Постанова № 41297810, 30.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року № 826/7311/14

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,

2) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про зобов'язання Генеральну прокуратуру України здійснити перевірку факту підроблення документів його справи, яку прийняв Фонд від підприємства та здійснити перевірку постанов, актів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та актів, постанов Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві, які стосуються його прав та інтересів на відповідність їх вимогам чинного законодавства та Конституції України та про зобов'язання Генеральну прокуратуру України вчинити дії, спрямовані на визнання нечинними постанов, актів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та постанов, актів Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві, що порушують його права та інтереси та відновлення його порушених прав.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про прокуратуру", Інструкцію про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затверджену постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10, Порядок призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7, Наказ Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06.12.2004 № 1745 "Про затвердження зразків заяв та постанов для призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)" та зазначає, що Генеральною прокуратурою України не розглянуто його звернення та не вчинено дій з метою проведення перевірки підроблення документів його справи, що перебуває у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення законів України "Про прокуратуру", "Про звернення громадян", Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затверджену наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн, та зазначив, що Генеральною прокуратурою України правомірно направленно звернення ОСОБА_1 до прокуратури міста Києва для організації перевірки, про що повідомлено заявника.

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України заперечив проти позову, посилаючись на Конституцію України, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Інструкцію про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затверджену постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10, та зазначив, що правомірність дій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві при прийнятті особової справи ОСОБА_1 було предметом дослідження під час розгляду судових справ та під час проведення перевірки дотримання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків Територіальною Державною інспекцією з питань праці у м. Києві.

Представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві в судове засідання не з'явився, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора України із скаргою на лист Прокуратури міста Києва від 30 грудня 2013 року № 04/2/2/-2390-13 про відповідь не по суті вимог, в якій просив:

- скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві № 10/476 від 10 червня 2004 року про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1, постановленої на підставі недійсних документів (недійсні: дублікат трудової, паспорт, 2 заяви);

- скасувати постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 10 від 20 квітня 2001 року із змінами, внесеними згідно з постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 7 від 24 лютого 2004 року, як таку, що суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили, а саме: частині першій статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

- скасувати постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24 лютого 2004 року, якою внесені зміни до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затверджену постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10, як таку, що суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили, а саме: частині першій статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

3 квітня 2014 року Генеральною прокуратурою України надіслано за належністю звернення ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, про що повідомлено ОСОБА_1

За результатами розгляду звернення позивача Прокуратура міста Києва листом від 18 квітня 2014 року за № 07/4/1-8970-14 повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування, у тому числі представницького характеру.

У листі зазначено, що Прокуратурою міста Києва встановлено, що 9 червня 2004 року особова справа ОСОБА_1 передана від страхувальника Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-6" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за актом прийому-передачі особових справ потерпілих № 10/184. Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві № 10/476 від 10 червня 2004 року ОСОБА_1 продовжено виплату щомісячних страхових виплат та надання медико-соціальної допомоги. Проте, у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та закриття особового рахунку вказані виплати припинені.

Також в листі вказано про те, що правомірність постанови Фонду № 7 від 24 лютого 2004 року, якою внесено зміни та доповнення до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10, та постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві № 10/476 від 10 червня 2004 року були предметом судового розгляду.

Так, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2006 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд - 6", про скасування постанови Фонду № 7 від 24 лютого 2004 року та постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві № 10/476 від 10 червня 2004 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 червня 2006 року у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року, яка залишена без змін ухвалами Кївського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві про скасування постанови управління Фонду № 10/476 від 10 червня 2004 року закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з набранням законної сили рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2005 року з того самого спору і між тими самими сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1789-ХІІ) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Статтею 5 Закону № 1789-ХІІ встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Згідно статті 12 Закону № 1789-ХІІ прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (частина перша статті 20 Закону № 393/96-ВР).

Наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.

У разі неприйняття органами державного нагляду (контролю) рішень з цих питань у встановлені строки, організація розгляду звернень забезпечується відповідними галузевими підрозділами, міськими, районними, міжрайонними та прирівняними до них прокурорами з обов'язковим наданням оцінки законності діяльності уповноважених органів.

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3., 3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, за кожним зверненням в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:

- прийнято до розгляду;

- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;

- направлено до іншого відомства;

- приєднано до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками.

Звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються до управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення. Оперативними працівниками зазначеного управління повертаються письмові звернення, оформлені без додержання вимог статті 5 Закону України "Про звернення громадян", заявникові з відповідним роз'ясненням.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 у своєму звернені від 31 березня 2014 року вказав, що скарга подається на лист Прокуратури міста Києва від 30 грудня 2013 року № 04/2/2/-2390-13, проте вказаного листа позивачем суду не надано.

Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва із заявами щодо скасування постанов Фонду та доказів на підтвердження прийняття Прокуратурою міста Києва рішень за результатами розгляду вказаних звернень позивача, суду також не пред'явлено.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2013 році звертався до Генеральної прокуратури України із заявами щодо неналежного розгляду його попередніх звернень та стану досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом підроблення службовими особами Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-6" трудової книжки та копії паспорту ОСОБА_1 за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, які направлялися за належністю до Прокуратури міста Києва.

З урахуванням наведеного та з огляду на відсутність доказів розгляду Прокуратурою міста Києва звернень ОСОБА_1 щодо оскарження постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та враховуючи, що пунктом 3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України встановлено, що звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються до управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення, суд приходить до висновку про правомірність дій Генеральної прокуратури України щодо надіслання за належністю звернення ОСОБА_1 від 31 березня 2014 року до Прокуратури міста Києва для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відносно доводів позивача про невжиття Генеральною прокуратурою України заходів прокурорського реагування, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2005 року у справі № 2-3913/8 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, третя особа - Відкрите акціонерне товариство трест "Київміськбуд-6" про спонукання до вчинення певних дій, скасування акту № 10/476 від 9 червня 2004 року та постанови № 10/476 від 10 червня 2004 року і відшкодування моральної шкоди в задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що при вирішенні питання передачі підприємством особової справи постраждалого на виробництві ОСОБА_1 до Фонду дотримано вимог законодавства України у повному обсязі.

Також рішенням встановлено, що постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 24.02.2004 № 7 "Про внесення змін до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10" не обмежує прав громадян України, наданих Конституцією України, тому, що постраждалі на виробництві особи після передачі справи з підприємства до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві продовжують отримувати всі передбачені законодавством України виплати по відшкодуванню шкоди, отриманою втратою працездатності на виробництві.

Разом з тим, під час проведення перевірки Територіальною Державною інспекцією з питань праці у м. Києві не встановлено порушень Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили працездатності, про що складено акт від 3 липня 2012 року № 26-10-08/296.

При цьому, згідно листів Міністерства соціальної політики України від 30 травня 2014 року № 235/18/153-14 та № 1795/0/18/14-зв, на виконання Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та відповідно до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10, для розгляду питання про відновлення права на страхові виплати, які припинені за власною відмовою заявника та закриттям особових рахунків, ОСОБА_1 може звернутися із заявою до управління виконавчої дирекції Фонду за місцем постійного проживання.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність існування факту бездіяльності Генеральної прокуратури України по відновленню порушеного права позивача.

При цьому, суд зазначає, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Таким чином, позиція, наведена у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2005 року у справі № 2-3913/8 є обов'язковою, в тому числі для Генеральної прокуратури України, а тому відсутні підстави для повторного звернення Генеральної прокуратури України до суду з метою оскарження рішень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві.

Крім того, обставини на які посилається ОСОБА_1 щодо підроблення дублікату його трудової книжки, паспорту та заяв є предметом дослідження в ході розслідування кримінального провадження № 42013110000000207.

Як вбачається з листа Прокуратури міста Києва від 10 жовтня 2014 року № 04/2/2-2760-вих.14, Прокуратурою міста Києва 28 лютого 2013 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000207 за ознаками кримінального правопорушеня, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. У ході досудового розслідування установлено, що працівники Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-6" виготовили дублікат трудової книжки ОСОБА_1 та укомплектували його особову справу копією недійсного паспорту та не підписаними заявами від його імені. Вказані матеріали 6 березня 2013 року Прокуратурою міста Києва направлено до Прокуратури Печерського району міста Києва для організації досудового розслідування силами СВ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Генеральну прокуратуру України здійснити перевірку факту підроблення документів справи ОСОБА_1, яку прийняв Фонд від підприємства та здійснити перевірку постанов, актів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та актів, постанов Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві, які стосуються його прав та інтересів на відповідність їх вимогам чинного законодавства та Конституції України та про зобов'язання Генеральну прокуратуру України вчинити дії, спрямовані на визнання нечинними постанов, актів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та постанов, актів Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева