Постанова № 41297652, 28.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2014 р. № 820/15404/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - Гуляєв А.В., відповідач - Кінзбурська В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Релігійної громади Святих Жон-Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Релігійна громада Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви, звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області про скасування наказу № 1024 від 11.08.2014 року "Про проведення перевірки обєкту містобудування - "Будівництво Храму Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 17".

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу № 1024 від 11.08.2014року, з огляду на відсутність заяви Релігійної громади Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви на проведення планової перевірки та відповідного дозволу Кабінету Міністрів України. Таким чином, оскаржуваний наказ прийнятий не відповідності до норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що Інспекція відповідно до покладених на неї функцій та повноважень, проводить відповідну перевірку до об`єкта містобудування з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, на виконання чого суб'єктом владних повноважень правомірно винесено оскаржуваний наказ на проведення планової перевірки.

У судовому засіданні 28.10.2014року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Релігійної громади Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви надійшов лист Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області № 7/20-3966 від 29.07.2014року, відповідно до якого позивача повідомлено про проведення планової перевірки з 04.08.2014року по 15.08.2014року.

20.08.2014року позивач направив на адресу Інспекції відповідь на вищезазначений лист, в якому зазначив, що Релігійна громада Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви не зверталась до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області із заявою щодо проведення перевірки. Також, позивач просив прийняти до уваги, що для проведення вказаного заходу перевірки, відповідачу необхідно отримати дозвіл Кабінету Міністрів України.

Інспекція, листом № 7/20-4322 від 20.08.2014року Інспекцією, повідомила позивача, що 11.08.2014року першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області Ліманським С.А. було винесено наказ № 1024 "Про проведення планової перевірки Релігійна громада Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська 17» у період з 12.08.2014року по 26.08.2014року.

Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу, та як наслідок правомірність винесення оскаржуваного наказу № 1024 від 11.08.2014року, суд дійшов висновку про наступне.

Правовий статус Державної архітектурно-будівельної інспекції України та повноваження їх посадових осіб визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 439/2011, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 553.

Відповідно до п. п. 1, 6 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України Держархбудінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 встановлено, що Держархбудінспекція України та її територіальні органи здійснюють державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних стандартів, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт на об'єктах будівництва.

Відповідно до приписів п 2. Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (в межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції. Інспекції проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку. Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.

Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553, представники Держархбудінспекції України та її територіальних органів (далі - Інспекція) повинні мати направлення на проведення планової перевірки суб'єкта господарювання, яке видається на підставі наказу Інспекції про затвердження плану проведення планових перевірок на відповідний період.

На підставі розробленого плану на проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, затвердженого наказом Інспекції, представникам Інспекції видається направлення на проведення планової перевірки із зазначенням дати і номера цього наказу та терміну проведення перевірки юридичної або фізичної особи, якими здійснюються підготовчі або будівельні роботи на об'єкті будівництва. Направлення для проведення перевірки надається посадовій особі із обов'язковим зазначенням підстави її проведення.

Під час проведення перевірки посадова особа Інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення на проведення планової перевірки. Вказана позиція також підтверджується Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яка викладена в Листі від 07.03.2012 року №. 7/17-3811.

Відповідно до пункту 7 Положення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видають у межах своїх повноважень накази організаційно-розпорядчого характеру з питань, що належать до їх компетенції, та контролюють їх виконання. Враховуючи зазначене, розпорядчим документом для здійснення перевірки є наказ інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Водночас, суд вважає за потрібне зауважити, що статтею 31 Закону України «Про державний бюджет України за 2014рік» встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Перелік контролюючих органів, яким надаватиметься такий дозвіл, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 N 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами". При цьому, до вказаного переліку включено Держархбудінспекцію. Надання дозволів здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження. Дозвіл не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Тобто, чинним законодавством визначено перелік заходів, які здійснюються без отримання дозволу Кабінету Міністрів України. У всіх інших випадках проведення контролюючими органами будь-яких контрольних заходів (у тому числі як планових, так і позапланових) необхідний дозвіл Уряду.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права, суд приходить до висновку, що рішення про проведення планової перевірки може бути прийнято посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбудінспекції лише в разі наявності однієї з таких умов:1) заявка суб'єкта господарювання щодо його перевірки; 2) наявність дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки такого суб'єкта.

Проаналізувавши зміст вищезазначених норм права, судом враховується те, що законодавець передбачив дві альтернативні підстави для проведення контролюючим органом перевірок суб'єктів господарювання, наявність однієї з яких є обов'язковою умовою здійснення такого заходу перевірки.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів, обґрунтованості прийняття оскаржуваного наказу № 1024 від 11.08.2014 року "Про проведення перевірки обєкту містобудування - "Будівництво Храму Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви», з урахуванням вимог Закону України «Про державний бюджет України за 2014рік».

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд вважає, що відповідач, як суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів правомірності прийняття спірного наказу, не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, не надав жодних належним та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем норм діючого законодавства.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного діючого законодавства, а тому заявлені вимоги щодо його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний Релігійної громади Святих Жон-Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про скасування наказу- задовольнити.

Скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області № 1024 від 11.08.2014 року "Про проведення перевірки об`єкту містобудування - "Будівництво Храму Святих Жон - Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 17".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Релігійної громади Святих Жон-Мироносиць Харківської єпархії Української православної церкви (61013, м. Харків, вул. шевченка, 22 код ЄДРПОУ 38877839) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2014року.

Суддя Горшкова О.О.