Постанова № 41297619, 16.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2014 р. № 820/12427/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - Радюк І.В., відповідача - Михайлова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Трейд ЛТД" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Трейд ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.02.2014р. за №0000592205, №0000602205 та від 28.05.2014р. № 0001672202.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ «РИВС», ТОВ «РАКВЕРЕ», ТОВ «ВАТЕР ШПАГ», ПП»АППЛІКАТ», оскільки вказані підприємства відносяться до ризикової групи. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про безпідставне віднесення до собівартості реалізованої продукції вартість ТМЦ по видатковим накладним, отриманим від контрагентів позивача- ТОВ «РИВС», ТОВ «РАКВЕРЕ», ТОВ «ВАТЕР ШПАГ», ПП»АППЛІКАТ», а також про завищення податкового кредиту у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від вищезазначених контрагентів, реальність господарських відносин з яким не підтверджена під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки вказаних контрагентів, що підтверджується відповідними актами податкових інспекцій, а тому з урахуванням вищевикладених обставин позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "СК Трейд ЛТД", пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 03.09.2010року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 415773 та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Харківській ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.12.2013року по 16.12.2013року співробітниками Харківської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СК Трейд ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012року по 09.12.2013року, за наслідками якої складено Акт № 830/20-23-22-01-05/220/37263520 від 23.12.2013року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 138.1. п. 138.1, п.138.2 ст. 138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 77669,00грн., у т.ч. за ІV квартал 2012року-77669,00грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 79030,00грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-форми "Р" № 0000592205 від 14.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 118540.00 грн.;

-форми "Р" № 0000602205 від 14.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 97086,25 грн., у т.ч. за основним платежем 77669,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19417,25 грн.

Не погодившись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління міндоходів у Харківській облсті.

Судом встановлено, що Головним управлінням міндоходів у Харківській облсті за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 22.04.2014року вих. № 2809/10/20-40-10-04-17 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скасовано податкове повідомленн-рішення № 0000592205 від 14.02.2014року в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 19757,50грн., а в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення № 0000602205 залишені без змін, а скаргу директора ТОВ «СК Трейд ЛТД» Шпиньова Ю.В. від 24.02.2014року № 24/2- без задоволення.

Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому, згідно п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадку зменшення контролюючим органом нарахованої суми грошового зобов'язання, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 60 Податкового кодексу України та на підставі рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.04.2014року вих. № 2809/10/20-40-10-04-17, відповідачем на зменшену суму грошового зобов'язання з ПДВ було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014р. № 0001672202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98787,00 грн., з яких за основним платежем 79030,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19757,50 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне відзначити, що на час розгляду справи чинними та обов'язковим для виконання, відповідно до положень ст. 60 Податкового кодексу України, є податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014року № 0000602205 та податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014р. № 0001672202. Податкове повідомлення-рішення № 0000592205 від 14.02.2014року вважається відкликаним.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується податковим органом в акті перевірки, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ «РИВС», ТОВ «РАКВЕРЕ», ТОВ «ВАТЕР ШПАГ», ПП»АППЛІКАТ».

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СК Трейд ЛТД", у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «РИВС», ТОВ «РАКВЕРЕ», ТОВ «ВАТЕР ШПАГ», ПП»АППЛІКАТ».

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч.2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були Будівництво будівель (код КВЕД 45.21), Організація перевезення вантажів (код КВЕД 63.40), Оптова торгівля будівельними матеріалами (код КВЕД 51.53.2), Інші види оптової торгівлі (код КВЕД 51.90), Оптова торгівля іншими продуктами харчування (код КВЕД 51.38.0), Надання інших комерційних послуг (код КВЕД 74.87.0).

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИВС".

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній матеріалами, між ТОВ «СК Трейд ЛТД» та ТОВ «РИВС» укладено ряд договорів підряду, а саме:

1) Договір підряду № 10/8-БС від 10.08.2012, відповідно умов якого ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» (Замовник) доручає та сплачує, а ТОВ «РИВС» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по усуненню недоробок для здачі об'єкта в експлуатацію (місцезнаходження об`єкта: Харківська обл., с. Санжари, вул. Станціонна, 4).

Згідно Додатку № 1 до Договору підряду № 10/8-БС від 10.08.2012 перелік робіт передбачає: фарбування металоконструкції в два шари: трубостойок - 6 штук; металоконструкції для прокладки фідерів - 386 кг.; установка азимутів антен згідно проекту; герметизація роз'ємів фідерів, кабелів і антен; установка кріплень фідерів згідно технічного завдання.

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних робіт № 5806 від 20.08.2012, відповідно до якого ТОВ «РИВС» роботи щодо усунення недоробок для здачі об'єкта в експлуатацію розташованого за адресою: Харківська обл., с. Санжари, вул. Станціонная, 4 виконало у відповідності до умов та в строки встановлені умовами договору підряду № 10/8-БС від 10.08.2012. Вартість робіт склала - 16 800,00 грн. (у т. ч. ПДВ).

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівкой формі згідно платіжних доручень, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

За результатом господарської операції на підставі договору підряду № 10/8-БС від 10.08.2012 складено податкову накладну № 612 від 20.08.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення договору підряду № 10/8-БС зумовлена необхідністю виконання умов договору підряду № 17/11 від 10.08.2012року, за умовами якого ТОВ «Сайтстройсвязь» (Замовник) доручає та оплачує, а ТОВ «СК Трейд ЛТД» (Підрядник), зобов'язується виконати роботу по усуненню недоробок для здачі об'єкта в експлуатацію, що знаходиться за адресою: Харківська обл. с. Санжари, вул. Станціонна, 4. Вартість та перелік робіт сторони договору передбачили у відповідних додатках до договору (додаток).

Частиною1 ст.838 ЦКУ передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед підрядником - як замовник.

Позивач та ТОВ «Сайтстройсвязь» 10.08.2012 уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 17/11 від 10.08.2012року, відповідно до якої прямо передбачили, що замовник не заперечує проти залучення для виконання робіт по договору № 17/11 від 10.08.2012року субпідрядника.

У відповідності до приписів ст.875 ЦКУ замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт).

Так, одночасно з підписанням Договору (10.08.2012 року) замовник ТОВ «Сайтстройсвязь» надав ТОВ «СК Трейд ЛТД» (як Підряднику) доступ до об'єкту для виконання робіт, про що сторони уклали відповідний Акт приймання-передачі. (т. 2 а.с. 83). Як вбачається з акту перевірки, у контролюючого органу не виникло жодних зауважень до вищезазначених обставин.

2) Договір підряду № 15/8-БС від 15.08.2012року, відповідно до умов якого ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» (Замовник) доручає та сплачує, а ТОВ «РИВС» (Підрядник) зобов'язується виконати підготовчі та допоміжні роботи на об'єктах базових станцій, зазначених в Додатку № 1 до Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору підряду № 15/8-БС від 15.08.2012 року перелік підготовчих та допоміжних робіт при демонтажі обладнання в контейнерне на об'єктах базових станцій для ТОВ СК ТРЕЙД ЛТД» є наступним: КНА КНА ТVТ; КНА КНА ВВС; КНА МО2 РКО; КНА LOZ RTP; КНА ZМІ RRS.

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується, актом приймання виконаних робіт № 5807 від 31.08.2012року, відповідно до якого ТОВ «РИВС» виконало роботи у відповідності до умов та в строки встановлені умовами договору підряду № 15/8-БС від 15.08.2012року. Вартість робіт склала - 22800,00 грн. (у т. ч. ПДВ).

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

За результатом господарської операції на підставі договору підряду № 15/8-БС від 15.08.2012 виписано податкову накладну № 613 від 31.08.2012року.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення договору підряду № 15/8-БС зумовлена необхідністю виконання умов договору підряду № 18/11 від 15.08.2012року, за умовами якого ТОВ «Сайтстройсвязь» (замовник) доручає та оплачує, а ТОВ «СК Трейд ЛТД» (Підрядчик), зобов'язується виконати роботу на 5 базових станціях, які зазначені у додатку №1.

Позивач та ТОВ «Сайтстройсвязь» 15.08.2012 року уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 18/11 від 15.08.2012року, відповідно до якої прямо передбачили, що замовник не заперечує проти залучення для виконання робіт по договору № 18/11 від 15.08.2012року субпідрядника.

16.08.2012року, 17.08.2012року, 20.08.2012року, 21.08.2012року, ТОВ «Сайтстройсвязь» забезпечило допуск позивача до виконання робіт на об`єктах, про що сторони склали відповідні акти приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи.

3) Договір підряду № 30/8-БС від 30.08.2012року, згідно умов якого ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» (Замовник) доручає та сплачує, а ТОВ «РИВС» (Підрядник) зобов'язується виконати підготовчі та допоміжні роботи, перелік яких визначений в додатку №2 до Договору, на об'єктах базових станцій, зазначених в Додатку № 1 до Договору.

03.09.2012року та 04.09.2012року позивач забезпечив допуск співробітників ТОВ «РИВС» до виконання робот на об`єктах, про що сторони склали відповідні акти приймання-передачі.

28.09.2012року ТОВ «РИВС»передало позивачу демонтоване обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі демонтованого обладнання від 28.09.2012року № 6556.

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

За результатом господарської операції на підставі договору підряду № 30/8-БС від 30.08.2012 виписано податкову накладну, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення договору підряду № 30/8-БС зумовлена необхідністю виконання умов договору підряду № 19/11 від 30.08.2012року, за умовами якого ТОВ «Сайтстройсвязь» (Замовник) доручає та оплачує, а ТОВ «СК Трейд ЛТД» (Підрядчик), зобов'язується виконати роботу на 10 базових станціях, які зазначені у додатку №1.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач та ТОВ «Сайтстройсвязь» уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 19/11 від 30.08.2012року, відповідно до якої прямо передбачили, що замовник не заперечує проти залучення для виконання робіт по договору № 19/11 від 30.08.2012року субпідрядника.

03.09.2012року та 04.09.2012року, ТОВ «Сайтстройсвязь» забезпечило допуск позивача до виконання робіт на об`єктах, про що сторони склали відповідні акти приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи.

28.09.2012року позивач передав виконані роботи замовнику (ТОВ ««Сайтстройсвязь»), що підтверджується відповідними актами прийому-передачі та не ставиться під сумнів контролюючим органом.

4) Договір підряду № 03/9-БС від 03.09.2012року, згідно умов якого ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» (Замовник) доручає та сплачує, а ТОВ «РИВС» (Підрядник) зобов'язується виконати підготовчі та допоміжні роботи, перелік яких визначений в додатку №2 до Договору, на об'єктах базових станцій, зазначених в Додатку № 1 до Договору.

06.09.2012року ТОВ «РИВС» передало позивачу демонтоване обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі демонтованого обладнання від 06.09.2012року № 6556.

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

За результатом господарської операції на підставі договору підряду № 03/9-БС від 03.09.2012 виписано податкову накладну, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення договору підряду № 03/9-БС зумовлена необхідністю виконання умов договору підряду № 0309/12 від 03.09.2012року, за умовами якого ТОВ «Сайтстройсвязь» (Замовник) доручає та оплачує, а ТОВ «СК Трейд ЛТД» (Підрядчик), зобов'язується виконати роботу на 4 базових станціях, які зазначені у додатку №1.

Позивач та ТОВ «Сайтстройсвязь» уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 0309/12 від 03.09.2012року, відповідно до якої прямо передбачили, що замовник не заперечує проти залучення для виконання робіт по договору № 0309/12 від 03.09.2012року субпідрядника.

04.09.2012року та 05.09.2012року, ТОВ «Сайтстройсвязь» забезпечило допуск позивача до виконання робіт на об`єктах, про що сторони склали відповідні акти приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи.

06.09.2012року позивач передав виконані роботи замовнику (ТОВ «Сайтстройсвязь»), що підтверджується відповідними актами прийому-передачі та не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Окрім того, 29.08.2012 року між Позивачем та ТОВ «РИВС» (Орендодавець) було укладено договір оренди дорожньої техніки № 29/8-М, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду певну будівельну техніку, у т.ч. фрезу WIRTGEH DC -2000 в технічно справному стані.

Згідно акту виконаних робіт № 7299 від 11.10.2012року до договору оренди дорожньої техніки № 29/8-М від 29.08.2012 кількість машино-годин, відпрацьованих орендованими механізмами на об'єктах за жовтень 2012 року складає: фреза WIRTGEH DC -2000-2000 - 21,4 маш.год. по ціні 852,80 грн./год. на загальну суму 2 і 900,00 (у т.ч. ПДВ).

За результатом господарської операції на підставі договору оренди дорожньої техніки № 29/8-М від 29.08.2012року складено податкову накладну № 491 від 11.10.2012 року.

п.2.1.2. Договору передбачає, що орендар не має права без згоди орендодавця передавати її у суборенду.

Як вбачається з пояснень позивача, ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД » було отримано згоду ТОВ «РИВС», про що свідчить лист від 10.09.2012 року.

В подальшому ця техніка була передана в оренду ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33», про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.10.2012 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "РАКВАРЕ" (колишня назва- ПП «ВАЛГА»).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2012року між ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» (Орендар) та ПП «ВАЛГА» (Орендодавець) було укладено договір оренди дорожньої техніки № 5/5-М, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду каток на пневмоходу НАММ НD 150, катки гладковальцеві НАММ НD 90 та НАММ HD 110, асфальтоукладальник VOGELE 2100, бульдозер САТ-D6 в технічно справному стані.

Крім того, сторони уклали Додаткову угоду до договору № 5/5-М від 05.05.2012року, в якій узгодили, що ПП «ВАЛГА» передає та перебазовує, а ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» приймає фрезу WIRTGEH DC-2000.

07.05.2012року сторонни уклали Додаткову угоду№ 2, відповідно до якої було внесено зміни до основного договору та п.2.1. Договору викладено у такій редакції: орендар може передавати дорожню техніку в суборенду, але повинен повернути її у технічно справному стані, а також встановили, що перебазування дорожної техніки має здійснюватись за замовленням позивача орендодавцем. Вказані обставини підтверджуються відповідними актами приймання-передачі

Позивач на виконання умов вказаного договору надав відповідні акти виконаних робіт.

Позивач провів сплату на користь ПП «ВАЛГА» за виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується випискою по рахунку: від 22.10.2012р. на загальну суму 16000,00 грн.; від 30.10.2012р. на загальну суму 2869,95 грн.; від 05.11.2012р. на загальну суму 25800,00 грн., від 15.11.2012р. на загальну суму 16100,00 грн., від 19.11.2012р. на загальну суму 11100,00 грн., від 23.11.2012р. на загальну суму 14800,00 грн., від 26.11.2012р. на загальну суму 5900,00 грн.; від 21.12.2012р. на загальну суму 10400,00 грн., від 14.01.2013р. на загальну суму 9500,00 грн., 16.01.2013р. на загальну суму 11300,00 гри.; від 24.01.2013р. на загальну суму 16000,00 грн.; від 24.01.2013р. на загальну суму 5900,00 грн.; від 22.02.2013р. на загальну суму 8600,00 грн.; від 22.04.2013р. на загальну суму 4000,00 грн.;від 13.05.2013р. на загальну суму 4700,00 грн.; від 17.07.2013р. на загальну суму 5600,00 грн.; від 17.07.2013р. на загальну суму 36625,20 грн.

В подальшому ця дорожня техніка була передана в оренду ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33», з огляду на необхідність виконання договору оренди дорожньої техніки від 05.05.2012року.

На підтвердження реальності виконання договорів, позивач надав акти приймання -передачі послуг, податкові накладні, зауважень до яких у податкового органу не виникло, що підтверджується змістом акту перевірки.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ВАТЕР ШПАГ" (колишня назва-ТОВ «ВЗЛЕТ-ЕРА»).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2012 року між Позивачем та ТОВ «ВЗЛЕТ-ЕРА» було укладено договір купівлі-продажу № 5/11 (далі - Договір №5/11), згідно умов якого Продавець (ТОВ «ВЗЛЕТ-ЕРА») зобов'язується передати ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД», а Позивач прийняти та сплатити переданий товар - в кількості та за ціною згідно накладних на відпуск товару.

На виконання умов Договору № 5/11, Позивач надав видаткові накладні № 250 від 15.11.2012року, № 922 від 14.12.2012 року, № 570 від 15.01.2013року.

Розрахунки за вказаним договором здійснені в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не ставиться під сумнів податковим органом.

Відповідно до положень п.1.3. Договору № 5/11, поставка товару здійснювалась шляхом само вивозу. На виконання вказаної умови договору позивач, уклав договір про надання транспортних послуг № 15/4 від 15.04.2011року, відповідно до умов якого ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» (Замовник) зобов`язується сплатити перевезення вантажу, а ТОВ «TRANSOIL» (Перевізник) бере на себе обов`язок доставити товар згідно ТТН.

На виконання умов договору, позивач надав відповідні ТТН від 15.31.2012року, 14.12.2012 року, 15.01.2013року та від 27.02.2013 року, акти здачі-приймання робіт та податкові накладні. Перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом Перевізника, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію автомобіла.

Розрахунки за вказаним договором № 15/4 від 15.04.2011року здійснено в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 5/11 від 05.11.2012року, навантажувально-розвантажувальні роботи здійснюються Продавцем (ТОВ «Взлет-Ера»).

Необхідність укладення договору № 5/11 зумовлена необхідністю виконання договорів з НВО «Ю БІ СІ-ПРОМО» № 1/11 від 01.11.2011року (накладна № 1 від 27.02.2013року, податкова накладна від 27.02.2013року № 1 та ТТН від 27.02.2013року) та з НВО «ПОЛІМЕР-МЕХАНІКА» № 3/1-т від 03.01.2012року, на виконання умов якого позивач надав відповідні видаткові, податкові накладні та ТТН.

Траспортування придбаних ТМЦ за договорами № 3/1-т від 03.01.2012року та № 1/11 від 01.11.2011року здійснювалось позивачем з використанням послуг перевізника ТОВ «TRANSOIL», який діяв на підставі договір про надання транспортних послуг № 15/4 від 15.04.2011року.

Посилання відповідача на не надання підприємством під час перевірки податковому органу документів, є недоцільним, оскільки таке право, а не обов'язок, виникає у платника податку, коли посадова особа контролючого органу, яка здійснює перевірку відмовляється від врахування документів, наданих платником податків. В акті перевірки не зазначено, що податковим органом перевірялися докази транспортування товару.

Також суд зазначає, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договору поставки, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Щодо взаємовідносин з ПП «АППЛІКАТ» (колишня назва- ТОВ СПУРП «ВЕКТОР-М»).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2012 року між ТОВ «СК Трейд ЛТД» (Замовник) та ТОВ СУРП «ВЕКТОР-М» (Виконавець) було укладено договір _№ 23/10-У про надання послуг з благоустрою території та прибирання приміщень та території, згідно умов якого Виконавець надає послуги з благоустрою території та прибиранню приміщень та_території_3амовника, що знаходиться за адресою: вул. Матюшенка, 13, м. Харків, а Замовник зобов'язується сплатити надані послуги на умовах та в порядку передбаченому цим Договором.,

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач 17.12.2012 року звернувся до ТОВ СУРП ВЕКТОР-М» (вих.№1712/1) та замовив виконання робіт з прибирання території та передав об'єкт для виконання робіт, що підтверджується матеріалами справи

28.12.2012року, ТОВ СУРП «ВЕКТОР-М» передало виконані на об'єкті роботи позивачеві, про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт №4448.

Розрахунки за надані послуги здійснені в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується контролюючим органом.

Необхідність укладення договору _№ 23/10-У від 23.10.2012року зумовлена необхідністю виконання позивачем зобов`язань по договору від 02.04.2012року № 02/04-12, відповідно до умов якого ТОВ «СК Трейд ЛТД» (Виконавець) зобов'язується надати платні послуги з благоустрою, прибирання приміщення та території, тощо, а ТОВ «АГРАР» (Замовник) зобов'язався оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що виконання робіт має відбуватись за письмовим завданням замовника.

02.04.2012року ТОВ «АГРАР» (Замовник) та Позивач уклали додаткову угоду до договору в якій визначили, що місцем виконання робіт з благоустрою території буде територія АЗС, що знаходиться за адресою: вул. Матюшенка, 13,м. Харків.

17.12.2012 року ТОВ «АГРАР» подав заявку (додаток), в якій просив позивача надати послуги по прибиранню на території АЗС, за адресою вул. Матюшенка, 13, м. Харків від снігу та льоду та передав об'єкт для виконання робіт, що підтверджується матеріалами справи та не ставить під сумнів контролюючим органом.

Позивач 28.12.2012 року передав виконані роботи замовнику (ТОВ «АГРАР»), що також не ставиться під сумнів податковим органом.

Відповідно до оборотно-сальдових івдомостей заборгованість між позивачем та вищезазначеними контрагентами відсутня, суми ПДВ включено до складу податкового кредиту, а податкові накладні відоборажені у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджується конролюючим органом в акті перевірки.

Доказів того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «СК Трейд ЛТД» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «РИВС», ТОВ «РАКВЕРЕ», ТОВ «ВАТЕР ШПАГ», ПП»АППЛІКАТ»мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ «РИВС», ТОВ «РАКВЕРЕ», ТОВ «ВАТЕР ШПАГ», ПП»АППЛІКАТ» і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт часткового порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає частковому задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ від 14.02.2014року № 0000602205 та від 28.05.2014року № 0001672202.

Враховуючи те, що в силу вимог податкового законодавства України оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000592205 від 14.02.2014року є відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про його скасування, заявлені позовні вимоги щодо його скасування є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Трейд ЛТД" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000602205 від 14.02.2014року та № 0001672202 від 28.05.2014року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Трейд ЛТД" (62416, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, вул. Транспортна, 116, код ЄДРПОУ 37263520) судовий збір в сумі 215 (двісті п`ятнадцять) грн. 63 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2014року.

Суддя Горшкова О.О.