Постанова № 41297737, 31.10.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 жовтня 2014 р. Справа № 802/3413/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

секретаря судового засідання: Мошняги В. І.

представника позивача: Савісько Ю. В.

представників відповідача: Жебричук Т. П., Терепи С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВінСолар"

до: Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ВінСолар" (далі - ТОВ "ВінСолар", позивач) з адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Крижопільська ОДПІ, відповідач) про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування ТОВ "ВінСолар" від`ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 30.05.2014 року № 829/1520/37908677, Крижопільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001231500 та № 0001221500 від 03.07.2014р.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а, відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що Крижопільська ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 19.05.2014 року по 23.05.2014 року начальником відділу оподаткування та контролю об`єктів і операцій та начальником відділу податкового аудиту Крижопільської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВінСолар" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість, що задекларовано за період з 01.02.2014р. по 31.03.2014р.

За результатами перевірки складено акт від 30.05.2014 року № 829/1520/37908677 (надалі - акт перевірки).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "ВінСолар" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року на 75009 грн., та завищення від'ємного значення (рядок 19 Декларації) за березень 2014 року на 89376,00 грн.

03.07.2014 року на підставі висновків акту перевірки Крижопільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 00012315000, яким ТОВ "ВінСолар" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 89376,00 грн.;

№ 00012315000, яким ТОВ "ВінСолар" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 75009,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області із первинною скаргою (Вих. № 2507/14-1 від 25.07.2014р.).

За результатами розгляду первинної скарги, Головним управління Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення від 25.07.2014р. № 12307/10/02-32-10-02-11 про залишення скарги без задоволення.

В подальшому, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України із повторною скаргою (Вих. № 1408/14-1 від 14.08.2014р.).

За результатами розгляду повторної скарги, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 27.08.2014р. № 2359/6/99-99-10-01-15 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень та рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з вимогою визнати їх протиправними та скасувати.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Так, зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року встановлено, що ТОВ "ВінСолар" віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені при придбанні товарів/послуг, використання яких не пов`язане з господарською діяльністю підприємства, а саме, до складу податкового кредиту віднесено ПДВ згідно з податковими накладними, отриманими від ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" за виконання проектних та будівельно-монтажних робіт: у березні 2014 року в розмірі 75009 грн., згідно податкових накладних від 19.04.2013р. № 6 та від 30.04.2013р. № 16.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді предметом господарської діяльності ТОВ "ВінСолар" було виробництво електроенергії, а також те, що для підтвердження здійснення операцій із ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг", позивачем до перевірки надано договори, акти наданих послуг, податкові накладні, документи про оплату.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час : здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинних бухгалтерських документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, зокрема, первинний бухгалтерський документ повинен мати такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, згідно з пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.18. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо є право на податковий кредит, то й право на бюджетне відшкодування є незмінним.

ТОВ "ВінСолар" зареєстроване Піщанською районною державною адміністрацією 02.04.2012 року за номером запису 1 162 102 0000 000275.

Відповідно до статуту ТОВ "ВінСолар", предметом його діяльності є, зокрема, виробництво електроенергії та торгівля нею.

З метою введення в експлуатацію фотогальванічної електростанції, створеної для виробництва та в подальшому реалізації електроенергії, позивач звернувся до ПАТ "Вінницяобленерго" від якого, як наслідок, отримав Технічні умови приєднання фотогальванічної електростанції до електричних мереж для передачі потужностей в мережу № 43-84-8791 від 27.09.2012р.

В даних Технічних умовах ПАТ "Вінницяобленерго" вказало обсяги робіт, які необхідно виконати для приєднання фотогальванічної електростанції ТОВ "ВінСолар" до електричних мереж для передачі потужності в мережу.

З метою виконання обсягу вказаних робіт, позивачем було укладено договори зі своїм контрагентом ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг".

Так, 26.12.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" (Виконавець) укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 1141/СН, згідно умов якого, Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе обов`язок виконати власними та/або залученими силами будівельно-монтажні роботи по об`єкту - Зовнішнє електропостачання власних потреб фотогальванічної електричної станції біля ПС 35/10 "Болган", а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, за виконану роботу згідно з Договором Сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни на будівельно-монтажні роботи в сумі 172410,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 28735,00 грн. (Додаток № 1 до Договору від 26.12.2012р. № 1141/СН "Протокол узгодження договірної ціни").

При цьому, п. 2.2 Договору визначено, що попередня оплата складає 50 % від суми Договору.

19.04.2013р. ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" виписано ТОВ "ВінСолар" податкову накладну № 5 за виконання будівельно-монтажні роботи по об`єкту - Зовнішнє електропостачання власних потреб фотогальванічної електричної станції біля ПС 35/10 "Болган" на загальну суму 86205,00,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14367,50 грн.

Відповідно до банківської виписки від 19.04.2013р. ТОВ "ВінСолар" перераховано ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" аванс за виконання будівельно-монтажних робіт в сумі 86205,00,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14367,50 грн.

Після виконання ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" будівельно-монтажних робіт, позивачем та його контрагентом складено та обопільно підписано Акт № 1/1141/СН від 30.04.2013р. за квітень 2013 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 86205,00,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14367,50 грн.

11.02.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" (Виконавець) укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 1140/ПН, згідно умов якого, Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе обов`язок виконати власними та/або залученими силами будівельно-монтажні роботи по об`єкту - Реконструкція ПС 35/10 "Болган" в зв`язку з приєднанням фотогальванічної електричної станції, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, за виконану роботу згідно з Договором Сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни на будівельно-монтажні роботи в сумі 900102,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 150017,00 грн. (Додаток № 1 до Договору від 11.02.2013р. № 1140/ПН "Протокол узгодження договірної ціни").

При цьому, п. 2.2 Договору визначено, що попередня оплата складає 50 % від суми Договору.

ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" виписано ТОВ "ВінСолар" податкові накладні № 6 та №16, які в податковому обліку ТОВ "ВінСолар" проведено у березні 2014 року.

Відповідно до банківської виписки від 19.04.2013р. №126 ТОВ "ВінСолар" перераховано ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" кошти за виконані будівельно - монтажні роботи в сумі 250000 у т. ч. ПДВ 41666,67 грн. та платіжного доручення №140 від 30.04.2013р., що пітвержує перерахування плати за виконання будівельно-монтажних робіт в сумі 2000051 грн., в т.ч. ПДВ - 33341,83 грн.

Після виконання ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" будівельно-монтажних робіт, позивачем та його контрагентом складено та обопільно підписано Акт № 1/1140/ПС приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року від 30.04.2013р. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 450051,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75008,50 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, сплачені в зв'язку з отриманням послуг від свого контрагента - ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг".

На підтвердження придбання даних послуг позивачем надано суду договори на виконання проектних та будівельно-монтажних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, докази на підтвердження розрахунків.

Таким чином, необґрунтованим з точки зору податкового законодавства є твердження відповідача, що до моменту використання у своїй господарській діяльності фотогальванічної електричної станції, з метою виробництва та в подальшому реалізації електроенергії, ТОВ "ВінСолар" не має права на бюджетне відшкодування ПДВ сплаченого останнім своєму контрагенту ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг", за надання послуг, вчинених з метою введення даної електростанції в експлуатацію, за наявності документів, що підтверджують факт отримання (придбання) останніх.

На думку суду, не використання позивачем у своїй господарській діяльності фотогальванічної електричної станції протягом звітного податкового періоду, не може автоматично свідчити про відсутність у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодуванню податку на додану вартість, сплаченого ним, за виконання робіт для подальшого введення такої електростанції в експлуатацію з метою використання у своїй господарській діяльності для отримання прибутку.

Разом з тим, вказуючи в акті перевірки, що ТОВ "ВінСолар" віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені при придбанні товарів/послуг, використання яких не пов`язане з господарською діяльністю підприємства, відповідач суперечить сам собі, оскільки в тому ж акті зазначає, що у перевіряємому періоді предметом господарської діяльності ТОВ "ВінСолар" було виробництво електроенергії.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 30.05.2014 року № 829/1520/37908677 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже, і прийняті, на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.07.2014 року №0001231500 та №0001221500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВінСолар" сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 328,77 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович