Ухвала суду № 41285375, 30.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1551/14 Справа № 204/5355/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Руських К.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Руських К.Г.,

суддів - Дігтярь Н.В., Слоквенко Г.П.,

при секретарі - Дерев'янко І.О.,

за участю прокурора-Гаркавої М.А.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

законного представника ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ кримінальне провадження №12014040680001386 за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, обвинувальний акт відносно яких повернуто прокурору прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська, для усунення виявлених недоліків.

На вищезазначену ухвалу суду прокурором принесена апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати прийняте рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги прокурор зазначає про те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки в обвинувальному акті у повному обсязі зазначені всі фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, встановлені під час досудового слідства, в тому числі і правова кваліфікація з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та формулювання пред'явленого обвинувачення. Зазначає про те, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 21093 за реєстраційним номером НОМЕР_1, яким заволоділи обвинувачені згідно довіреності від 13 грудня 2013 року перебував у розпорядженні (користуванні) ОСОБА_10, однак остання з 03 березня 2014 року є безвісті зниклою та оголошена в розшук, у зв'язку з чим за заявою ОСОБА_11 матері власника транспортного засобу, останню було залучено у якості потерпілої. Вказує проте, що відповідно до вимог ч. 2 п. 2 ст. 109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування необхідно зазначити лише реквізити процесуального рішення прийнятого під час досудового розслідування, а не його зміст, у зв'язку з чим прокурор зазначає, що відповідно до вимог вищезазначеної норми закону в доданому реєстрі матеріалів досудового розслідування в розділі 1 «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» в графі «Вилучені предмети, документи і місце їх знаходження» зазначено дані про долучені речові докази вилучені під час проведення процесуальних дій.

Прокурор також зазначає, що враховуючи невелику різницю у віці з більшістю співучасників кримінального правопорушення, спільність їх дій, визнання провини, виділення кримінального провадження відносно неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в окреме провадження може негативно вплинути на повноту з'ясування обставин які підлягають встановленню та затягуванню слідства, а також відсутність будь -яких даних які б вказували на здійснення тиску чи впливу на неповнолітнього з боку інших співучасників, на підставі чого рішення про виділення кримінального провадження відносно неповнолітнього не приймалось.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору суд своє рішення вмотивував тим, що в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в наданому акті при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, слідчим зазначено, що обвинувачені незаконно заволоділи транспортним засобом - ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_10, в той час, коли в якості потерпілої зазначена ОСОБА_11, таким чином, на думку суду всупереч вимог ст. 55 КПК України слідчим не належно зазначена особа в якості потерпілого. В ухвалі суду також зазначено, що в порушення вимог ст. 109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено найменування та місцезнаходження речових доказів. Однією з підстав для повернення обвинувального акту слугувало і те, що в матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014040680001386 відсутні дані щодо вирішення питання та з'ясування можливості про виділення в окреме кримінального провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5. На думку суду, недотримання вимог органами досудового розслідування ст.ст. 109, 291 КПК України унеможливлює призначення подальшого судового розгляду.

Під час розгляду апеляційної скарги по суті, прокурор підтримала подану апеляцію.

Вислухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду, пояснення обвинувачених ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_12, неповнолітнього ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 та законного представника ОСОБА_5, які просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу. Проте, згідно ст. 370 КПК України судове рішення у тому числі і з цього питання повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам оскаржена ухвала не відповідає, оскільки висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК суд в ухвалі належно не обґрунтував, не навів конкретних і достатніх для цього підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Інших вимог до обвинувального акта, ніж перелічені вище, чинний КПК України не передбачає.

Таким чином, єдиною законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність змісту самого обвинувального акту вимогам саме ст. 291 КПК України. Будь-які інші претензії до обвинувального акту мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи й підставами для повернення обвинувального акту прокурору бути не можуть.

У п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, на яку посилається суд, як на підставу повернення обинувального акту зазначено, що в обвинувальному акті повинен бути виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Відповідно до п.3ч.2 зазначеної статті, в обвинувальному акті повинні бути зазначені анкетні дані потерпілих.

На думку колегії суддів, в обвинувальному акті в достатній мірі викладені фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_9 та неповнолітньому ОСОБА_8 кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; достатньо чітка дана з належна з точки зору сторони обвинувачення кваліфікація діяння обвинувачених з вказівкою на конкретні статті КК України, а також достатньо чітко і зрозуміло сформульована суть обвинувачення.

Згідно п.2 ч.2 ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, а тому посилання суду в частині не зазначення місця знаходження речових доказів, суперечать вказаній нормі Закону.

Оскільки вимоги КПК України не містять норми, яка б передбачала прийняття прокурором рішення про виділення в окреме кримінальне провадження відносно неповнолітнього у всіх випадках, твердження суду і в цій частині є необґрунтованими. Більш того, у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього діє загальна для всіх кримінальних проваджень умова, згідно якої матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового слідства.

Крім того, в своєму рішенні суд першої інстанції, як підставою повернення обвинувального акту прокурору, зазначив, що в обвинувальному акті слідчим неналежно зазначена особа в якості потерпілого, що суперечить ст.55 КПК України.

Однак, як видно із залучених до апеляційної скарги прокурором матеріалів, на момент заволодіння транспортним засобом ОСОБА_10, у розпорядженні (користуванні) якого знаходився викрадений обвинуваченими автомобіль, з 03.03.2014 року рахується безвісти зниклим та оголошеним в розшук у кримінальному провадженні №12014040660000791, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченим ч.1ст.115 КК України, а тому у відповідності зі ст.55 ч.6 КК України до кримінального провадження була залучена мати ОСОБА_10- ОСОБА_11 згідно її заяви про залучення до кримінального провадження, як потерпілої.

Тому посилання суду на те, що в обвинувальному акті неналежно зазначена особа в якості потерпілого, суперечать вимогам ст.55 КПК України та не є законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору, як це передбачається п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в якому йде мова виключно про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, про які зазначається у ст. 291 КПК.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню з направленням обвинувального акту до суду для здійснення судового провадження.

Виходячи з указаного вище, а також керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2014 скасувати, а кримінальне провадження з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та неповнолітнього ОСОБА_8 направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :