Постанова № 41299339, 05.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2014 року № 826/15625/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008182203 від 07.08.2014 та № 0008172203 від 07.08.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008182203 від 07.08.2014 та № 0008172203 від 07.08.2014.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, зокрема, є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь".

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь", які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було отримано товар та виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також, позивач посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договори доручення, а не договори комісії, з огляду на що зазначені особи не були зобов'язані надавати звіти коміссіонерів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу №1316 від 27.05.2014 проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 за результатами якої складено акт №316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014.

Зазначеним актом встановлено порушення пункту 38.2 статті 138, пункту 141.1 статті 141, пункту 137.5 статті 137, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 492 418,00 грн., пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 138,00 грн.

Приватним акціонерним товариством "Українська технологічна компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві були подані заперечення на акт №316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014 за результатами розгляду яких листом № 9896/10/26-50-22-03-24919883 від 06.08.2014 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

07.08.2014 на підставі акту №316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0008182203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 67 673,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 13535,00 грн. та №0008172203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 615 523,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 123 105,00 грн.

Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ТПП СПЕКТР", а саме, останнім позивачу було поставлено вальцовочну машину та устаткування, що підтверджується рахунком - фактурою № СФ-0001418 від 08.06.2012, видатковою накладною № РН-0000925 від 25.07.2012.

Факт здійснення позивачем перерахування коштів за поставлений товар підтверджується банківською випискою.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача станом на 10.10.2014 основними видами діяльності позивача за УКТЗЕД є : "28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н. в. і. у.", "28.93 Виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну", "25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення", "46.90 Неспеціалізована оптова торгівля", "71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах", "41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель".

Таким чином отримане позивачем від ТОВ "ТПП СПЕКТР" обладнання було ним використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

За фінансово - господарськими взаємовідносинами з ТОВ "С-КОМ" позивачем було отримано змішувач трубний (2 шт.), факт здійснення поставки якого підтверджується видатковою накладною № 0210 від 02.10.2012, а факт оплати за нього - банківською випискою.

В подальшому товар отриманий від ТОВ "С-КОМ" було використано позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ПуАТ "Вінницька кондитерська фабрика" за договором № 108/7 від 15.06.2012, що підтверджується копією відповідного договору та видатковою накладеною № 28 від 23.11.2012.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Агард ЮЕЙ" за договором № 0301/1 від 03.01.2013 предметом якого є здійснення поставки товару.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Агард ЮЕЙ" за договором № 0301/1 від 03.01.2013 позивачем надано суду копію зазначеного договору, рахунків - фактур № 764 від 21.03.2013, № 795 від 25.03.2013, випадкових накладних № РН-0000332 від 22.03.2013 та № РН-0000341 від 26.03.2013, а на підтвердження факту здійснення оплати - банківські виписки.

В подальшому товар отриманий від ТОВ "Агард ЮЕЙ" був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "МСБУД" за договором на виконання будівельних робіт № 24/П-24-12 від 01.08.2012.

За фінансово - господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Стек-комп'ютер" позивачем було отримано комп'ютерне обладнання, що підтверджується рахунком - фактурою № С-00023838 від 18.07.2013, видатковою накладеною № С-00014465 від 19.07.2013. На підтвердження факту здійснення оплати за отримане обладнання позивачем надано суду банківські виписки.

В подальшому отримане від ТОВ "Стек-комп'ютер" було поставлено компанії General Industry LTD (США) відповідно до умов контракту № 2202/12-1 від 22.02.2012, що підтверджується ВМД № 100250000/2013/525454 від 19.08.2014 та інвойсами.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ТК Фіона" за договором виконання робіт № 93 від 05.08.2013 предметом якого є виконання наступних робіт: "Виконання акустичних розрахунків розповсюдження виробничого шуму від запроектованого технологічного обладнання з виробництва біогазу ПрАТ "Глобинський цукровик" та надання консультацій з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення при реалізації вищенаведених проектних рішень".

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеним договором позивачем надано суду рахунок - фактуру № 93 від 05.08.2013, акт прийомки - здачі робіт від 05.08.2013, а на підтвердження здійснення оплати - банківські виписки.

Виконані ТОВ "ТК Фіона" за договором № 93 від 05.08.2013 роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, при взаємовідносинах з ПрАТ "Глобинський цукровик".

Між позивачем та ПП "Рембудплюс" було укладено договір підряду № 57 від 04.09.2013, предметом якого є виконання комплексу будівельно - монтажних робіт по будівництву "цеху утилізації жому цукрового буряку, потужністю 1200 т/доба".

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копією зазначеного договору з додатками, додатковими угодами до нього, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт*/і витрати**/ за листопад 2013 № 06-02-1-3-1 від 13.11.2013, актом № 6-02-1-3-1 від 13.11.2013 з відомістю ресурсів до нього, а факт здійснення оплати - банківською випискою.

Виконані ПП "Рембудплюс" роботи були використані позивачем при фінансово - господарських відносинах з ПрАТ "Глобинський цукровик" за договором генерального підряду № БГ-1 19/03/13 від 19.03.2013, що підтверджується відповідним договором, актом приймання виконаних підрядних робіт, підсумковою відомістю ресурсів до нього, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Артсталь" за договором поставки № 16/12/13 від 16.12.2013, предметом якого є здійснення поставки товару.

На підтвердження факту здійснення поставки товару за зазначеним договором позивачем надано суду копії рахунку - фактури № А-00000021 від 16.12.2013, видаткової накладної № А-00000013 від 18.12.2013, та на підтвердження здійснення оплати - банківські виписки.

В подальшому отриманий товар було використано при виготовленні сепараторів механізатора, поставка яких здійснювалась ВАТ "Бобруйський завод біотехнологій" за договором № 0406/13-2/999 від 04.07.2013 та за ВМД №100250001/2014/513049 від 17.01.2014.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь".

Щодо посилань в акті №316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014 на факти встановлені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки №394/22.1-09 від 13.02.2013, №186/15-10/33159660 від 20.01.2014, № 94 від 10.02.2014, №185/22-10/30538300 від 27.11.2013, №244/20-23-22-01-05/38258286 від 31.03.2014, № 428/16-03-22-02-12 від 19.03.2014 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акти №394/22.1-09 від 13.02.2013, №186/15-10/33159660 від 20.01.2014, № 94 від 10.02.2014, №185/22-10/30538300 від 27.11.2013, №244/20-23-22-01-05/38258286 від 31.03.2014, № 428/16-03-22-02-12 від 19.03.2014, не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь".

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь" за період щодо якого проводилась перевірка суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь" мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з контрагентами ТОВ "ТПП СПЕКТР", ТОВ "С-КОМ", ТОВ "Агард ЮЕЙ", ТОВ "Стек-комп'ютер", ТОВ "ТК Фіона", ПП "Рембудплюс", ТОВ "Артсталь".

Щодо встановлення відповідачем факту порушення позивачем пункту 137.5 статті 137, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною першою статті 1022 Цивільного кодексу України встановлено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Таким чином за договором доручення повірений має вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя, а за договором комісії комісіонер зобов'язується вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента та має надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір доручення №31/01/13-1 від 31.01.2013 та між позивачем та ФОП ОСОБА_2 договір доручення №2105/13-1 від 21.05.2013 відповідно до умов яких повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя провести пошук потенційних партнерів довірителя для укладання угод.

Факт отримання позивачем послуг за зазначеними договорами підтверджується актами прийому - передачі виконання доручення до договору №31/01/13-1 від 31.01.2013 та актами прийому - передачі виконання доручення до договору №2105/13-1 від 21.05.2013 та відповідними договорами, які були укладені ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 від імені позивача.

З аналізу предмету договір №31/01/13-1 від 31.01.2013 та №2105/13-1 від 21.05.2013 та складених до них актів вбачається, що між позивачем - довірителем та ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - повіреними були укладені саме договори доручення, а не договори комісії, оскільки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на виконання укладених з позивачем договорів вчиняли юридично значимі дії та укладали відповідні договори не від власного імені, а за рахунок та від імені позивача.

Таким чином, за договорами №31/01/13-1 від 31.01.2013 та №2105/13-1 від 21.05.2013 звіти комісіонерів не підлягали складанню.

З огляду на зазначене викладений в акті №316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014 висновок про те, що оскільки позивачем не надано до перевірки звіти комісіонерів, то не доведено факт надання послуг за договорами №31/01/13-1 від 31.01.2013 та №2105/13-1 від 21.05.2013 є необґрунтованим.

Факт перерахування позивачем грошової винагороди за послуги надані за вказаними договорами позивачу ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до підпунктів "в", "з" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З огляду на викладене у позивача були наявні правові підстави для включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування грошових коштів сплачених на користь ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за послуги надані на виконання договорів №31/01/13-1 від 31.01.2013 та №2105/13-1 від 21.05.2013, а висновок викладений в акті №316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014 щодо допущення позивачем порушення пункту 137.5 статті 137, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0008182203 від 07.08.2014 та № 0008172203 від 07.08.2014.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов