Ухвала суду № 41281843, 10.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3424/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

суддів - Єресько Л.О. , Кукоби О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Горобця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до МВС України, Управління МВС України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів від 22 липня 2014 року № 1357-о/с та від 23 липня 2014 року № 330-о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у відставку за віком полковника міліції ОСОБА_3, заступника начальника УМВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 23 липня 2014 року, поновлення на службі (в редакції позовних вимог від 10 листопада 2014 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами порушено підстави та процедуру звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за віком. ОСОБА_3 вважає, що він не досяг граничного 55-річного віку, встановленого пунктом 7 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що виключає можливість його звільнення на підставі пункту 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі за текстом - Положення). Позивач вказує на те, що з поданням та мотивами звільнення Управління МВС України в Полтавській області його не ознайомлено, не проведено атестування у зв'язку зі звільненням, він не був запрошений на засідання кадрової комісії, а також не писав рапорт про звільнення за власним бажанням.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Представник відповідачів проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії МВС України, Управління МВС України в Полтавській області вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ, починаючи з січня 1990 року, що підтверджується копією послужного списку (а.с. 95-106).

Судом встановлено, що 05 липня 2014 року, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в ОВС полковник міліції ОСОБА_3 звернувся до керівництва Управління з рапортом про продовження терміну служби (а.с. 80).

16 липня 2014 року начальником ВКЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області подано подання до звільнення з органів внутрішніх справ за віком, у відставку за п. 65 «а» Положення полковника міліції ОСОБА_3, заступника начальника УМВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.

Відповідно до Положення про кадрову комісію УМВС України в Полтавській області, затвердженого наказом УМВС України в Полтавській області від 18 квітня 2012 року № 624, кадрова комісія УМВС є дорадчим і аналітичним органом, який створюється для контролю за виконанням, зокрема, вимог, наказів, вказівок, розпоряджень, доручень, рішень колегій МВС України, УМВС України в Полтавській області щодо організації роботи з кадрового забезпечення, а також розгляду та вирішення персональних питань, зокрема, прийому на службу до органів внутрішніх справ, звільнення з органів внутрішніх справ, продовження терміну служби працівникам, які досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ та інше.

17 липня 2014 року відбулося засідання кадрової комісії, де розглядалося питання про залишення (продовження) терміну служби працівникам органів та підрозділів внутрішніх справ УМВС, які досягли граничного віку перебування на службі.

За результатами розгляду рапорту про продовження терміну служби від 05 липня 2014 року кадровою комісією Управління МВС України в Полтавській області 17 липня 2014 року, з урахуванням думки керівництва Полтавського міського управління, згідно з пунктами 7, 8 Положення прийнято рішення про недоцільність залишення ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік.

Рішення засідання кадрової комісії прийнято шляхом голосування та відображено в протоколі від 17 липня 2014 року № 14 (а.с. 83) з подальшим затвердженням наказом Управління МВС України в Полтавській області від 17 липня 2014 року № 316 о/с (а.с. 84).

21 липня 2014 року на адресу МВС України надіслано подання (а.с. 90-91) про звільнення ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ.

За результатами розгляду вказаного подання наказом МВС України від 22 липня 2014 року № 1357 о/с (а.с. 92) та Управління МВС України в Полтавській області від 23 липня 2014 року № 330 о/с (а.с. 93) полковника міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пунктами 7, 8 Положення за пунктом 65 "а" (за віком).

23 липня 2014 року позивач отримав трудову книжку та військовий квиток на своє ім'я, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 94).

Позивач, вважаючи звільнення протиправним, таким, що проведене з порушенням підстав та процедури, звернувся до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Відповідно до п. 65 «а» особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку): за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;

Пунктом 7 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: полковники міліції - до 50 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач народився 21 липня 1964 року, а відтак, строк перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ України, згідно з п. 7 Положення, скінчився 21 липня 2014 року.

Відносини з проходження служби в органах внутрішніх справ понад граничний вік врегульовані пунктом 8 Положення, де зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.

Тобто, залишення особи на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік є виключним правом відповідного керівника, а не його обов'язком.

Як пояснив представник відповідачів у судовому засіданні, відповідно до своїх повноважень, визначених Положенням, кадрова комісія приймає рішення про доцільність залишення особи на службі або продовження строку служби в ОВС на підставі наданих матеріалів, думки безпосереднього начальника, а також з урахуванням морально-ділових якостей указаної особи.

Особи начальницького складу, стосовно яких не прийнято рішення щодо залишення на службі або повторного продовження строку служби в ОВС, або особи, які відмовилися від подання відповідного рапорту у встановленому порядку відповідно до пунктів 63-65 Положення підлягають звільненню шляхом видання наказу по особовому складу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 (1964 р.н.) мав спеціальне звання "полковник міліції" та належав до осіб старшого начальницького складу ОВС.

21 липня 2014 року ОСОБА_3 досяг граничного віку перебування на службі, передбаченого пунктами 7, 8 Положення (50 років), а тому підлягав звільненню або залишенню на службі.

Інформацію з цього приводу доведено до заступника начальника Полтавського МУ УМВС полковника міліції ОСОБА_3, внаслідок чого останній 05 липня 2014 року звернувся з рапортом до начальника Управління МВС України в Полтавській області про залишення його на службі понад граничний вік.

Безпосередній керівник - начальник Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області Чернега Є.А. заперечував проти залишення на службі, виклавши відповідні доводи у поданні та зазначивши про це безпосередньо на рапорті.

Питання, порушене рапортом позивача щодо залишення його на службі понад граничний вік, винесено на розгляд засідання кадрової комісії, яка 17 липня 2014 року прийняла рішення "не залишати заступника начальника Полтавського МУ УМВС полковника міліції ОСОБА_3 на службі в ОВС понад граничний вік". Вказане рішення оформлене наказом Управління МВС України в Полтавській області по особовому складу від 17 липня 2014 року № 316 о/с.

Вказані обставини зумовили прийняття рішення МВС України про звільнення позивача відповідно до пунктів 7, 8 Положення з ОВС у відставку (зі зняттям з військового обліку) за пунктом 65 "а" Положення (за віком), оформленого наказом від 22 липня 2014 року № 1357 о/с (а.с. 92).

Вищевказаний наказ МВС України направлено до Управління МВС України в Полтавській області для виконання.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про недосягнення ним граничного віку, встановленого для звільнення з ОВС у відставку за віком, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" ототожнюючи спеціальне звання особи начальницького складу ОВС "полковник міліції" з військовим званням офіцерського складу "полковник".

У ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 на момент звільнення проходив службу в ОВС, а не перебував на військовій службі, тому правовідносини, пов'язані зі звільненням позивача, не можуть регулюватися виключно Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Відповідно до пункту 7 Положення встановлено граничний вік перебування на службі в ОВС осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань.

Пунктом 8 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку перебування на службі, підлягають звільненню в запас із постановкою на військовий облік або у відставку.

Умови і підстави такого звільнення визначені розділом VII "Звільнення зі служби" Положення, за яким особи рядового і начальницького складу мають право звільнитися в запас або у відставку залежно від настання граничного віку їх перебування в запасі.

Відповідно до підпункту "а" пункту 65 розділу VII Положення особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Таким чином, для звільнення осіб рядового і начальницького складу у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення необхідним є дотримання двох передумов:

1) досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання,

2) наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Як було зазначено вище, 21 липня 2014 року ОСОБА_3 досяг граничного віку перебування на службі, передбаченого п. 7 Положення, а саме - 50 років.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Частиною 2 статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, що діяла на дату звільнення ОСОБА_3І.) встановлено, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд - до 50 років.

На дату звільнення з ОВС (23 липня 2014 року) полковник міліції ОСОБА_3 мав військове звання "рядовий", що підтверджується записом пункту 20 "присвоєння військових звань та класності за спеціальністю" військового квитка від 17 листопада 1982 року серії НОМЕР_1 позивача (а.с. 88-89).

Таким чином, безпідставними, хибними та спростованими судом є посилання позивача на те, що його військове звання належить до військових звань офіцерського складу першого розряду (частина 3 статті 28 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу"), внаслідок чого останній має досягти граничного віку, встановленого для осіб офіцерського складу, які перебувають у запасі, - 55 років.

Таким чином, ОСОБА_3, як військовозобов'язаний на момент звільнення з ОВС досяг граничного 50-річного віку перебування в запасі у військовому званні "рядовий", відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідачів про наявність підстав (досягнення граничного віку) для звільнення позивача за підпунктом "а" пункту 65 Положення у відставку, оскільки останній на момент звільнення досяг віку перебування на службі в ОВС у спеціальному званні "полковник міліції" (50 років), а також досяг граничного віку перебування в запасі у військовому званні "рядовий" (50 років).

Вищевикладене підтверджено правовою позицію, викладеною в постановах Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року № 21-68а10, від 17 жовтня 2011 року № 21-205а11 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2011 року № К-38687/10.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про допущення відповідачами порушення процедури звільнення, зокрема, ухилення від проведення атестування ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням, суд зазначає наступне.

Пунктом 48 Положення передбачено, що атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ.

Порядок проведення атестування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регламентується Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 559/10839 (далі за текстом - Інструкція).

Пунктом 1.4. цієї Інструкції встановлено, що атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться:

на кожній із займаних посад - через 4 роки;

при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду (крім випадків переміщення за особистим проханням та за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії) і звільненні з органів внутрішніх справ (крім випадків звільнення за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров'я, за власним бажанням та у зв'язку з переходом на роботу до інших органів виконавчої влади).

Відповідно до пункту 47 Положення з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Аналізуючи положення наведеної норми, суд зазначає, що метою атестації є встановлення відповідності займаній посаді і надання рекомендацій щодо проходження співробітником органів внутрішніх справ подальшої служби. Наведений висновок суду узгоджується з пунктом 1.2 Інструкції.

Оскільки у спірних правовідносинах подальше проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ не розглядається через досягнення ним відповідного граничного віку, то обставини атестації позивача не є обов'язковою передумовою при звільненні з органів внутрішніх справ.

Крім того, аналіз статей 8, 47, 63, 65 Положення, які регулюють мету і порядок проведення атестації, підстави звільнення з органів внутрішніх справ, свідчить, що атестація обов'язково проводиться у випадку звільнення через службову невідповідність, а не у всіх випадках звільнення з органів внутрішніх справ (дана позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 18.08.2011 по справі К-19669/09).

Враховуючи, що звільнення позивача здійснювалось за пунктом 65 "а" Положення (за віком), відповідач не мав підстав для проведення атестування ОСОБА_3

Відтак, доводи позивача щодо порушення відповідачами процедури звільнення в частині не проведення атестування, є безпідставними.

Що стосується посилань позивача на недоведення відповідачем до його відома під підпис змісту подання про звільнення, суд не вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

Вказані посилання не ґрунтуються на жодній норми, як б встановлювала відповідний обов'язок посадових осіб МВС України та Управління МВС України в Полтавській області знайомити працівників з поданням про звільнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку МВС України та Управління МВС України в Полтавській області ознайомлювати позивача з поданням, наявні підстави констатувати безпідставність доводів ОСОБА_3 в цій частині.

Також, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку МВС України та Управління МВС України в Полтавській області запрошувати позивача на засідання кадрової комісії, яка 17 липня 2014 року розглядала його рапорт від 07 липня 2014 року про продовження терміну перебування на службі, в зв'язку з чим посилання позивача про порушення відповідачами процедури звільнення є необґрунтованими.

Щодо висновку військово-лікарської комісії (далі за текстом ВЛК) про придатність ОСОБА_3 до військової служби, суд зазначає наступне.

Висновок ВЛК за своїм змістом лише засвідчує стан здоров'я та придатність працівника до виконання певних обов'язків. За своєю правовою природою зазначений документ не є безумовною підставою для прийняття рішення про продовження строку служби понад граничний вік, а лише береться до уваги при прийнятті остаточного рішення.

Таким чином, посилання позивача на відсутність висновку ВЛК як на докази неправомірного звільнення у відставку є хибними.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях відповідачів ознак протиправності щодо звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у відставку у зв'язку із досягненням граничного віку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, останній в ході судового розгляду справи довів правомірності прийнятих наказів, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню на підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2014 року.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова суддя суддя Л.О. Єресько О.О. Кукоба