до гривні, по відношенню до курсу євро/гривня на час підписання договору, який був зафіксований у розмірі 11,31 гривень за 1 євро.

Станом на дату подання позову до суду, курс євро до гривні становив 17,7 гривень за 1 євро, що підтверджується витягом з офіційної веб-сторінки Національного банку України (а.с.28). Отже, в перерахунку 86855,74 гривень по відношенню до євро, станом дату подання позову до суду, сума заборгованості відповідача склала 135928,08 гривень.

Таким чином, суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 135928,08 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 135928,08 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміт. Комп"ютери та мережі" (61064, м.Харків, пр.Леніна, 47/1, код ЄДРПОУ 31938528, п/р №26001052315523 у Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" (08303, Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 2/16, код ЄДРПОУ 30972222, п/р 260080130096 в АТ "СберБанк Росії", МФО 320627) 135928,08 гривень заборгованості та 2720,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 листопада 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/3820/14