Рішення № 41301138, 05.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2014 р.Справа № 916/3148/14

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" в особі філії „Інфоксводоканал"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 14412,62грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Угненко І.А. - довіреність;

Масіна В.П.- довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 05.11.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Масіна В.П.- довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованість в сумі 14412,62грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2014р. (суддею Железной С.П.) було порушено провадження по справі №916/3148/14 із призначенням в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги перебування судді Желєзної С.П. з 06.10.2014р. на лікарняному, згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №811 від 06.10.2014р., справу №916/3148/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 08.10.2014р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи -підприємства ОСОБА_1 є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 05.11.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

21.04.2008р. між ТОВ „Інфікс" та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір №3466/3 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого водоканал надає послуги щодо подачі питної води на об'єкти Абонента, а також по прийманню стоків холодного та горячого водовідведення, скидуємих абонентом в систему комунальної каналізації згідно з дислокацією об'єктів (п.1.1. договору).

Договір діє з 21.04.2008р. по 31.12.2011р. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до спливу сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинення його дії (п.7.3. договору). Позивач зазначив що на даний час договір є діючим.

Відповідно до п.1.2. цього договору, абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, пристроїв та приладів на них згідно з Правилами, передбаченими в п.2.1. даного договору та діючого законодавства.

Розділом 2 вказаного договору визначені права та обов'язки сторін.

Сторони зобов'язуються керуватися діючими нормативними актами: Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та населених пунктах України", затвердженими наказом Держжиткомгоспу України від 01.07.1994р. №65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення", затвердженими наказом Держжиткомгоспу України від 05.07.1995р. №30, „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міськради №632 від 14.06.2007р."(п.2.1 договору).

Згідно п.п.2.2.1 договору, водоканал зобов'язується подавати абоненту воду та приймати стоки у відповідності із станом мереж та споруд.

Умовами п.п. 2.4.1, п.2.4 договору визначено, що абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади та пристрої, обладнання та споруди, що знаходяться у нього на балансі.

Відповідно до п.п.2.4.9 п.2.4 зазначеного розділу абонент зобов'язаний, за встановленою формою з 20-го по 30-ое число в письмовій формі, надавати відомості про водоспоживання своїх об'єктів.

З 10-го по 15-ое число місяця наступного за звітним, оформлювати акт бухгалтерської звірки по розрахункам за отримані послуги(пп.2.4.10 п.2.4 договору).

Розділом 3 даного договору запроваджений порядок та строки розрахунків.

Відповідно до п.3.1 цього розділу облік використаної холодної води та скинутих стоків, а також водовідведення горячої води здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, встановлених на об'єктах абонента.

За п.3.2 вказаного розділу оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно в наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10-го числа розрахункового місяця, кінцевий розрахунок 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Водоканалу.

Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому діючим законодавством порядку(п.3.3 цього розділу).

Відповідно п.3.9 договору, об'єм стоків, що відводяться від абонента, відводяться рівними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21.1 „Правил водокористування". Об'єм скинутих абонентом липневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно п.15.9 „Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. №65.

Позивач зазначає, що з жовтня 2008р. діють нові „Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. №190.

Позивач вказує, що ціну позову складає заборгованість за скид ливневих стоків у розмірі 14412,62грн. за період з січня 2011р по травень 2014р. включно, облік якої проводився за особовим рахунком НОМЕР_2.

Розрахунок скиду липневих стоків проводився згідно зі довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за даний період та відповідно до листів від 17.04.2008р. та від 15.05.2013р., в яких закріплена площа відповідача.

Формула за якою проводився розрахунок об'єму скиду липневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 2013-95 „Гідросфера" „Правила контролю за водовідведенням дощових та снігових стічних вод з території міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарта України №58 від 23.02.1995р. Даний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з території міст та промислових підприємств, а саме п.7.3 стандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, та стоків з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення становить 6.89грн, згідно рішення Одеської міської ради від 25.09.2008р. №1074 та 7.212грн. відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. №182.

Позивач вказує, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у нього утворилась заборгованість в розмірі 14412.62грн., в зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення від 24.03.2014 №57734 про припинення надання послуг з водовідведення, яким повідомлялось відповідача про наявність суми боргу.

Втім відповідач повідомлення проігнорував, заборгованість не сплатив.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуги, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфікс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулось з відповідним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за договором №3466/3 від 21.04.2008р., існування заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по їх оплаті, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 14412.62грн. за період з січня 2011р. по травень 2014р. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) 14412 (чотирнадцять тисяч чотириста дванадцять)грн. 62 коп. заборгованості за надані послуги та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.11.2014р.

Суддя К.Ф. Погребна