Рішення № 41299731, 04.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"04" листопада 2014 р. Справа № 910/16857/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс», м. Київдо Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспільпро стягнення 3760174,58 грн.за участю представників:

позивача:Воробей Є.В. - дов. від 10.07.2014р.відповідача:Сінькевич В.А. - дов. від 29.09.2014р. № 35-29-32суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс» (далі - позивач) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач) про стягнення 3760174,58 грн., з яких 2783337,50 грн. основний борг, 167915,32 грн. 3% річних та 808921,76 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду на виконання будівельних робіт від 10.02.2011р. № 02.2-14.3-2 щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи у строк визначений договором.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 31.10.2014р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд, у зв'язку з здійсненням перерахування заявлених до стягнення сум 3% річних та пені, стягнути з відповідача 2783337,50 грн. основного боргу, 167686,55 грн. 3% річних та 807777,93 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2783337,50 грн. основного боргу, 167686,55 грн. 3% річних та 807777,93 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.10.2014р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, присутній в судовому засіданні, заперечує проти позовних вимог, з мотивів викладених у відзиві, які зводяться до відсутності бюджетного фінансування, за наявності якого передбачено фінансування підрядних робіт визначених договором та посилається на акт Державної фінансової інспекції України, яким встановлено завищення вартості робіт за вищезазначеним договором. Також, у своєму відзиві відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені заявлені з пропуском позовної давності. За вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Під час розгляду справи відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну фінансову інспекцію України, яке відхилено судом з огляду на його недоведеність, безпідставність та недоцільність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт від 10.02.2011р. № 02.2-14.3-2 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - генпідрядник на підставі Робочого проекту «Реконструкція зовнішнього електропостачання (підстанція 110/10 кВ, кабельні мережі 110 кВ)», шифр 02.2-24.4.1-18/2008, далі - проектно-кошторисна документація, зобов'язується виконати в повному обсязі роботи з Реконструкції зовнішнього електропостачання (Підстанція 110/10 кВ, кабельні мережі 110 кВ) (будівельні роботи), далі - роботи, на свій ризик власними і залученими силами та способами, визначеними погодженою і затвердженою Проектно-кошторисною документацією, та здати роботи відповідачу - замовнику в обумовлені договором строки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору. Замовник доручає генпідряднику придбання матеріальних ресурсів, обладнання та устаткування, необхідних для виконання робіт (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору об'єкт будівництва: зовнішнє електропостачання (підстанція 110/10 кВ, кабельні мережі 110 кВ) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», далі - об'єкт. Адреса розташування об'єкта: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДП МА «Бориспіль».

Згідно п. 3.1 договору ціна робіт за договором (далі також - договірна ціна та/або ціна договору) становить 110031603,32 грн., включаючи ПДВ 20% - 18338600,55 грн. Ціни на роботи встановлюються в національній валюті України.

Ціна робіт включає в себе: ціну будівельно-монтажних робіт та матеріальних ресурсів, ціну пусконалагоджувальних робіт, ціну обладнання та устаткування та складається з:

- ціни будівельно-монтажних робіт та матеріальних ресурсів, яка становить 62370728,28 грн., включаючи ПДВ 20% - 10395121,38 грн.;

- ціни пусконалагоджувальних робіт, яка становить 610030,64 грн., включаючи ПДВ 20% - 101671,77 грн.;

- ціни обладнання та устаткування (далі - ціна обладнання), яка становить 47050844,40 грн., включаючи ПДВ 20% - 7841807,40 грн.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що фінансування робіт (будівництва об'єкта) здійснюється за рахунок бюджетних коштів, відповідно до виділених асигнувань.

У відповідності до п. 5.1.2 договору замовник щомісячно здійснює проміжні платежі генпідряднику за фактично виконанні роботи, що підлягають фінансуванню за рахунок бюджетних коштів, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (далі за текстом - довідка форми КБ-3) згідно наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р.№ 554, зі зменшенням зобов'язань на суму перерахованого авансу згідно п. 5.1.1 договору. Акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) генпідрядник готує і передає для підписання уповноваженому представнику замовника в термін не пізніше 5 робочих днів до закінчення місяця, що слідує за звітнім. Замовник протягом 10 робочих днів зобов'язаний перевірити правильність актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В) та довідки (КБ-3) і підписати їх в частині фактичного виконаних обсягів робіт, або надати письмову вмотивовану відмову в підписанні такого акту (форми КБ-2в) та довідки (КБ-3). У випадку не підписання і не надання письмового обґрунтування відмови в підписанні замовником у встановлені цим договором терміни акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В) та довідки (КБ-3), такі подані генпідрядником документи вважаються підписаними замовником та підлягають безумовній оплаті. Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 15 банківських днів з дати підписання вищевказаних документів, за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін. Строк дії договору закінчується 31.12.2012. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 18.1 договору).

На виконання умов договору позивачем в травні 2012 року були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на загальну суму 3275089,95 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт: за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 67 на суму 1820440,99 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 68 на суму 60669,34 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 69 на суму 124074,71 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 70 на суму 276051,34 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 71 на суму 36345,02 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 72 на суму 283799,50 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 73 на суму 82737,46 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 74 на суму 2243,64 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 75 на суму 7310,56 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 76 на суму 49869,28 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 77 на суму 50625,25 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 78 на суму 363478,15 грн., за травень 2012 року від 21.06.2012р. № 3п на суму 117434,71 грн.

Сторонами було здійснено коригування ціни виконаних робіт у вказаний період згідно наступних актів (коригування) приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р., які мають від'ємні значення: від 24.10.2012р. № 65 на суму -271570,88 грн., від 24.10.2012р. № 67 на суму -131188,74 грн., від 24.10.2012р. № 2п, 3п на суму -22716,76 грн., від 24.10.2012р. № 72 на суму -18135,29 грн., від 24.10.2012р. № 76 на суму -3686,78 грн.

Вищезазначені акт приймання виконаних будівельних робіт підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за виконані позивачем в травні 2012 року роботи не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 25.06.2013р. № 320.ЮО.30625 та повторну претензію від 31.07.2013р. № 373.ЮО.30731 про сплату заборгованості за виконані роботи.

Відповідач надав відповідь від 02.09.2013р. № 35-22-306 на претензію від 25.06.2013р. № 320.ЮО.30625, в якій зазначає про відсутність бюджетного фінансування, та про вимоги акта Державної фінансової інспекції України від 20.06.2013р. № 05-21/166.

Враховуючи двосторонне коригування ціни за виконані позивачем в травні 2012 року роботи, за відповідачем рахується борг за виконані підрядні роботи в розмірі 2783337,50 грн. - різниця між коригованою ціною та загальної вартість виконаних будівельних робіт у вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду - це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 2783337,50 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2783337,50 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 14.07.2012р. по 16.07.2014р. складають 167915,32 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 13.3 договору просить суд за порушення строків оплати за виконані згідно договору підрядні роботи стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочки з 14.07.2012р. по 16.07.2014р. складає 807777,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 13.11 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, відповідач заявив про застосування до вказаних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 13.11 договору).

З огляду на викладене, штрафні санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором нараховуються протягом трьох років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені складає один рік.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за виконані згідно договору підрядні роботи, позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 807777,93 грн. за період прострочення з 14.07.2012р. по 16.07.2014р.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2014р., про що свідчить штамп господарського суду міста Києва на позовній заяві від 11.08.2014р.

Таким чином, враховуючи заявлений позивачем період нарахування пені, та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, який подано 12.08.2014р., суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за період з 14.07.2012р. по 11.08.2013р. поза межами однорічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені за період з 14.07.2012р. по 11.08.2013р., сплинув до звернення позивача з позовом.

Про застосування судом наслідки спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 14.07.2012р. по 11.08.2013р. задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування пені за період прострочення з 12.08.2013р. по 16.07.2014р., то позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки вона обчислена щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову та її розмір складає суму 378686,41 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2783337.5012.08.2013 - 12.08.201317.0000 %0.038 %*1067.582783337.5013.08.2013 - 14.04.20142456.5000 %0.036 %*242874.792783337.5015.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*134744.04Таким чинок, вимоги в частині стягнення пені в сумі 378686,41 грн. за період прострочення з 12.08.2013р. по 16.07.2014р. підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2783337,50 грн. основного боргу, 167686,55 грн. 3% річних та 378686,41 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позову, які полягають в відсутності бюджетного фінансування, саме за наявності якого передбачено фінансування підрядних робіт, що визначено в п. 3.5 договору, яким встановлено, що фінансування робіт (будівництва об'єкта) здійснюється за рахунок бюджетних коштів, відповідно до виділених асигнувань, відхиляються судом та не приймаються до уваги при вирішені даного спору з огляду на наступне.

Судом враховано, що вказані вище роботи проводились на виконання та у відповідності до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 14.04.2010р. № 357. Проте, проаналізувавши вказані документи у їх сукупності, суд прийшов висновку, що незважаючи на це, обов'язок по оплаті робіт виконаних за договором підряду на виконання будівельних робіт від 10.02.2011р. № 02.2-14.3-2 покладено на відповідача, як замовника зазначених робіт.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За таких обставин, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. № 11/446 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р.

Посилання відповідача на відсутність підстав для застосування до нього господарських санкцій та стягнення відсотків, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України не приймаються до уваги при вирішені даного спору з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Згідно п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013р. № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Посилання відповідача на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за період з 01.04.2011 по 31.03.2013 року Державної фінансової інспекції України, яким встановлено завищення вартості робіт за договором підряду на виконання будівельних робіт від 10.02.2011р. № 02.2-14.3-2 не приймається судом до уваги при вирішені даного спору з огляду на те, що ціна договору визначена сторонами при укладенні договору і вона є договірною, а доказів того, що позивачем були виконані роботи в меншому обсязі ніж передбачено договором, відповідач суду не довід та не підтвердив доказами.

Суд ухвалою від 21.10.2014р. зобов'язував відповідача подати до суду письмові пояснення, в яких зазначити порядок виконання вимог Державної фінансової інспекції України, зокрема, щодо відкоригування обсягу кредиторської заборгованості по рахунках за виконані роботи та докази здійснення зазначеного коригування у порядку, встановленого чинним законодавством. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» документів на підтвердження двостороннього від коригування сторонами у справі обсягу кредиторської заборгованості по рахунках за виконані роботи суду не надало.

Коригування договірної ціни вартості виконаних на виконання умов договору робіт повинні відбуватись в двосторонньому порядку, правових підстав відкоригування обсягу кредиторської заборгованості по рахунках за виконані роботи в односторонньому порядку, за вказаним актом фінінспекції відповідач не зазначає.

Крім того, відповідач не довів та не підтвердив доказами того, що вказана перевірка та її вимоги стосуються позивача - сторони договору підряду та її вимоги є обов'язковими до виконання останнім, а також не зазначає в якому порядку, визначеного законодавством, повинно відбутися таке коригування.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 20572069) на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс» (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, ідентифікаційний код 24267073) 2783337 (два мільйони сімсот вісімдесят три тисячі триста тридцять сім) грн. 50 коп. основного боргу, 167686 (сто шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 55 коп. 3% річних, 378686 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. пені та 54114 (п'ятдесят чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 10.11.2014р.