Рішення № 41301095, 28.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 911/3969/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп», с.Софіївська Борщагівка

про стягнення 45541,92 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Василенко Н.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» (далі - відповідач) стягнення 45541,92 грн.

Провадження у справі №911/3969/14 порушено відповідно до ухвали суду від 17.09.2014 року та призначено справу до розгляду на 09.10.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.10.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 28.10.2014 року.

В судовому засіданні 28.10.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.10.2014 року повторно не з'явився, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 року № 593 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764», 18.11.2011 року Державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» реорганізовано шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація раїни» (далі - ПАТ «ДПЗКУ», позивач), яке є правонаступником всіх прав обов'язків Державного підприємства.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33 869,77 грн. за Договором складського зберігання зерна № 32, укладеного між сторонами 06.07.2011 року (далі - Договір № 32) та 11318,32 грн. штрафних санкцій.

Договір складського зберігання зерна № 32 від 06.07.2011 року було укладено між позивачем в особі філії «Врадіївський елеватор» (Зерновий склад) та відповідачем (Поклажодавець).

Відповідно до п.1.1. Договору № 32 Поклажодавець зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні та олійні культури врожаю 2011 року (далі Зерно) та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених Договором № 32.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Позивач зазначає, що протягом дії Договору №32 ним було прийнято на зберігання від відповідача рапс в кількості 160360 кг, соняшник нестандартний в кількості 3557168 кг, кукурудзу в кількості 4125690 кг, пшеницю 6 кл. в кількості 43380 кг, пшеницю 6 кл. прор. в кількості 22202 кг, пшеницю некласну в кількості 30600 кг, сою нест. в кількості 387880 кг., ячмінь 3 кл. 56 129 кг, пшеницю гр. А 2кл. 51 060 кг, пшеницю гр. А 3 кл. 80128 кг, пшеницю 5 кл. 13834 кг, що підтверджується відповідними складськими квитанціями, копії яких долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37 складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття а на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до розділу 3 «Обіг складських квитанцій» Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198, складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Пунктом 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року № 510, підставою для видачі складських документів на зерно, є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Крім того, наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198, затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, складські квитанції є належним підтвердженням факту передачі відповідачем на зберігання позивачу наведеного в позові майна.

Статтею 957 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (стаття 946 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.2 Договору № 32, Поклажодавець зобов'язаний своєчасно і повній мірі сплачувати Зерновому складу вартість фактично наданих послуг згідно з Додатком 1 до Договору № 32.

Пунктом 6.4 Договору № 32 передбачено, що оплата послуг, які надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення Зерна, а також інших послуг, які можуть бути надані Зерновим складом на підставі додаткової угоди укладеної між Сторонами, повинні бути оплачені Поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого Зерновим складом рахунку. Поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту виконаних робіт, підписаного зі сторони Зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 примірник. У разі незгоди підписання Акту виконаних робіт Поклажодавець у 3-денний термін з дня отримання Акту надсилає Зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання Поклажодавцем Акту виконаних робіт у 3-денний термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт виконаних робіт вважається підписаним.

На виконання п. 6.4. Договору, позивачем нарочно надавалися відповідачу для підписання Акти виконаних робіт та виставлялися рахунки-фактури на загальну суму 758 816,12 грн. Проте, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов Договору, відповідачем здійснено оплату наданих послуг частково на суму 724 946,35 грн.

Таким чином, станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги по Договору №32 становить 33 869,77 грн. (758 816,12 грн. - 724 946,35 грн.).

Факт передачі наведеного в позові майна на зберігання позивачу та отримання від позивача послуг зі зберігання, відповідач не заперечував та не спростував. Часткова оплата послуг зі зберігання, свідчить про існування між сторонами відповідних правовідносин за Договором № 32 зі зберігання зерна.

Також, позивач надсилав на адресу відповідача, визначену умовами Договору № 32, претензію від 06.09.2013 року № 331 з проханням погасити заборгованість, яка на той час складала 33 869,77 грн. 08.07.2014 року позивач повторно цінним листом з описом разом із претензією від № 353, надсилались рахунки-фактури та акти виконаних робіт, за якими не погашено заборгованість. Однак, відповідь на претензію відповідач не надав, рахунки не оплатив.

Враховуючи умови п. 6.4. Договору №32, оскільки відповідачем у 3- денний термін не надіслано позивачу заперечень до Актів виконаних робіт, такі Акти виконаних робіт вважаються підписаними.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено, що відповідачем не оплачені послуги зберігання за Договором Договору №32 на суму 33 869,77 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати послуг зі зберігання зерна, позивач просить стягнути з відповідача 2584,31 грн. пені, 2370,88 грн. штрафу, 2473,68 грн. 3% річних та 4243,28 грн. інфляційних.

Відповідно до пп. 7.4.1. Договору № 32, за прострочку оплати вартості послуг, наданих Зерновим складом, Поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 року № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764» установлено, що 100 відсотків акцій Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Оскільки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, відповідно до ч.2 ст. 22 Господарського кодексу України, то згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання понад тридцять днів штраф у розмірі 7 % від суми боргу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Штраф правомірно нарахований на суми заборгованості, прострочка по яким тривала понад 30 днів і в передбаченому ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України розмірі.

Як передбачено п. 4 Листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована за період з 21.03.2012 року по 07.01.2013 року в залежності від періодів існування заборгованості по кожному Акту (протягом строку, передбаченого п. 6 с. 232 Господарського кодексу України) та з врахуванням часткових проплат, штраф нарахований в розмірі 7% на заборгованість прострочення по які тривало понад 30 днів. Таким чином вимоги про стягнення 2584,31 грн. пені та 2370,88 грн. штрафу правомірні і підлягають задоволенню.

Інфляційні нараховані за період з 21.03.2012 року по 03.09.2014 року, 3% річних нараховані за період з 21.03.2012 року по 03.09.2014 року в залежності від періодів виникнення заборгованості та з врахуванням часткових проплат, їх нарахування відповідає фактичним обставинам справи та вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимоги про стягнення 4243,28 грн. інфляційних та 2473,68 грн. 3%річних правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп», (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110, код ЄДРПОУ 36355400) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код 37243279) 33 869,77 грн. основного бору, 4 243,28 грн. інфляційних, 2 473,68 грн. 3 % річних, 2584,31 грн. пені, 2370, 88 грн. штрафу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик