Рішення № 41297197, 05.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.14р. Справа № 904/6841/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ", м. Лисичанськ, Луганська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 79 064,70 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Тараненко А.Ю., довіреність № б/н від 20.05.2013 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" 78064,70 грн. основного боргу та додатково 1000,00 грн. солідарно з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН".

Позовні вимоги позивач вмотивовує невиконанням ПАТ "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" грошових зобов'язань з оплати каоліну марки КПС-2, поставленого йому за видатковими накладними на підставі договору поставки № 1К1З-1220425/СН від 17.12.2012 року.

Солідарне стягнення з відповідачів 1000,00 грн. основного боргу обґрунтовує, посилаючись на договір поруки № 1801/П від 18.01.2013 року, укладений між ним та ТОВ «ДНІПРОБЕТОН» у порядку забезпечення останнім виконання ПАТ "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" зобов'язань за договором поставки № 1К1З-1220425/СН від 17.12.2012 року.

Судові витрати позивач просить покласти на Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Відповідачі відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надали, своїх повноважних представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Направлена судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН" кореспонденція вручена йому підприємством зв'язку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 30, 36 том 1).

Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" повідомлялось також судом телефонограмою, прийнятою заступником голови правління з правових питань та корпоративних прав Бєлухою М.Б. (а.с. 35 том 1).

Відповідно до пункту 3.9.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони.

За вказаних обставин та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу без відповідачів та за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи призначався на 15.10.2014 року, 05.11.2014 року.

У судовому засіданні 05.11.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (далі - Позивач, Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" (далі - Відповідач-1, Покупець) укладено договір поставки № 1К1З-1220425/СН (далі - Договір).

За вказаним договором продавець зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар.

За умовами договору товар - каолін збагачений марки КПС-2 кількістю 4500 тонн з поставкою у 2013 році.

Право власності, всі ризики втрати, пошкодження товару переходять до покупця з дати, зазначеної у видатковій накладній, виданій постачальником на відвантаження партії товару.

Оригінал рахунку-фактури (другий примірник), оригінал видаткової накладної (у 2-х примірниках), оригінал податкової накладної, сертифікат якості продавець передає разом з відвантаженим товаром або протягом 10 днів з дати, вказаної у видатковій накладній. Якщо другий примірник видаткової накладної не буде повернутий продавцю або буде повернутий неналежним чином оформленим, вважається, що покупець отримав товар на умовах, вказаних у видатковій накладній та (або) у рахунку-фактурі продавця.

Договір набуває чинності з 01.01.2013 року та діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до договору сторони уклали відповідну специфікацію № 1-529/СН (а.с. 10 том 1).

На підставі договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 650 926,80 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: № 5 від 05.01.2013 року на суму 56 846,40 грн.; № 22 від 11.01.2013 року на суму 54 086,40 грн.; № 33 від 14.01.2013 року на суму 50 816,40 грн.; № 45 від 18.01.2013 року на суму 55 526,40 грн.; № 91 від 30.01.2013 року на суму 109 702,80 грн.; № 180 від 15.02.2013 року на суму 50 576,40 грн.; № 255 від 27.02.2013 року на суму 57 686,40 грн.; №266 від 28.02.2013 року на суму 108 622,80 грн.; № 357 від 18.03.2013 року на суму 52976,40 грн.; № 403 від 22.03.2013 року на суму 54 086,40 грн. (а.с. 11 - 13 том 1).

За умовами договору покупець здійснює 100% оплату відвантаженої партії товару банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 15-ти календарних днів з дати відвантаження партії товару.

Як вбачається із залізничних накладних №№ 51466951, 51755333, 51902831, 52104874, 52650629, 53452306, 48072417, 48133474, 49042336, 49287253 дати відвантаження позивачем на адресу відповідача товару збігаються з датами оформлення відповідних видаткових накладних сторонами і отримання відповідачем товару (а.с. 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67 том 1).

На кожну партію відвантаженого товару за видатковими накладними позивачем були виставлені на оплату рахунки-фактури на загальну суму 650 926,80 грн., а саме: № 5 від 05.01.2013 року на суму 56846,40 грн., № 22 від 11.01.2013 року на суму 54086,40 грн., № 33 від 14.01.2013 року на суму 50816,40 грн., № 45 від 18.01.2013 року на суму 55526,40 грн., №91 від 30.01.2013 року на суму 109702,80 грн., № 180 від 15.02.2013 року на суму 50576,40 грн., № 255 від 27.02.2013 року на суму 57686,40 грн., № 266 від 28.02.2013 року на суму 108622,80 грн., № 357 від 18.03.2013 року на суму 52976,40 грн., № 403 від 22.03.2013 року на суму 54086,40 грн. (а.с. 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66 том 1).

У період з 15.02.2013 року по 20.05.2014 року відповідач-1 за поставлений товар розрахувався частково у загальній сумі 540 510,30 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 78 - 87 том 1). Зазначена оплата зараховувалась позивачем у погашення заборгованості в порядку черговості продажу товару за видатковими накладними.

Таким чином, станом на день розгляду справи залишок несплаченої відповідачем-1 суми грошових коштів складає 110 416,50 грн. (650926,80-540510,30 = 110416,50), з яких: 52976,40 грн. за видатковою накладною № 357 від 18.03.2013 року; 54 086,40 грн. за видатковою накладною № 403 від 22.03.2013 року та залишок несплачених коштів у сумі 3353,70 грн. у складі 108622,80 грн. за видатковою накладною № 266 від 28.02.2013 року (52976,40+54086,40+3353,70 = 110416,50 грн.).

Несплата відповідачем-1 вказаної заборгованості, з якої позивачем заявлено до стягнення з останнього лише 78 064,70 грн. з відповідача-1 та додатково 1000,00 грн. саме із цієї суми заборгованості солідарно із відповідачів і є причиною виникнення спору.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору, оплата товару за спірними накладними мала бути здійснена у наступний строк:

- за видатковою накладною № 266 від 28.02.2013 року на суму 108 622,80 грн., з яких спірним є 3353,70 грн. - не пізніше 15.03.2013 року;

- за видатковою накладною № 357 від 18.03.2013 року на суму 52 976,40 грн. - не пізніше 02.04.2013 року;

- за видатковою накладною № 403 від 22.03.2013 року на суму 54 086,40 грн. - не пізніше 06.04.2013 року.

Доказів своєчасної сплати заборгованості у сумі 110 416,50 грн. відповідачем-1 не надано, у зв'язку з чим наявні підстави дійти висновку про виникнення у нього заборгованості на вказану суму.

Позов до відповідача-1 позивачем визначений у сумі 78 064,70 грн., що є його правом.

За змістом статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивачем не подавалось відповідного клопотання.

За викладеного право позивача на стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 78064,70 грн. на час звернення позивача до суду підтверджується належними та допустимими доказами.

Позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 1 000 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, одночасне стягнення з відповідача-1 основного боргу у сумі 78064,70 грн. та додатково його частину - 1000,00 грн. солідарно з відповідачем-2 є неправомірним, так як фактично збільшує обсяг відповідальності відповідача-1 перед позивачем за основним боргом до 79064,70 грн., який позивач у цілому визначив до стягнення у сумі 78064,70 грн.

Крім того, щодо поруки слід зазначити наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

18.01.2013 року між позивачем (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН" (далі - Відповідач-2, Поручитель) було укладено договір поруки № 1801/П (далі - Договір поруки).

Відповідно до пунктів 1.1., 3.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання ПАТ «Лисичанський склозавод «ПРОЛЕТАРІЙ» обов'язків за договором поставки № 1К13-1220425/сн від 17.12.2012 року щодо оплати поставленого товару за основним договором, а також за відшкодування кредитору збитків та оплати відповідних штрафних санкцій на суму не більше 1 000,00 грн.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним боргом.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору, але в будь-якому разі до виконання сторонами основного договору зобов'язань за ним у повному обсязі (пункт 7.1. договору).

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з частиною першою статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Правовий аналіз договору поруки дозволяє дійти висновку, що сама по собі умова договору про дію поруки до моменту припинення дії основного договору, але в будь-якому разі до виконання сторонами основного договору зобов'язань за ним у повному обсязі, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 252 Цивільного кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням настання строку виконання зобов'язань за спірними видатковими накладними, чинність поруки відповідача-2 охоплюється наступним періодом:

- за видатковою накладною № 266 від 28.02.2013 року на суму 108 622,80 грн., з яких спірним є 3353,70 грн. - з 16.03.2013 року по 16.09.2013 року;

- за видатковою накладною № 357 від 18.03.2013 року на суму 52 976,40 грн. - з 03.04.2013 року по 03.10.2014 року;

- за видатковою накладною № 403 від 22.03.2013 року на суму 54 086,40 грн. - з 07.04.2013 року по 07.10.2013 року.

Звернення позивача до суду мало місце 08.09.2014 року (а.с. 2 том 1), тобто після припинення дії поруки.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" рівень мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня визначено у сумі 1 218,00 гривень.

З урахуванням ціни позову у сумі 79 064,70 грн. судовий збір повинен складати 1 827,00 грн. Під час звернення до суду позивач сплатив за платіжним дорученням № 1550 від 20.05.2014 року судовий збір у загальній сумі 1882,40 грн. (а.с. 8 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 55,40 грн. (1 882,40 - 1827,00 = 55,40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі ухвали господарського суду судовий збір у сумі 55,40 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 1882,40 грн. відповідно до платіжного доручення № 1550 від 20.05.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1 у сумі 1 803,89 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" (93112, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1, ідентифікаційний код 31380846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 21-А, ідентифікаційний код 35202094) основний боргу у сумі 78 064,70 грн., судовий збір у сумі 1 803,89 грн.

У позові до Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "ПРОЛЕТАРІЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН" про солідарне стягнення 1000,00 грн. боргу відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 21-А, ідентифікаційний код 35202094) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 55,40 грн., про що винести ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014 року.

Суддя І.І. Колісник