Рішення № 41299498, 11.11.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" листопада 2014 р. Справа № 906/1376/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Майстренко В.П. - дов. від 26.11.13р. № 08/18146-007031

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (м.Малин Житомирської області)

про стягнення 33500,85 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 33500,85 грн., з яких: 29710,30 грн. боргу, 1893,39 грн. пені, 1628,40 грн. інфляційних, 268,76 грн. 3% річних згідно договору № 249 про постачання електричної енергії споживачам від 29.11.07р.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 32279,80 грн., з яких 29710,30 грн. боргу; 1880,90 грн. пені; 267,50 грн. 3% річних; 421,10 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, клопотанням, яке надійшло до господарського суду Житомирської області через факс, просить розгляд справи розглянути за відсутності представника з урахуванням відзиву на позовну заяву № 275 від 07.11.14р. та клопотанням про зменшення пені № 274 від 07.11.14р.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.07р. між Малинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (відповідач) було укладено договір №249 (а.с.7-20), за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 28 числа по 27 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

З врахуванням п.7.3 договору остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше:

- 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно;

- 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Позивач умови договору виконав належним чином та на підставі звітів виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію за період з квітня по вересень 2014 року на загальну суму 75095,59грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.26-37).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього існувала заборгованість перед позивачем за період з квітня по вересень 2014 року, за активну електричну енергію в сумі 29710,30грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1880,90грн. пені, 421,10грн. інфляційних та 267,50грн. 3% річних, які згідно розрахунків позивача обраховані на суму боргу, яка виникла за період з квітня по вересень 2014 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем згідно листа № 1377 від 10.11.14р. становить 29710,30 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.14р. на суму 29710,30 грн.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 29710,30 грн. підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору з порушенням термінів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення пені в розмірі 1880,90 грн., 3% річних в сумі 267,50 грн. та інфляційних в сумі 421,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач доказів сплати боргу суду не надав.

Однак, відповідач просить зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що причиною несвоєчасного погашення заборгованості стала збиткова діяльність підприємства, яка спричинена особливостями його фінансування та діяльності.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків позивача.

Відповідач в обгрунтування заяви про зменшення пені посилається на те, що КП «Малинтеплоенерго» є підприємством комунальної форми власності, яке створене Малинською міською радою з метою забезпечення потреб населення, підприємств, установ, організацій в комунальних та побутових послугах з теплопостачання та гарячого водопостачання. Предметом діяльності підприємства у відповідності до статуту є виробіток теплової енергії та реалізація її споживачам. Постачання електричної енергії здійснюється на об'єкти комунального теплопостачання та житлового фонду для забезпечення потреб населення, бюджетних установ та інших юридичних осіб в отриманні життєво необхідних послуг.

Відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для суб'єктів природних монополій, а також виконавців комунальних послуг тарифи підлягають встановленню Національною комісією або органами місцевого самоврядування. У місті Малині діють тарифи на теплопостачання, встановлені рішенням виконкому Малинської міської ради № 263 від 13.12.10р., які до цього часу не переглядались. У зв'язку з невідповідністю розмірів затверджених тарифів економічно обґрунтованим витратам підприємства виникла різниця, яка відповідно розрахунку, узгодженого протоколом територіальної комісії за 9 місяців 2014 року складає 685294,96 грн. У відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» та постанови КМУ № 30 від 29.01.14р. відшкодування зазначеної різниці здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Однак, через відсутність бюджетних фінансувань заборгованість на сьогоднішній день не відшкодована підприємству, внаслідок чого КП «Малинтеплоенерго» не має об'єктивної можливості для своєчасного проведення розрахунків з позивачем.

Окрім того, на станом на 01.11.14р. існує заборгованість населення за спожиті комунальні послуги з централізованого теплопостачання в сумі 1,4 млн гривень, що підтверджено довідкою КП «Малинтеплоенерго».

З огляду на вищевикладене, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача та те, що відповідач по мірі надходження коштів виконує свої зобов'язання перед позивачем, вбачає наявність підстав для задоволення заяви відповідача та зменшення розміру нарахованої пені на 30% - до 1316,63 грн. З огляду на викладене в частині стягнення 564,27 грн. пені слід відмовити.

При цьому, суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", згідно з яким у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 29710,30 грн. боргу; 1316,63 грн. пені; 267,50 грн. 3% річних; 421,10 грн. інфляційних. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разу коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Стуса, 23, код 32277167) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622): 29710,30 грн. боргу; 1316,63 грн. пені; 267,50 грн. 3% річних; 421,10 грн. інфляційних; 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.11.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)