Постанова № 41300044, 28.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 910/7716/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Добрян К.О.,

від відповідача: Свириденко Д.О., Щербан О.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Центр протидії корупції" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014р. у справі №910/7716/14 (головуючий суддя: Марченко О.В., судді: Бондарчук В.В., Любченко М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"

до Громадської організації "Центр протидії корупції"

про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов'язання її скасувати

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Позивача на недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену Відповідачем у мережі Інтернет, про участь Позивача у корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України, а саме:

на веб-сайті http://health.antac.org.ua у статті під заголовком "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" про те, що «в Україні діє корупційна схема заробляння коштів на здоров'ї українців з перетворення державного фармацевтичного заводу "Індар" на посередника, який купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами";

на веб-сайті http://health.antac.org.ua в аналітичному звіті ГО "Центр протидії корупції" під назвою "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" про те, що "Індар" замість того, щоб впроваджувати виробництво вітчизняних ліків та здешевлювати їх вартість для українських пацієнтів, спекулює своїм статусом виробника, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, спотворюючи конкуренцію та торгах. Зароблений сумнівним чином прибуток від багатомільйонних контрактів з МОЗом виводиться за межі країни на рахунки іноземних оффшорів зі складною корпоративною структурою, яка дозволяє приховати справжнього власника. Таким чином, підприємство з державною часткою власності, яке в 2013 році стало основним постачальником APT та протитуберкульозних препаратів державі, може повільно перетворитися на "прокладку" для відмивання грошей українських платників податків";

- зобов'язати Відповідача припинити дії, пов'язані з розміщенням на веб - сайті http://health.antac.org.ua у статті "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" та в аналітичному звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" недостовірної інформації про участь Позивача в корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями МОЗ України;

- зобов'язати Відповідача спростувати недостовірну інформацію про Позивача, поширену у мережі Інтернет на веб-сайті http://health.antac.org.ua шляхом розміщення на вказаному сайті інформації такого змісту: "Спростування. Шановні користувачі! ГО "Центр протидії корупції" спростовує свою недостовірну інформацію, поширену у статті "Основні висновки зі змісту ЦПК Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" від 18.12.2013 та в аналітичному звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" щодо участі ПрАТ "ПВІ "Індар" в корупційних схемах пов'язаних з державними закупівлями МОЗ України APT та протитуберкульозних препаратів. ГО "Центр протидії корупції" визнає, що діяльність ПАТ "ПВІ "Індар" з поставки МОЗ України зазначених препаратів здійснюється згідно вимог чинного законодавства".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.14р. у справі №910/7716/14 позов задоволено повністю. Визнано недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Позивача, поширену громадською організацією "Центр протидії корупції" у мережі Інтернет інформацію про участь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" у корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України; зобов'язано Відповідача припинити дії, пов'язані з розміщенням на веб - сайті http://health.antac.org.ua у статті "Основні висновки зі звіту ЦПК "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" та в аналітичному звіті "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" недостовірної інформації про участь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" в корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України; зобов'язано Відповідача спростувати недостовірну інформацію про Позивача, поширену у мережі Інтернет на веб-сайті http://health.antac.org.ua шляхом розміщення на вказаному сайті відповідної інформації.

Рішення обґрунтовано тим, що Позивачем доведено факт порушення Відповідачем прав Позивача і наявні усі обставини в сукупності, що становлять склад цивільного правопорушення, на яке посилається Позивач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.14р. у справі №910/7716/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не врахував, що висновки Відповідача мали оціночний, а не стверджувальний характер, не врахував, що Відповідачем не завдано шкоди діловій репутації Позивача, не зазначив та не залучив власника сайту, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.14р. апеляційну скаргу Відповідача призначено до розгляду на 30.09.14р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.14р. відкладено розгляд справи на 14.10.14р. У судовому засіданні 14.10.14р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 28.10.14р.

24.10.14р. Позивач подав пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що суд при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог та визнав інформацію такою, що завдає шкоди діловій репутації Позивача, в зв'язку з чим просив апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в цій частині змінити, а в іншій частині залишити без змін.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.14р. справу №910/7716/14 передано на розгляд колегії суддів у складі Власов Ю.Л. (головуючий), Самсін Р.І., Хрипун О.О.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

18.12.13р. Відповідачем на веб-сайті http://health.antac.org.ua було поширено інформацію під заголовком: «Основні висновки зі звіту ЦПК «Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні» про те, що в Україні діє 4 ключові корупційні схеми заробляння коштів на здоров'ї українців, у тому числі "Перетворення державного фармацевтичного заводу "Індар" на посередника, яка купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами".

Також, на веб-сайті http://health.antac.org.ua в розділі 6 аналітичного звіту Відповідача під назвою "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" було розміщено інформацію такого змісту: "Описані вище факти дають підстави припускати, що "Індар" замість того, щоб впроваджувати виробництво вітчизняних ліків та здешевлювати їх вартість для українських пацієнтів, спекулює своїм статусом виробника, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, спотворюючи конкуренцію на торгах. Зароблений сумнівним чином прибуток від багатомільйонних контрактів з МОЗом виводиться за межі країни на рахунки іноземних оффшорів зі складною корпоративною структурою, яка дозволяє приховати справжнього власника. Таким чином, підприємство з державною часткою власності, яке в 2013 році стало основним постачальником APT та протитуберкульозних препаратів державі, може повільно перетворитися на "прокладку" для відмивання грошей українських платників податків".

05.06.14р. Генеральна прокуратура України в своєму листі на адресу Міністерства внутрішніх справ України та Відповідача повідомила про відкриття 14.04.14р. кримінального провадження стосовно Позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 Кримінального кодексу України щодо реалізації Міністерству охорони здоров'я ліків за завищеними цінами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Позивача на недоторканість ділової репутації, певну інформацію, поширену Відповідачем у мережі Інтернет, про участь Позивача у корупційних схемах, пов'язаних з державними закупівлями Міністерством охорони здоров'я України.

Разом із тим, місцевий суд, задовольняючи позов, вийшов за межі позовних вимог та визнав спірну інформацію також такою, що завдає шкоди діловій репутації Позивача, про що Позивач не просив у позові та не клопотав під час розгляду справи, що підтверджується поясненнями Позивача на апеляційну скаргу.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду підлягає зміні у зазначеній частині.

Відповідно до ст.94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно з ст.200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з ст.34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.09р. №1 під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п.5 вказаної постанови Пленуму відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно з п.15 вказаної постанови Пленуму при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; повідомлення в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до п.24. зазначеної постанови Пленуму якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Згідно з п.25 вказаної постанови Пленуму спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

Відповідно до п.8 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» від 28.03.07р. №01-8/184 у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч.3 ст.277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК.

Відповідно до п.13 вказаного інформаційного листа якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою - шостою статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Як встановлено судом, 18.12.13р. на веб-сайті http://health.antac.org.ua Відповідачем під заголовком: «Основні висновки зі звіту ЦПК «Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні» було поширено інформацію, що в Україні діє 4 ключові корупційні схеми заробляння коштів на здоров'ї українців, у тому числі "Перетворення державного фармацевтичного заводу "Індар" на посередника, який купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами". Також, на веб-сайті http://health.antac.org.ua у розділі 6 аналітичного звіту ГО "Центр протидії корупції" під назвою "Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні" Відповідачем було розміщено інформацію такого змісту: "Описані вище факти дають підстави припускати, що "Індар" замість того, щоб впроваджувати виробництво вітчизняних ліків та здешевлювати їх вартість для українських пацієнтів, спекулює своїм статусом виробника, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, спотворюючи конкуренцію на торгах. Зароблений сумнівним чином прибуток від багатомільйонних контрактів з МОЗом виводиться за межі країни на рахунки іноземних оффшорів зі складною корпоративною структурою, яка дозволяє приховати справжнього власника. Таким чином, підприємство з державною часткою власності, яке в 2013 році стало основним постачальником APT та протитуберкульозних препаратів державі, може повільно перетворитися на "прокладку" для відмивання грошей українських платників податків".

Вказана інформація про Відповідача є негативною. Відповідачем не подано суду будь-яких доказів, підтверджуючих, що зазначена інформація є достовірною.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо задоволення позову про визнання вказаної інформації недостовірною та її спростування.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що місцевий суд не врахував, що висновки Відповідача мали оціночний, а не стверджувальний характер.

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як вбачається з матеріалів справи поширена Відповідачем інформація, що Позивач купує ліки у оффшорних посередників та постачає їх державі за завищеними цінами, використовує неформальні зв'язки з посадовими особами МОЗу та бере участь в картельних змовах, а зароблений прибуток виводить за межі країни на рахунки іноземних офшорів являється інформацію, яка містить фактичні дані, тому не може вважатись оціночними судженням, згідно з ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію".

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що місцевий суд не зазначив та не залучив власника сайту.

Відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з п.12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.09р. №1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місцезнаходження неможливо встановити, і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал.

Оскільки автором спірної інформації є Відповідач, що останнім не заперечується, позовні вимоги заявлені Позивачем саме до Відповідача, а не власника сайту, апеляційний суд вважає, що Відповідач є належним відповідачем у даній справі.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні у зазначені вище частині, а в решті залишенню без змін.

Керуючись ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Центр протидії корупції" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014р. у справі №910/7716/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014р. у справі №910/7716/14 змінити шляхом виключення з абзацу 1 пункту 2 резолютивної частини рішення слів «та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача».

3. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014р. у справі №910/7716/14 залишити без змін.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; код ЄДРПОУ 21680915) на користь громадської організації "Центр протидії корупції" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 64; код ЄДРПОУ 38238280) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 203 (двісті три) грн. 00 коп.

Повний текст постанови складено 06.11.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.О. Хрипун

Р.І. Самсін