Рішення № 41299638, 06.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 908/3456/14 06.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Якимівського міжрайонного управління водного господарства до Треті особи, Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі структурного підрозділу - Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору 1.Запорізьке обласне управління водних ресурсів; 2.Управління Головного Каховського магістрального каналу; простягнення заборгованості за договором в розмірі 23 712 гривень 83 копійки

Представники:

від Позивача: Зубанич О.Ю. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Редун М.А. (представник за Довіреністю);

від Третьої особи-1: не з'явились;

від Третьої особи-2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Якимівське міжрайонне управління водного господарства (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі структурного підрозділу - Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (надалі також - «Відповідач»), Треті особи, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору, - Запорізьке обласне управління водних ресурсів та Управління Головного Каховського магістрального каналу, про стягнення заборгованості за договором в розмірі 23 712 гривень 83 копійки.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 19.03.2013 року між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу («Виконаввець І»), Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства («Виконаввець ІІ»), Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів («Виконаввець ІІІ») та Якимівською сортодослідною станцією Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" («Виконавець») укладено Договір № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур, відповідно до умов якого сторони погодили, що замовник замовляє, а виконавці зобов'язуються надати послуги в порядку та на умовах визначених договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Так, Позивач зазначає, що Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства свої зобов'язання виконано повністю на загальну суму 20 687 гривень 76 копійок, що підтверджується Актом № 24 подачі-приймання води від 01.06.2013 року. Однак, Відповідачем свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів за надані послуги за Договором № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур не виконано. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Відповідача 23 712 гривень 83 копійки, з яких: 20 687 гривень 76 копійок - заборгованість за надані послуги за Договором та 3 025 гривень 07 копійок - пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3456/14, судове засідання призначено на 15.10.2014 р.

15.10.2014 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача, представник третьої особи 1, представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника позивача, представника третьої особи 1, представника третьої особи 2 в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.09.2014 року, клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2014 року відкладено розгляд справи на 29.10.2014 року.

17.10.2014 року Господарським судом міста Києва від Управління Головного Каховського магістрального каналу отримано Клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

23.10.2014 року Господарським судом міста Києва від Запорізького обласного управління водних ресурсів отримано Пояснення по суті заявленої позовної заяви, в яких зазначено, що Запорізьке обласне управління водних ресурсів підтримує позовні вимоги Якимівського міжрайонного управління водного господарства.

28.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Клопотання про витребування у Позивача довіреності щодо повноважень ОСОБА_3 на підписання договору № 74011 та довіреності щодо повноважень ОСОБА_4 на підписання Акту № 24.

В судовому засіданні 29.10.2014 року представники з'явились представники позивача, відповідача та надали суду усні пояснення по суті спору. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились. Представник Відповідача підтримав клопотання про витребування доказів по справі.

Суд на місці ухвалив - відкласти розгляд клопотання про витребування доказів до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 року відкладено розгляд справи на 06.11.2014 року.

05.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Відповідача отримано документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі та Відзив на позовну заяву. Так, в Відзиві зазначено, що при підписанні Договору завідувач Якимівської сортодослідної станції Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ОСОБА_3 не мала повноважень на представництво Підприємства. Таким чином, Договір був укладений не уповноваженою на те особою, тому визнання такого Договору недійсним має місце. Також, оскільки Договір був підписаний сторонами лише на останній сторінці, а тим самим була загроза виправлень та внесень корективів у контекст, це ставить під сумнів достовірність змісту договору, викладеного на невізованих сторінках. Таким чином, на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач просить Суд визнати Договір № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур недійсним та відмовити Якимівському міжрайонному управлінню водного господарства в задоволенні позовних вимог. Крім того, Відповідачем подано Клопотання про витребування у Позивача заявки по водо подачі, акту виконаних робіт по транспортуванню води для зрошення, плану поливу сільськогосподарських культур; переліку видів послуг, пов'язаних з подачею води, протоколу погодження способу водо обліку; акту звірки показань розрахункового обліку електроенергії, акту з надання послуг по водо подачі, акту пломбування вузла обліку.

В судовому засіданні 06.11.20114 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви та подав додаткові докази по справі. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 року.

Суд зазначає, що Клопотання Відповідача про витребування доказів не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявні інші докази на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування за розглядуваним спором.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники третіх осіб в судове засідання 06.11.2014 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

19.03.2013 року між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу («Виконаввець І»), Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства («Виконаввець ІІ»), Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів («Виконаввець ІІІ») та Якимівською сортодослідною станцією Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" («Виконавець») укладено Договір № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур, відповідно до умов якого сторони погодили, що замовник замовляє, а виконавці зобов'язуються надати послуги в порядку та на умовах визначених договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що оплата Виконавцю ІІ вартості послуг з подачі води на полив зрошуваних земель здійснюється за договірною ціною вартості послуг з подачі 1 куб.м. води за фактично подані обсяги води.

Замовник не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, здійснює остаточний розрахунок з Виконавцем ІІ за послуги з подачі згідно акту подачі прийому води, але не менше суми, необхідної для сплати використаної електроенергії та податку на додану вартість за звітний місяць (пункт 4.8. Договору).

Як вбачається з Акту № 24 подачі-приймання води від 01.06.2013 року, Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства надано Якимівській сортодослідній станції Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" послуг за Договором № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур на загальну суму 20 687 гривень 76 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів за надані послуги за Договором № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур не виконано. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Відповідача 23 712 гривень 83 копійки, з яких: 20 687 гривень 76 копійок - заборгованість за надані послуги за Договором та 3 025 гривень 07 копійок - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Якимівського міжрайонного управління водного господарства підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з Акту № 24 подачі-приймання води від 01.06.2013 року, Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства надано Якимівській сортодослідній станції Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" послуг за Договором № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур на загальну суму 20 687 гривень 76 копійок.

Однак, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Позивачу в розмірі 20 687 гривень 76 копійок за надані послуги відповідно до Договору № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що при підписанні Договору завідувач Якимівської сортодослідної станції Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ОСОБА_3 не мала повноважень на представництво Підприємства, а тому договір є недійсним і відсутні підстави для сплати грошових коштів за вказаним договором, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що за загальним правилом навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

На зазначеному також наголошено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", згідно якого наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже, схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Вказаної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові № 25/2/10 від 27.07.2010, у постанові № 8/47 (12/335/16) від 02.12.2008, у постанові № 54/210 від 25.05.2010, у постанові № 16/507 від 06.07.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту № 24 подачі-приймання води від 01.06.2013 року Якимівською сортодослідною станцією Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" було прийнято від Якимівського міжрайонного управління водного господарства послуги за Договором № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур на загальну суму 20 687 гривень 76 копійок.

Крім того, судом враховано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968, статтею 9 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбаченому або дозволену законодавством.

Однак, країни-члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальність, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах Вищого господарського суду від 21.07.2010 у справі № 14/43пд та від 04.08.2010 у справі № 14/44пд.

Суд зазначає, що Відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження обізнаності Позивача про обмеження повноважень завідувача Якимівської сортодослідної станції Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ОСОБА_3.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що будь-які інші доводи Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не спростовують факту наявності заборгованості за Договором № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур, не здійснив повну оплату за надані послуги, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 20 687 гривень 76 копійок - заборгованості за надані послуги за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Якимівського міжрайонного управління водного господарства підлягає 3 025 гривень 07 копійок - пені.

Що стосується Клопотання Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про визнання недійсним Договору № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Однак, як встановлено Судом раніше, Договір № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому Клопотання Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Якимівського міжрайонного управління водного господарства - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 37884028) на користь Якимівського міжрайонного управління водного господарства (72500, Запорізька обл., Якимівський район, селище міського типу Якимівка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 66, Ідентифікаційний код юридичної особи 01034359) 23 712 (двадцять три тисячі сімсот дванадцять) гривень 83 копійки, з яких: 20 687 гривень 76 копійок - заборгованість за надані послуги за Договором та 3 025 гривень 07 копійок - пені.

3. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 37884028) на користь Якимівського міжрайонного управління водного господарства (72500, Запорізька обл., Якимівський район, селище міського типу Якимівка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 66, Ідентифікаційний код юридичної особи 01034359) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин