Ухвала суду № 41301062, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/21930/14 16.10.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Мрія-Лізинг "

до товариства з обмеженою відповідальністю " Український лізинговий фонд "

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21930/14, розгляд справи призначено на 28.10.2014 року, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

При цьому, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 15.09.2014р. зареєстрованого в реєстрі за №1586.

Вказана заява обґрунтована тим, що примусове виконання незаконного виконавчого напису призведе до незворотних наслідків для позивача, і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у разі його задоволення, і жодним чином не порушить права відповідача у разі відмови у задоволенні позову.

Згідно п.10 ч.1 статті 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Відповідно до абз. 3 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацами 2, 3 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з наданих документів, по вказаному виконавчому напису відкрито виконавче провадження відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про що свідчить вимога державного виконавця.

Згідно з ч.1 статті 67 ГПК України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

У даному випадку зупинення стягнення за виконавчим написом, який є предметом спору у даній справі, в якості заходу до забезпечення позову, не може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача по справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом розгляду даної справи є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та про його скасування.

За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та до набрання рішення у справі законної сили, зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 15.09.2014р. зареєстрованого в реєстрі за №1586.

Керуючись п.10 ч.1 ст. 65, ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити, до набрання рішення у справі законної сили, стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 15.09.2014р. зареєстрованого в реєстрі за №1586.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню, та може бути пред'явлена до виконання протягом одного року.

4. Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, код ЄДРПОУ 35855770).

5. Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 35-А, оф.301, код ЄДРПОУ 37859096).

Суддя С.М. Мудрий