Ухвала суду № 41296179, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/800/29978/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - УМВС України в Черкаській області) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 17 січня 2013 року №15 о/с; поновити на посаді начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України Черкаській області з 17 січня 2013 року; стягнути середній заробіток, починаючи з 17 січня 2013 року по день поновлення на службі; стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 17 січня 2013 року №15 та наказ від 1 листопада 2012 року №250 о/с. Поновлено ОСОБА_2 на службі в УМВС України в Черкаській області на посаді начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС в Черкаській області з 17 січня 2013 року. Зобов'язано УМВС України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2013 року по день поновлення на службі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 27 вересня 1999 року.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 22 серпня 2011 року №216 о/с позивача призначено на посаду начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України в Черкаській області.

18 вересня 2012 року ОСОБА_2 подав рапорт, в якому погодився із запропонованою посадою заступника начальника відділу управління оперативно-технічних заходів УМВС України.

16 жовтня 2012 року позивачем подано рапорт про звільнення з ОВС за станом здоров'я та наявністю вислуги років. Крім того, просив надати невикористану відпустку за 2011 рік та вважати недійсним рапорт про переведення на посаду заступника начальника відділу ОТЗ УМВС України в Черкаській області.

Відповідно до листків непрацездатності №798049 та №736773 ОСОБА_2 з 1 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року перебував на лікуванні в третій Черкаській міській лікарні, а 3 грудня 2012 року по 18 грудня 2012 року - в комунальному закладі «Черкаський обласний онкологічний диспансер».

Наказом УМВС України в Черкаській області від 1 листопада 2012 року №250 о/с ОСОБА_2 звільнено з посади начальника управління оперативно-технічних заходів УМВС України в Черкаській області та зазначено про перебування у черговій відпустці з 17 жовтня 2012 року по 5 листопада 2012 року.

Відповідач листом від 1 листопада 2012 року №14/11-2591 повідомив позивача про його звільнення з займаної посади на підставі наказу УМВС України в Черкаській області від 1 листопада 2012 року №250 о/с та про необхідність прибути до Управління для ознайомлення з наказом.

17 січня 2013 року наказом №15 о/с «по особовому складу» відповідно до пункту «ж» статті 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України підполковника міліції ОСОБА_2, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил з 17 січня 2013 року. Вказано також, що вислуга років становить 24 роки 3 місяці 22 дні у календарному вирахуванні та 28 років 5 місяців 14 днів у пільговому вирахуванні.

Відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення від 17 січня 2013 року №14/12-145 та від 12 лютого 2013 року №14/11-376, в яких вказано, що наказом УМВС України в Черкаській області №15о/с його звільнено з органів внутрішніх справ згідно поданого рапорту.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин та, що відповідач діяв протиправно, всупереч Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Закону України «Про відпустки», Кодексу законів про працю України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду та відсутністю підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.

Частинами першою та другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи те, що предметом спору є наказ від 17 січня 2013 року №15 о/с, за яким позивач підлягав звільненню з органів внутрішніх справ, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, передбачений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто місячний строк.

Із матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з посади 17 січня 2013 року, проте до суду він звернувся лише у листопаді 2013 року, тобто з пропуском строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується позивачем (про що він зазначив у позовній заяві), ОСОБА_2 отримав повідомлення відповідача від 17 січня 2013 року №14/12-145 та від 12 лютого 2013 року №14/11-376, якими його повідомлено про звільнення з органів внутрішніх справ, 17 січня 2013 року та 12 лютого 2013 року відповідно.

Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач без поважних причин пропустив встановлений строк для звернення до суду та не надав достатніх доказів щодо поважності причин його пропуску.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції прийняте законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

В.М. Кочан