Рішення № 41299546, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16784/14 07.10.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

про відшкодування збитків, понесених в результаті дорожньо-транспортної пригоди

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Чекалов А.В. (дов.№б/н від 10.07.2014)

від відповідача: Зінченко О.В. (дов.№б/н від 23.04.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про відшкодування збитків, понесених в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач зазначає, що здійснивши виплату страхового відшкодування в порядку регресу, отримав, як страховик, право регресної вимоги до відповідача (страхувальника) на підставі ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку із неповідомленням останнім про настання страхового випадку у встановлений законом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 порушено провадження у справі №910/16784/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 року.

До початку судового засідання 04.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про виклик ОСОБА_3 у судове засідання для отримання пояснень по справі.

За наслідками судового засідання 04.09.2014, суд відклав розгляд справи на 07.10.2014 та, у задоволення клопотання відповідача, викликав для участі у судовому засіданні гр.ОСОБА_3.

07.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.10.2014 представник позивача надав письмові пояснення та додаткові документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Викликаний для участі у судовому засіданні гр. ОСОБА_3 до суду не з'явився та жодних пояснень щодо причин неявки не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство «Іллічівське» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (страхувальник) укладено поліс №АА/3465142 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "ГАЗ 3302", державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до довідки №43771 про дорожньо-транспортну пригоду, 08.12.2011 на перехресті вул.Ялтинська-Новодарницька у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу "ГАЗ 3302", державний номер НОМЕР_2, що належить страхувальнику та знаходився під керуванням водія ОСОБА_3

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся 15.02.2012 до страховика (позивач у справі) із заявою про виплату страхового відшкодування за договором (полісом) №АА/3465142.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 05.01.2012 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення Україні та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

Вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику зазначеного транспортного засобу, відповідно до Звіту з визначенням вартості матеріального збитку №710-у від 27.02.2012 становить 4745,46 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем складено страховий акт №ЦО-25379-АА-0003465142-01 від 29.02.2012 із розрахунком до нього, та виплачено власнику пошкодженого транспортного засобу "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_1, страхове відшкодування у розмірі 4235,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2260 від 21.03.2012 року.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на те, що відповідач (страхувальник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі», не повідомило позивача (страховика) у встановлені законом строки про настання дорожньо-транспортної пригоди, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування в порядку регресу, звернувся до відповідача із претензією №4526/319-ИЛ від 30.05.2013, однак коштів станом на момент розгляду справи так і не отримав.

Водночас, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що у нього не існувало обов'язку письмового повідомлення страховика (позивача у справі) про настання ДТП, а тому таке повідомлення ним було здійснено у телефонному режимі.

З метою отримання додаткових пояснень та встановлення певних обставин у справі, судом викликано до судового засідання винну у спричиненні ДТП особу - ОСОБА_3, проте зазначена особа вимоги ухвали суду залишила поза увагою та жодних пояснень до суду не надала.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про наступне.

Нормами ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 17.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон України "Про обов'язкове страхування") страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 6 Закону України Закон України "Про обов'язкове страхування" визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Як зазначає позивач, після виплати страхового відшкодування в порядку регресу, він отримав право вимоги до страхувальника (відповідача) на підставі ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування" для стягнення понесених ним витрат у зв'язку із виплатою страхового відшкодування.

Статтею 38.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування" (в редакції, чинній на момент настання ДТП - 09.12.2011) передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Пунктом 33.1.4. Закону України "Про обов'язкове страхування" встановлено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся із заявою до позивача саме на виплату страхового відшкодування та лише 15.02.2012, хоча мав повідомити 11.12.2011, виходячи із наданого йому законом триденного строку.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на неузгодженість положень статей 33 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в обґрунтування неможливості виникнення у позивача права на звернення до відповідача з регресним позовом, оскільки таке право на судовий захист прямо закріплено законом і в даному випадку у суду відсутні підстави для відмови у захисті цивільного права позивача в силу приписів ч.ч.1,3ст.16 ЦК України.

При цьому, сама по собі неузгодженість між нормами пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 та п.38.1.1 ст.38 Закону (в редакції, чинній на момент настання ДТП) не може бути підставою для позбавлення страховика права на регресний позов, на чому безпідставно наполягає відповідач, так як не спростовує встановлене статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" загальне правило про право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2014 у справі №910/14515/13, постанові від 09.12.2013 у справі №910/1552/13.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем долучено до матеріалів справи також службову записку від 29.02.2012 про відсутність надходження від відповідача повідомлення та заяви про настання страхового випадку. Вказана записка адресована начальнику управління врегулювання страхових випадків ПрАТ «СТ «Іллічівське», щодо якої позивач у письмових поясненнях по справі зауважив на її додатковому характері та зазначив, що вона складена спеціалістом відділу врегулювання збитків та є частиною внутрішнього документообігу товариства.

Окрім того, суд зауважує, що посилання відповідача на факт повідомлення ним позивача про настання ДТП телефонним зв'язком є бездоказовими та судом бути прийнятим не може, оскільки жодних документів, що посвідчують факт такого повідомлення відповідачем до суду не надано, а є лише власним без документальним твердженням сторони.

До того ж, суд вважає хибними посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності як обов'язку, так і повідомлення про настання ДТП встановленого МТСБУ зразка, який, на думку позивача, визначений Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, погодженого Начальником управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України від 31.08.2011, затвердженого Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.08.2011 №274/2011.

Вищезазначена Інструкція, на яку посилається відповідач, визначає форму та порядок заповнення повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, яке складається водіями транспортних засобів за умов, визначених п.33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування", тобто складання европротоколу, та жодним чином не стосується відносин між страховиком та страхувальником з приводу обов'язку повідомлення про настання страхового випадку у порядку ст. 33.1.4. Закону України "Про обов'язкове страхування".

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач (страхувальник) мав виконати свій обов'язок щодо повідомлення страховика (позивача) про дорожньо-транспортну пригоду у строк, встановлений законом, а тому звернення позивача із регресним позовом до відповідача є правомірним.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про відшкодування збитків, понесених в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (02098, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 7; ідентифікаційний код 21649265) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38Б; ідентифікаційний код 25186738) 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 46 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07.10.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 13.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова