Рішення № 41290767, 10.11.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю позивача, його представника та ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Володимирецького районного суду від 2 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

23 травня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Володимирецького районного суду від 2 вересня 2014 року позов задоволено частково. З ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" на користь позивача стягнено 44021,38 грн. шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого, та 2201,07 коп. морального відшкодування. З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнено 3000 грн. витрат на правову допомогу, а з ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" - 462,22 грн. судових витрат у справі.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" посилався на те, що місцевий суд при вирішенні справи безпідставно не взяв до уваги того, що ОСОБА_1 як винна особа добровільно відшкодував ОСОБА_2 частину витрат на лікування у сумі 1700 доларів США, що підтверджується вироком Володимирецького районного суду від 11 квітня 2014 року.

В порушення вимог ст. ст. 1046 та 1047 ЦК України суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений договір позики на суму 1700 доларів США, що призвело до стягнення з ПрАТ „УПСК" на користь потерпілого частини шкоди, яка вже відшкодована особою, винною у ДТП.

У зв'язку з цим розмір страхового відшкодування має бути зменшений на суму 21 352 грн., які за курсом НБУ еквівалентні 1700 доларам США.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 5 січня 2014 року близько 19 год. 30 хв. сталася ДТП за участю автомобіля „VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував його власник відповідач ОСОБА_1, та мотоцикла марки „ИЖ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав позивачу ОСОБА_2 і керувався ним. Внаслідок ДТП водій мотоцикла „ИЖ" (позивач ОСОБА_2.) отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох лонних кісток зі зміщенням, закритого перелому правої великогомілкової кістки в нижній третині без зміщенням уламків, закритого перелому 3,4,5 (III-V) п'ясткових кісток правої кисті, масивних гематом передньої поверхні живота з переходом на внутрішні поверхні стегон та калитку, осаднених ран обличчя та в дільниці нижньої третини правої гомілки, які в своїй сукупності, відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Вироком Володимирецького районного суду від 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. Цивільний позов прокурора задоволено: з ОСОБА_1 на користь КЗ „Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради стягнено витрати, понесені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2, у сумі 5835,5 грн., а на користь КЗ „Володимирецька центральна районна лікарня" - витрати, понесені на лікування потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4, у сумі 6571,05 коп.

Як установлено судом, на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується відповідним полісом страхування АС/1724199 від 5 серпня 2013 року з лімітом відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, в сумі 50000 грн.; за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000 грн. та розміром франшизи 0 грн.

З письмових доказів, які є у справі, видно, що починаючи з 5 січня 2014 року ОСОБА_2 витратив на лікування травм, отриманих внаслідок ДТП, 44021,48 грн., що підтверджується листками лікарських призначень, епікризами № 1275, № 237 та № 22, які містяться в оглянутих судом медичних картах ОСОБА_2, а також рахунками на придбання медикаментів, супутніх товарів і лікувальних засобів.

Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення місцевого суду, відповідач ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія", не заперечуючи по суті у поданій апеляційній скарзі обґрунтованості пред'явлених позовних вимог, посилався на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не взяв до уваги того, що ОСОБА_1 як винна у ДТП особа у добровільному порядку вже відшкодував позивачу ОСОБА_2 частину його витрат на лікування у сумі 1700 доларів США, що підтверджується вироком Володимирецького районного суду від 11 квітня 2014 року (а. с. 6-7).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 1 ст. 24 цього Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

За правилами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, внаслідок якого позивач був травмований та потребував у подальшому лікування, визнав повністю. Крім того, він повністю визнав також позовні вимоги ОСОБА_2, пред'явлені у даній справі. У добровільному порядку відповідач ОСОБА_1 відшкодував потерпілому ОСОБА_2 1700 доларів США витрат, понесених на лікування, що підтверджується вироком Володимирецького районного суду від 11 квітня 2014 року (а. с. 6-7).

За цих обставин апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав стягувати з ПрАТ „УПСК" суму коштів, яка до цього у добровільному порядку вже була відшкодована позивачу ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_1 як особою, яка судом була визнана винною у ДТП та відповідальність якої була застрахована відповідно до встановленого законом порядку, оскільки це призвело б до подвійного відшкодування потерпілому завданої йому шкоди.

Тому сума відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого, яка підлягає стягненню зі страховика на користь страхувальника, підлягає зменшенню з 44021,38 до 22669,38 грн. (44021,38 - 21352 (еквівалент 1700 доларів США за курсом НБУ згідно з розрахунками апелянта) = 22669,38).

У зв'язку з наведеним оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.

Висновок місцевого суду про те, що між ОСОБА_2 (його матір'ю) і ОСОБА_1 був укладений договір позики на суму 1700 доларів США не ґрунтується на належних і допустимих законом доказах, через що з мотивувальної частини оскарженого рішення підлягає виключенню. Теперішні пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 із цього приводу колегія суддів вважає непереконливими і спрямованими на неправомірне збагачення за рахунок страхової компанії.

Рішення місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди та відшкодування судових витрат у справі в апеляційному порядку не оскаржено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 24 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду від 2 вересня 2014 року частково змінити, зменшивши суму страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого, яке підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" на користь позивача ОСОБА_2, з 44021,38 до 22669 (двадцяти двох тисяч шістсот шістдесяти дев'яти) грн. 38 коп.

Висновок суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_2 (його матір'ю) і ОСОБА_1 був укладений договір позики на суму 1700 доларів США, з мотивувальної частини оскаржуваного рішення виключити.

Достягнути з Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" на користь держави судовий збір у сумі 8 (вісім) грн. 07 коп.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: