Рішення № 41296604, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17140/14 29.10.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ірпінська, 69Б»

про стягнення 167528,68 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Кравчик С.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Войтовський В.С. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ірпінська, 69Б» (далі - Відповідач) заборгованості та санкцій за Договором № 1410373 від 10.05.2012 на постачання теплової енергії у гарячій воді, всього в сумі 167528,68 грн.

Ухвалою від 15.08.2014 судом за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 910/17140/14.

Заявою від 10.10.2014 Позивач повідомив суд про погашення Відповідачем 64068,38 грн. з суми основної заборгованості до подачі даного позову (до серпня 2012 року), та погашення 84491,12 грн., тобто решти суми основної заборгованості після звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження судом у даній справі (станом на 30.09.2014 включно). Вищевказане підтверджується залученими до матеріалів справи довідками про надходження коштів від Відповідача, та підтверджено представником останнього в судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним, Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України та просить суд стягнути з Відповідача санкції та суму сплаченого Позивачем судового збору, а саме: 12865,19 грн. інфляційних, 6103,99 грн. 3% річних та 3350,57 грн. судового збору.

Судом заява Позивача про уточнення позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України відхиляється, оскільки положення вказаної статті не передбачають подання заяв про уточнення позовних вимог, натомість передбачають права Позивача подати заяву про збільшення або зменшення позовних вимог. І хоча заява Позивача про уточнення позовних вимог по суті є заявою про зменшення позовних вимог, проте представники Позивача, що підписав заяву та який приймав участь в судовому засіданні 29.10.2014, згідно наданих ним довіреностей не наділені повноваженнями зменшувати позовні вимоги, тому подана ними заява не приймається судом, як заява про зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України.

Разом з цим, відомості стосовно здійснених Відповідачем оплат основної суми боргу приймаються судом до уваги та врахування при вирішенні даного спору.

Відповідач погашення суми основного боргу підтвердив, а стосовно заявлених до стягнення санкцій зазначив, що прострочення оплати боргу виникло не з його вини, а через несвоєчасний розрахунки мешканців за теплопостачання. Тому заявлені до стягнення санкції він вважає неспіврозмірними, і такими, стягнення яких призведе до негативних наслідків в діяльності Відповідача, тому в їх стягненні просить відмовити або зменшити їх розмір, що буде стягнутий з Відповідача, та розстрочити його на 6 місяців рівними частинами після опалювального періоду, тобто після 15.03.2015.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) було укладено договір № 1410373 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Строк дії Договору сторонами встановлено до 01.06.2013, з можливістю наступної пролонгації за згодою сторін.

Тарифи на теплову енергію, порядок отримання Споживачем документів від Постачальника та порядок розрахунків з Постачальником встановлені Додатком № 2 до Договору.

Зобов'язання за Договором щодо постачання теплової енергії у гарячій воді виконувались Позивачем належним чином та в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи відомостями обліку (обліковими картками) споживання теплової енергії за період з листопада 2011 року по травень 2014 року (включно), протоколами реєстрації середньодобових параметрів та кінцевих значень теплоспоживання (листопад 2011 року - квітень 2012 року), звітними відомостями теплоспоживання (вересень 2012 року - квітень 2014 року) та корінцями нарядів про підключення і відключення до опалення на період його постачання. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами існує спір або розбіжності щодо обсягів та якості поставленої Позивачем Відповідачу теплової енергії по Договору, за вищевказані періоди.

Суд перевірив, вважає обґрунтованим та таким, що виконаний арифметично правильно, наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача, відповідно до якого заборгованість за поставлену по Договору теплову енергію (період нарахування заборгованості 01.11.2012 - 01.06.2014) становить 148559,50 грн.

Факт наявності у Відповідача заборгованості відповідно до ст.ст. 265, 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України за поставлену по Договору теплову енергію в сумі 148559,50 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Разом з цим, сума заборгованості в розмірі 148559,50 грн. з Відповідача не стягується, оскільки була сплачена Відповідачем в добровільному порядку на користь Позивача наступним чином: 64068,38 грн. було сплачено до подачі даного позову, а 84491,12 грн. було сплачено після звернення Позивача до суду з даним позовом та порушення провадження судом у даній справі. Вищевказане підтверджується залученими до матеріалів справи довідками про надходження коштів від Відповідача, та підтверджено представником останнього в судовому засіданні.

Отже, в частині заявлення до стягнення 64068,38 грн. суд відмовляє Позивачу в позові, оскільки на час його звернення до суду з даним позовом сума основної заборгованості у вказаній частині вже була погашена, тому в цій частині права Позивача порушені не були.

У частині вимог про стягнення 84491,12 грн. провадження у справі припиняється на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заборгованість була погашена після звершення Позивача до суду.

Разом з цим, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом відхиляються заперечення Відповідача щодо відсутності підстав покладати на цього відповідальність та стягувати санкції за ст. 625 ЦК України. Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 вказаної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також суд відхиляє клопотання Відповідача про зменшення заявлених до стягнення санкцій за ст. 625 ЦК України, оскільки, по-перше за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі N 113цс14).

Та по-друге, оскільки згідно з положеннями статей 551 ЦК України, 233 ГК України та 83 ГПК України, судом може бути зменшено лише розмір неустойки, тоді як Відповідач просить про зменшення втрат від інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наведені Позивачем у додатках до позову розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, та зокрема оскільки вони не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а відтак, позовні вимоги про стягнення 12865,19 грн. інфляційних та 6103,99 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткову законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме в розмірах: 12865,19 грн. інфляційних та 6103,99 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Викладена у відзиві заява Відповідача про розстрочення присудженої до стягнення суми на 6 місяців рівними частинами після опалювального періоду, тобто після 15.03.2015, судом відхиляються, оскільки заявником не доведено існування обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як передбаченої законом підстави для розстрочки виконання рішення суду. При цьому суд зауважує, що Відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до суду з повторною заяву про розстрочку виконання рішення, після набрання ним законної сили, навівши належне її обґрунтування, та подавши заяву в порядку ст. 121 ГПК України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 80 (1-1), 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ірпінська, 69Б» (м. Київ, вул. Ірпінська, 69Б; ідентифікаційний код 37227414) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 12865 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 19 коп. інфляційних, 6103 (шість тисяч сто три) грн. 99 коп. 3% річних, а також 2069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 21 коп. судового збору. Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 64068,38 грн. боргу.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.