Постанова № 41299317, 10.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 жовтня 2014 року 14 год. 15 хв. № 826/11294/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк", третя особа: департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 серпня 2014 року надійшов позов державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач, Інспекція) до комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" (далі - відповідач, комунальний заклад) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 339207,31 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що у відповідача наявний податковий борг, який на час звернення позивача до суду із позовом відповідачем не погашено. Заходи із погашення податкового боргу стосовно відповідача вичерпано.

Ухвалою суду від 04 серпня 2014 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15 серпня 2014 року прийнято рішення про вихід із скороченого провадження, задоволено відповідне письмове клопотання законного представника відповідача та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа), а також, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та врахування під час прийняття у справі судового рішення по суті позову письмові уточнення позовних вимог, а саме про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 323919,20 грн.

Ухвалою суду від 01 вересня 2014 року задоволено відповідне письмове клопотання представника позивача та провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 826/4653/14, яким задоволено повністю позов Інспекції до комунального закладу, а саме стягнуто з останнього податковий борг у розмірі 294092,99 грн.

Ухвалою суду від 29 вересня 2014 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 06 жовтня 2014 року судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та врахування під час прийняття у справі судового рішення по суті позову письмову заяву представника позивача про зміну позовних вимог, а саме про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 294092,99 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 339207,31 грн.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримала та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю.

При цьому, у судове засідання 06 жовтня 2014 року представники відповідача та третьої особи не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 06 жовтня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача та третю особу повідомлено письмово.

До суду 08 жовтня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла чергова письмова заява про зміну позовних вимог, яка виявилась ідентичною письмовій заяві, поданій до суду через канцелярію 24 вересня 2014 року іншим представником позивача.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач (ідентифікаційний код 02221219) як юридична особа зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією та як платник податків перебуває на обліку у позивача.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та земельного податку з юридичних осіб, яка виникла у результаті несплати відповідачем грошових зобов’язань, визначених ним у податкових деклараціях з ПДВ та плати за землю, а також на підставі податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафів та пені з ПДВ, податку на прибуток та земельного податку у загальному розмірі 323919,20 грн.

З метою стягнення податкового боргу, позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу від 06 грудня 2010 року № 1/3396, яку, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідачем отримано, однак суму податкового боргу ним не погашено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року в адміністративній справі № 826/4653/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року, задоволено повністю позов Інспекції про стягнення з комунального закладу податкового боргу у розмірі 294092,99 грн.

Позивачем 17 лютого 2011 року прийнято рішення № 337/18 про опис майна у податкову заставу (далі - рішення про опис майна), у зв’язку з чим відповідачу направлено запити від 14 березня 2012 року № 309/10/19-111 та від 03 липня 2014 року № 13918/10/26-53-25-10 про виділення майна у податкову заставу.

У відповідь за вказані запити листами відповідача від 26 березня 2012 року № 31 та від 07 липня 2014 року № 64 виділено перелік ліквідного майна для застави у загальному розмірі 339207,31 грн.

На підставі рішення про опис майна, податковим керуючим складено акти опису майна від 10 липня 2014 року № 4 та від 17 липня 2012 року № 5, які підписано представниками відповідача.

Податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними витягами, копії яких міститься у матеріалах справи.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, відповідно до п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, визначена самостійно платником в податковій (митній)декларації вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем податкових зобов'язань, самостійно визначених у деклараціях та податкових повідомлень-рішень, у суду відсутні.

Поряд з цим, на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження відповідачем прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень або щодо їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентовані ст. 56 ПК України.

Згідно з п.п. 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на час складання податкової вимоги), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому, враховуючи, що із 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає направлення платнику податків однієї податкової вимоги, тому позивачем друга податкова вимога відповідачу не направлялась.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, п. 87.2 ст. 87, п.п. 88.1, 88.2 ст. 88, пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1, п.п. 89.2, 89.3, 89.8 ст. 89 ПК України, визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень ст. 82 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно з п.п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Поряд з цим, процедура стягнення із платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз вище викладених норм податкового законодавства у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для виокремлення обов’язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із позовом, а саме:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов’язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкового органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих його;

- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Тільки сукупність вище перелічених наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Податковий кодекс України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника податків. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати, у першу чергу, недостатність у такого платника податків грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника податків за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Так, позивач з метою доведення такої обставини, як відсутність коштів на рахунках відповідача у банках, обслуговуючих його, надав банківські виписки щодо вихідного залишку на рахунку відповідача станом на 04 липня 2014 року та 23 липня 2014 року.

При цьому, наявні у матеріалах справи банківські виписки неможливо ідентифікувати щодо того, ким їх видано, оскільки не містять обов’язкових реквізитів видавника, таких як підпис, печатка.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження недостатності у відповідача грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, зокрема, не надано довідку про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження) з відміткою про їх повернення у зв’язку з відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача.

Суд також звертає увагу, що із наданих позивачем банківських виписок щодо вихідного залишку станом на 04 липня 2014 року та 23 липня 2014 року не вбачається можливість встановити кількість та перелік таких рахунків та відповідно відсутність грошових коштів на усіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах, про які відомо позивачу.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про не надання позивачем доказів на підтвердження відсутності на рахунках відповідача грошових коштів станом на час звернення до суду із позовом, оскільки такі банківські виписки датовані 04 та 23 липнем 2014 року.

З урахуванням вище зазначених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено обставину, яка має передувати зверненню до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, як недостатність грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також не зазначив, які заходи він вжив для того, щоб погасити борг відповідача за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Така позиція суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 19 червня 2013 року № К/800/18737/13, від 15 липня 2013 року № К/800/16709/13, від 17 жовтня 2013 року № К/9991/85090/11, від 11 грудня 2013 року № К/800/20309/13, від 19 грудня 2013 року № К/9991/65894/11 та постанові від 05 грудня 2013 року № К/800/31295/13.

Поряд з цим, згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року № 1484/12/13-13, механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пп. 95.7-95.21 ст. 95 ПК України.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про помилковість доводів позивача та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк", третя особа: третя особа: департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. У зв’язку з ухваленням судового рішення на не користь особи, звільненої від сплати судового збору, та відсутністю судових витрат, понесених відповідачем, судові витрати стягненню із Державного бюджету не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин