Постанова № 41282198, 10.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 5009/1393/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

прокурора – Ногіна О.М., посвідчення від 09.10.2012 р.№ 008307 та наказ від 10.10.2014 р. № 2098к/14;

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3361З/1-28) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17 вересня 2014 р. у справі № 5009/1393/12

за позовом Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя;

до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", м. Запоріжжя;

про стягнення 288 127,62 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2012 р. у справі № 5009/1393/12 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг за спожиту активну електроенергію в сумі 243691,28 грн., пеню в сумі 8766,35 грн., інфляційні витрати в сумі 976,48 грн., 3% річних в сумі 1720,27 грн. та 5103,08 грн. судового збору.

На виконання цього рішення Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази, а саме: наказ від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 243691,28 грн.; наказ від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача пені в сумі 8766,35 грн., інфляційних витрат в сумі 976,48 грн. та 3% річних в сумі 1720,27 грн.; наказ від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору.

Відповідач 21.08.2014 р. за вх. № 0906/18149 звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2014 р. у справі № 5009/1393/12 (суддя Алейникова Т.Г.) відмовлено в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, визнати наказ Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню. Посилається на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 р. у справі № 5009/2987/12 було порушено провадження у справі про визнання боржника – ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" банкрутом, введено процедуру розпорядження майном, встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено розпорядника майна боржника. Зазначає, що прокурор (стягувач) не звернувся до боржника з вимогами про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору за наказом Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 протягом місячного строку з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, встановленого ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення справи про банкрутство), тому ці вимоги на підставі вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не розглядаються і вважаються погашеними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 р. у справі № 5009/1393/12 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд скарги призначено на 06.11.2014 р. о 12:00, викликано в судове засідання прокурора, представників сторін та державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ, та запропоновано прокурору, позивачу та державному виконавцю Заводського ВДВС Запорізького МУЮ надати відзиви на апеляційну скаргу відповідача.

Апелянт - ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" в судове засідання не прибув, про причину неявки суду не повідомив.

Прокурор відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Харківської області в судовому засіданні заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Прокурор м. Запоріжжя в судове засідання 06.11.2014 р. не прибув, у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10062 від 06.11.2014 р.) не погодився з доводами, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 04.11.2014 р.(а.с. 167).

Державний виконавець Заводського ВДВС Запорізького МУЮ відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, в судове засідання не з’явився, надіслав факсом (вх. № 9958 від 04.11.2014 р.) документи по справі, які були долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, та те, що судом апеляційної інстанції було вжито заходи для належного повідомлення представників сторін та державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ про час та місце розгляду справи, нез’явлення в судове засідання представників сторін та державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 117 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Зокрема, частиною 4 цієї статті встановлено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про примусове стягнення з відповідача - ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" судового збору в сумі 5103,08 грн. по справі № 5009/1393/12 був винесений Господарським судом Запорізької області 05.06.2012 р.

На підставі зазначеного наказу державним виконавцем Заводського ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову від 08.07.2012 р. № 33415841 про відкриття виконавчого провадження (а.с. 102).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 р. у справі № 5009/2987/12 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1", введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 104).

Постановою Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 28.08.2012 р. зупинено виконавче провадження № 33415841 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 5009/1393/12 від 05.06.2012 р. про стягнення з відповідача - ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" судового збору в сумі 5103,08 грн., у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника - ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1", введення процедури розпорядження майном боржника та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів (а.с. 103).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2014 р. у справі № 5009/2987/12 припинено процедуру розпорядження майна боржника - ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" та введено процедуру санації боржника (а.с. 159-163).

Відповідач 21.08.2014 р. звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню. Заяву мотивовано з посиланням на те, що в межах провадження справи про банкрутство ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1" не були заявлені грошові вимоги про стягнення 5103,08 грн. судового збору згідно наказу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12, тому ці вимоги вважаються погашеними і підстави для примусового виконання зазначеного наказу відсутні (а.с. 96-97).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується таким твердженням відповідача, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 2343-12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 р.), провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, Закон України № 2343-12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до загальних норм щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.

Згідно ч. 1, 3 ст. 22 Закону України № 2343-12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 р.), розпорядження майном - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Здійснення процедури розпорядження майном забезпечує розпорядник майна, який зобов’язаний, зокрема, розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку, вести реєстр вимог кредиторів, повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог.

Отже, з аналізу норм вищевказаної статті вбачається, що розпорядник майна боржника має виявляти кредиторів та їх грошові вимоги до боржника з метою складення реєстру вимог кредиторів.

Частиною 1 ст. 23 Закону України № 2343-12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 р.) встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Але в новій редакції від 22.12.2011 р. Закону України № 2343-12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавцем в п. 1 ч. 4 ст. 23 передбачено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Тобто в новій редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавцем передбачено, що пропуск конкурсним кредитором граничного строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника не тягне за собою їх припинення. Встановленню (визнанню) судом належать всі вимоги кредиторів незалежно від того, чи були по ним рішення юрисдикційних органів, визнані вони боржником чи оспорюються ним, чи включені ці вимоги в реєстр вимог кредиторів чи ні.

Порядок задоволення вимог кредиторів визначений ст. 45 Закону України № 2343-12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 р.).

На підставі зазначеного, та враховуючи, що відповідач, всупереч приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України, самостійно судове рішення не виконав протягом більше ніж двох років, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 р. № 5009/1393/12 про примусове стягнення з відповідача 5103,08 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

На підставі зазначеного колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що ухвала від 17.09.2014 р. у справі № 5009/1393/12 Господарським судом Запорізької області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, 117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17 вересня 2014 р. у справі № 5009/1393/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 10.11.14 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.