Постанова № 41296740, 05.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Житомир справа № 806/4686/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участі секретаря Корольової О.С.,

за участі представника позивача Талька В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факт" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001272200 від 26.09.2014 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факт" (далі - ТОВ "Факт") звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ) №0001272200 від 26.09.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36300,00 грн, у тому числі: 24200,00 грн - за основним платежем та 12100,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позовні вимоги мотивує тим, що висновки акту перевірки № 1600/2200/32702923 від 05.09.2014 про те, що кошти, перераховані як оплата за паливні гранули з деревини, зі спеціального рахунку, не можливо пов'язати з оплатою виробничих факторів, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, в результаті чого сума коштів в розмірі 24200,00 грн підлягає стягненню до державного бюджету, так як зазначену суму використано не за цільовим призначенням, - є безпідставними. Зазначає, що на даний час триває реконструкція котельні, однак з 2013 року ТОВ "Факт" опалення теплиць здійснюється паливною гранулою. Використання у своїй господарській діяльності паливних гранул підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та актами списання. Окрім того, згідно калькуляції собівартості продукції до складу ціни сільськогосподарської продукції включено вартість списаної паливної гранули. Оскільки придбання паливних гранул пов'язано з їх використанням у виробництві позивачем сільськогосподарської продукції, а саме: з метою опалення теплиць, тому оплата за рахунок коштів, які акумулюються на спеціальному рахунку, здійснена ТОВ "Факт" відповідно до ст. 209 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представника Бердичівської ОДПІ.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Встановлено, що у період з 20.08.2014 по 29.08.2014 посадовою особою Бердичівської ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Факт" з питання достовірності визначення суми податкового зобов'язання та суми податкового кредиту з ПДВ за червень 2014 року, а також походження, транспортування та зберігання продукції, реалізованої в червні 2014 року, за результатами якої складено акт № 1600/2200/32702923 від 05.09.2014 (а.с. 10-28).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Факт" п. 209.2, п. 209.15.1 ст. 209 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) підлягає стягненню до бюджету сума податку на додану вартість, що підлягала нарахуванню без застосування податкової пільги за червень 2014 року в сумі 24200,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1600/2200/32702923 від 05.09.2014, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272200 від 26.09.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36300,00 грн, у тому числі: 24200,00 грн - за основним платежем та 12100,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 29).

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, у червні 2014 року ТОВ "Факт" придбало у ТОВ "Екогран" паливну гранулу з деревини в кількості 44 тонни на суму 48400,00 грн, у тому числі ПДВ 8066,60 грн.

Частково оплату за придбаний товар було проведено зі спеціального рахунку Товариства в сумі 24200,00 грн, у тому числі ПДВ - 4033,00 грн, що підтверджжується платіжним дорученням № 1256 від 09.07.2014 та банківською випискою (а.с. 39,40)

У акті перевірки контролюючий орган акцентує увагу на тому, що ТОВ "Факт" до перевірки не було надано актів приймання-передачі виконаних робіт, пов'язаних із реконструкцією котельні на твердому паливі, актів введення в експлуатацію зазначеної котельні, використання паливних гранул з деревини в виробництві сільськогосподарської продукції. За наведених обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що кошти, перераховані як оплата за паливні гранули з деревини, зі спеціального рахунку, не можливо пов'язати з оплатою виробничих факторів, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, в результаті чого сума коштів в розмірі 24200,00 грн підлягає стягненню до державного бюджету, так як зазначену суму використано не за цільовим призначенням.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В силу п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначає Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. N 11 (далі - Порядок, у редакції, яка діє з 31.08.2012).

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку, сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

У акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, ТОВ "Факт" задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду та залишається у розпорядженні Товариства, в розмірі 424634,00 грн.

Згідно п. 4 Порядку, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Таким чином, єдиною підставою для використання сум податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку є інші виробничі цілі.

Для сільськогосподарських товаровиробників під виробничими цілями слід вважати витрати, що безпосередньо пов'язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства.

До такої діяльності, відповідно до пп.209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України, належать:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

У свою чергу, п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України визначено виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що згідно декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.11.2011 № ЖТ08211079443 (а.с. 31-36) ТОВ "Факт" розпочато реконструкцію котельні з будівництвом котлів на твердому паливі, і станом на сьогоднішній день - реконструкція котельні триває.

У свою чергу, представник позивача пояснив, що ТОВ "Факт" використовує дану котельню для опалення теплиць паливною гранулою з 2013 року і використання паливних гранул до закінчення реконструкції котельні обумовлено економічною вигодою та низкою беззаперечних переваг у порівнянні з іншими видами палива.

Матеріалами справи підтверджено факт використання ТОВ "Факт" паливних гранул для опалення теплиць, а саме: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 за 1 півріччя 2013 року, січень-липень 2014 року (а.с. 43-44); актами списання № 7 від 31.01.2014, № 8 від 31.01.2014, № 14 від 28.02.2014, № 15 від 28.02.2014, № 19 від 31.03.2014, № 20 від 31.03.2014, № 29 від 30.04.2014, № 30 від 30.04.2014, № 33 від 31.05.2014, № 34 від 31.05.2014, № 43 від 30.06.2014, № 44 від 30.06.2014, № 50 від 31.07.2014, № 51 від 31.07.2014 (а.с. 45-58), а також фотоматеріалами (а.с. 61-67).

Суд відзначає, що відсутність акту введення в експлуатацію котельні не може бути єдиною підставою для висновку контролюючого органу про неправомірне застосування Товариством податкової пільги.

Крім того, із калькуляції собівартості продукції чітко прослідковується, які саме чинники впливають на формування ціни сільськогосподарської продукції, яка виробляється ТОВ "Факт", серед яких є паливна гранула (а.с. 59-60).

У листі Міністерства доходів і зборів України №14686/6/99-99-19-04-02-15 від 05.11.2013 зазначено, що сільськогосподарське підприємство має право оплачувати за рахунок коштів, що акумульовані на спеціальному рахунку, повну вартість товарів/послуг, які призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі і податок на додану вартість, який нараховується постачальником на вартість таких товарів/послуг.

Отже, наведені обставини стверджують, що придбання ТОВ "Факт" паливних гранул пов'язано з їх використанням у виробництві сільськогосподарської продукції, а саме: з метою опалення теплиць, а тому суд вважає, що оплата за рахунок коштів, які акумулюються на спеціальному рахунку, здійснена позивачем відповідно до ст. 209 ПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються акт перевірки, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкове повідомлення-рішення №0001272200 від 26.09.2014 р..

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 10 листопада 2014 р.