Ухвала суду № 41289453, 06.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/15214/12 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.Провадження № 22-ц/780/5679/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 47 06.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Франюк Т. В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про часткове задоволення подання міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 14 серпня 2014 року у справі за поданням міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визначення частки майна боржника,-

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2014 року, державний виконавець МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області Ковальчевський А. І. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника, ОСОБА_1, у будинку АДРЕСА_1, визначивши за ним право власності на ? частини даного будинку разом з господарськими будівлями та спорудами.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-2314 від 20 травня 2009 року, виданий на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, але у результаті проведених державним виконавцем заходів було встановлено, що за місцем проживання боржника майно та кошти, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє, а сам боржник є безробітним.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року подання задоволено частково.

Визначено ? частку майна ОСОБА_1 у спірному будинку, який належить йому на праві спільної сумісної власності, а у задоволені решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та постановити нову, якою у задоволені подання відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, не звернувши уваги на ті обставини, що право власності на спірний будинок належить ОСОБА_2, а доказів, що він є спільної сумісною власністю, не надано.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке може бути звернуто стягнення, окрім будинку, який йому належить на праві спільної сумісної власності разом із колишньою дружиною.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за виконавчим листом № 2-2314 від 20 травня 2009 року у розмірі 111 543, 12 грн. (а. с. 86-89).

Згідно акту державного виконавця від 29 травня 2014 року встановлено, що майна, на яке може бути звернуто стягнення у боржника відсутнє (а. с. 137).

Також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 червня 1979 року по 16 лютого 2006 року. У період шлюбу ними було придбано будинок АДРЕСА_1, у якому наразі проживає боржник (а. с. 163).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що спірний будинок належить особам на праві спільної сумісної власності, а тому у ньому може бути визначено ? частку майна, належного боржнику.

Оскільки апелянт не навів належних доводів та не надав достатніх доказів, що були б підставами для скасування ухвали, то апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: