Ухвала суду № 41289180, 03.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/14759/13-ц 03.11.2014 03.11.2014 03.11.2014

Провадження №22-ц/784/2836/14

Провадження №22-ц/784/2836/14 Суддя по 1 інстанції - Подзігун Г.В.

Категорія 39 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

03 листопада 2014 року м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

за участю:

- відповідачки ОСОБА_2, її представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання заповіту недійсним,

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позивачка зазначала, що у 2013 році від своєї доньки ОСОБА_9 дізналася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її рідна тітка - ОСОБА_10, яка 13 жовтня 2009 року на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла все своє майно відповідачці.

Як з'ясувалось, заповіт був підписаний ОСОБА_11 в присутності двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, а не особисто заповідачем.

Посилаючись на те, що заповіт безпідставно було підписано іншою особою, всупереч волі спадкодавця, з порушенням відповідної процедури встановлення особи спадкодавця, та з використанням приватним нотаріусом підроблених документів, позивачка просила про задоволення позову.

Представник відповідачки ОСОБА_3 та приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, як третя особа, заперечуючи проти позову, посилалися на його безпідставність, а також на дотримання приватним нотаріусом вимог ст. ст. 1247 - 1248 ЦК України при складанні заповіту.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не прийняла спадщину після смерті своєї тітки ОСОБА_13, тому у неї не виникло спадкових прав. У зв'язку з тим, суд дійшов висновку, що права ОСОБА_5 на спадщину не були порушені та не підлягали захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 13 жовтня 2009 року на випадок своєї смерті ОСОБА_10 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 5032. У зв'язку із хворобою, на прохання заповідача заповіт підписано ОСОБА_11

Цим заповітом ОСОБА_10 заповіла відповідачці ОСОБА_2 все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла.

Із копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_10, вбачається, що вона з 1968 року постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 і знята з обліку у зв'язку зі смертю.

25 травня 2010 року із заявою про прийняття спадщини звернулася лише відповідачка ОСОБА_2

Позивачка ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 не зверталась.

Дані, що підтверджують родинні стосунки позивачки із спадкодавцем, матеріали справи не містять.

Як встановлено по справі і підтверджується самою позивачкою ОСОБА_5, вона з 1996 року постійно проживала за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1. Тобто, позивач не проживала та не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_10 на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановлено ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною першою ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_5 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10

Письмова згода ОСОБА_2 щодо прийняття позивачкою спадщини відсутня.

Вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, ОСОБА_5 у даній справі не пред'являла.

Отже, права позивачки на спадщину не порушено, а тому вона не є заінтересованою особою щодо вимог про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_2

Вирішуючи спір, суд повно з'ясував дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, та відповідно до положень ч.1 ст. 15, ст. 1257, ст. 1272 ЦК України вірно відмовив у задоволенні позову.

Між тим, у разі вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, ОСОБА_5 не позбавлена права на звернення до суду з відповідним позовом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: