Ухвала суду № 41281757, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 820/9550/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників позивача Безмінової І.Г., Ворожбит О.К., Перепелиці М.І.

представників відповідача Грачової О.С., Довгого В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Богодухівської міжрайонної державної фінансової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 820/9550/14

за позовом Відділу освіти Богодухівської райдержадміністрації

до Богодухівської міжрайонної державної фінансової інспекції

про визнання незаконною вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

19 серпня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконним пункт 1 вимоги Богодухівської міжрайонної державної фінансової інспекції від 11.03.2014 року за № 710-25/670 в частині забезпечення відшкодування на рахунок 31419535700081 по коду бюджетної класифікації 21080500 зайво виплаченої заробітної плати в сумі 83373 (вісімдесят три тисячі триста сімдесят три) грн. 81 коп.

Визнано незаконним пункт 2 вимоги Богодухівської міжрайонної державної фінансової інспекції від 11.03.2014 року за № 710-25/670 в частині проведення коригування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28968 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Визнано незаконним пункт 5 вимоги Богодухівської міжрайонної державної фінансової інспекції від 11.03.2014 року за № 710-25/670 повністю.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Богодухівська міжрайонна державна фінансова інспекція у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки порушенням позивачем чинного законодавства в частині виплати заробітної плати у розмірі 23275,55 грн. Ворожбит О.К. внаслідок відсутності належного документального підтвердження виконання нею обов'язків виконуючої обов'язки головного бухгалтера до моменту призначення її на посаду головного бухгалтера з 23.09.2013 року. Заявник посилається також на внесення недостовірних відомостей до первинних документів - табелів робочого часу, що призвело до безпідставного нарахування заробітної плати працівникам, які перебували на лікарняних та на санаторно-курортному лікуванні. Крім того, в порушення норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" позивачем не було відображено по бухгалтерському обліку відділу освіти заборгованість Забродівської сільської ради, Сазано-Баланівської сільської ради, Кленівської сільської ради, ФОП ОСОБА_6, Музичної школи та Богодухівського РЦСССДМ по несплаченим комунальним послугам.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Відділ освіти Богодухівської районної державної адміністрації просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.02.2012 року по 30.11.2013 року, про що складено акт від 05.02.2014 року № 710-13/1.

За результатами ревізії контролюючим органом виставлено вимогу про усунення порушень від 11.03.2014 року за № 710-25/670 (далі - вимога), пунктами 1, 2, 3, 5 якої, від позивача вимагається: забезпечити відшкодування зайво виплаченої заробітної плати в сумі 83797, 11 грн.; провести коригування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30418, 12 грн.; відшкодувати незаконні видатки, внаслідок завищення обсягу виконаних робіт по капітальному та поточному ремонту в сумі 14163, 89 грн.; в порядку та розміру передбачених статтями 132-136 КЗпП України відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду (збитки) заподіяну внаслідок зайвої оплати комунальні послуги сторонніх організацій в сумі 5485, 17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконною вимоги щодо забезпечення відшкодування зайво виплаченої заробітної плати та проведення коригування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункти 1, 2 вимоги), суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання посадових обов'язків працівниками позивача не було доведено під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту планової ревізії (т. 2 а.с. 1-103), було встановлено факт неправомірної виплати заробітної плати за фактично не відпрацьований час, що виявлено шляхом співставлення наказів про перебування працівників у відпустках без збереження заробітної плати, табелів обліку робочого часу з особовими картками нарахування заробітної плати працівників навчальних закладів відділу освіти, листами тимчасової втрати працездатності та наданням запиту до КУОЗ "Богодухівська центральна районна лікарня" про перебування працівників на лікарняних, а саме: в період з 01.06.2011 року по 30.09.2013 року 79 працівникам зайво нараховано та виплачено заробітної плати за фактично не відпрацьований час на загальну суму 51148,42 грн. та як наслідок, зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 18566, 88 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) відділу освіти на загальну суму 69715,30 грн. (т. 2 а.с.17-19).

Порушення сталося внаслідок внесення недостовірних даних до первинних документів - табелів обліку використання робочого часу працівниками, що є порушенням законодавства з фінансових питань, а саме: веденням бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку.

Відповідно до статті 1 закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, заробітна плата працівникам має нараховуватись відповідно до належних первинних документів, табелів обліку робочого часу.

Згідно табелів обліку робочого часу, наданих під час ревізії та доданих до матеріалів справи, працівники, які отримали листки непрацездатності, фактично перебували на робочих місцях та виконували свої посадові обов'язки, що стало підставою для нарахування та виплати їм заробітної плати та нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Дані обставини також підтверджуються класними журналами, поясненнями працівників, що містяться в матеріалах справи.

Зазначеними в акті прівниками листи непрацездатності для оплати не надавались.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати за фактично не відпрацьований час не доведені, суду не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач. Крім того, у оскаржуваній вимозі відсутній механізм відшкодування зайво виплаченої заробітної плати, як на тому наполягає відповідач, натомість зобов'язання роботодавця стягнути з працівників частину виплаченої заробітної плати за фактично виконану роботу не може бути застосоване, оскільки суперечить чинному законодавству, яким не передбачено можливості проведення такого виду стягнення.

Так, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи з викладеного вище, враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів того, що табелі робочого часу складені незаконно та не доведено факту невиконання посадових обов'язків працівниками позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога, в частині обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду (збитків) відділу освіти на загальну суму 69715,30 грн., є необґрунтованою, а позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції задоволені правомірно.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд неправомірно прийшов до висновку про відсутність незаконних дій позивача з виплати заробітної плати ОСОБА_8 у розмірі 23.275 грн. 55 коп. за період з 01.03.2013р. по 22.09.2013р. та, як наслідок, зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 8449,02 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) відділу освіти на загальну суму 31724,57 грн. (т. 2 а.с. 27-29).

Як вбачається з Акту ревізії, станом на 01.01.2013 року згідно штатного розпису по централізованій бухгалтерії відділу освіти на 01.01.2013 року затверджено посаду головного бухгалтера, яка з 01.01.2013 року вакантна. Згідно наказу від 11.02.2013 № 20-к "Про прийняття Ворожбит О.К.", підписаного начальником відділу освіти Безміновою І.Г., Ворожбит О.К. прийнято на посаду виконуючої обов'язки головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Богодухівської РДА в порядку переведення з посади заступника директора з господарської частини Богодухівського колегіуму № 2.

В трудовій книжці серії БТ-ІІ №3590468 Ворожбит О.К. зроблений запис на сторінці 48-49 за номером 37 про прийняття на посаду Ворожбит О.К. головним бухгалтером централізованої бухгалтерії, що є, на думку відповідача, порушенням вимог п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 в частині не відповідності наказу та записів в трудовій книжці.

Наказ про прийняття Ворожбит О.К. на посаду виконуючого обов'язки головного бухгалтера на сьогоднішній день є чинним та не скасований в передбаченому законом порядку, відповідачем не надано доказів, які б спростовували зазначені обставини. При цьому сам факт не підписання Ворожбит О.К. документів фінансової звітності не свідчить про невиконання нею своїх обов'язків, відповідачем не наведено інших обґрунтованих підстав вважати, що Ворожбит О.К. не виконувались посадові обов'яки, а отже позивач по справі неправомірно був зобов'язаний за спірною вимогою відшкодувати заробітну плату, виплачену Ворожбит О.К. у загальній сумі 23275,55 грн. Крім того, вимога відповідача в частині відшкодування позивачем зазначеної суми заробітної плати не може бути виконана в силу відсутності механізму відшкодування завданих збитків, також сума отриманої заробітної плати не може бути стягнена з Ворожбит О.К. у відповідності до статті 1215 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірною вимоги відповідача про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 31724,57 грн.

Надаючи оцінку висновка суду першої інстанції щодо незаконності вимоги про забезпечення відшкодування зайво виплаченої заробітної плати в сумі 83797,11 грн. та проведення коригування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30418,12 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків Акту ревізії, під час перебування чотирьох працівників навчальних закладів відділу освіти на санаторно-курортному лікуванні зайво нараховано та сплачено заробітну плату за фактично не відпрацьований час на загальну суду 4368,89 грн., що в свою чергу призвело до зайвого нарахування та перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1585,91 гривень. (т. 2 а.с. 19-20).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в період з 22.07.2013 року по 11.08.2013 року, а згідно наказів про відпустку та табелю використання робочого часу, ОСОБА_10 перебувала у щорічній відпустці у період з 01.06.2013 року по 28.07.2013 року, а в період з 29.07.2013 року по 11.08.2013 року під час перебування на санаторно-курортному лікуванні в табелі проставлено робочі дні та нараховано заробітну плату.

Згідно наказу від 31.05.2013 року № 58-в, у зв'язку з виробничою необхідністю, ОСОБА_10 відкликано з основної щорічної відпустки з 01.06.2013 року з подальшим наданням днів відпочинку, а згідно наказу від 01.08.2013 року № 168 ОСОБА_10 надано дні відпочинку з 29.07.2013 року по 12.08.2013 року за відпрацьовані дні під час щорічної основної відпустки з 03.06.2013 року по 17.06.2013 року.

Вчитель ОСОБА_7 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в період з 02.08.2013 року по 22.08.2013 року, а згідно наказу про відпустку та табелю робочого часу, ОСОБА_7 перебувала у щорічній основній відпустці у період з 10.06.2013 року по 06.08.2013 року, а в період з 07.08.2013 року по 22.08.2013 року під час перебування на санаторно-курортному лікуванні в табелі проставлено робочі дні та нараховано заробітну плату.

Згідно наказу від 07.06.2013 року № 79-в, у зв'язку з виробничою необхідністю, ОСОБА_7 відкликано з основної щорічної відпустки з 10.06.2013 року з подальшим наданням днів відпочинку, а згідно наказу від 01.08.2013 року № 168 надано дні відпочинку з 07.08.2013 року по 22.08.2013 року за відпрацьовані дні під час щорічної основної відпустки з 10.06.2013 року по 26.06.2013 року.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дійсно відбулись порушення щодо заповнення табелів робочого часу, однак такі порушення не підтверджують факт зайво нарахованої заробітної плати та перерахунку єдиного внеску. Так, працівники ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були відкликані із щорічних основних відпусток та працювали, що підтверджується наказами про відкликання їх з відпусток. Відповідно, роботодавцем було оплачено працю зазначених осіб на виконання частини 8 статті 79 Кодексу законів про працю України, а отже висновки відповідача у Акті ревізії про зайво нараховану та виплачену заробітну плату в цій частині не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірною вимоги відповідача щодо відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі: зайво нарахованої заробітної плати у сумі 3845,48 грн., та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1395,91 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимоги про відшкодування зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам відділу освіти, які мають дозвіл на здійснення викладацької діяльності, та які у відповідні дні нарахування їм заробітної плати перебували у відрядженні, колегія суддів зазначає наступне.

Так ревізією встановлено, що в період з 01.02.2012 року по 30.11.2013 року семи працівникам відділу освіти зайво нараховано та виплачено заробітну плату за фактично не відпрацьовані години працівниками, які виконують педагогічну роботу в загальноосвітніх школах відділу освіти Богодухівської РДА в основний робочий час, в період їхнього перебування у відрядженнях за основним місцем роботи на загальну суму 1534,85 грн. та як наслідок, зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 557,15 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) відділу освіти на загальну суму 2092 грн. (т. 2 а.с.21-22).

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 року № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мінюсту, Мінфіну та Мінпраці України від 28.06.1993 року № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується, крім випадків, передбачених пунктом 10 цього Положення.

Відповідно до пункту 10 Положення заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку, зокрема: вчителям та викладачам, які працюють у декількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівнених до них по оплаті праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох). Крім того, в середню заробітну плату зазначеним працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом (пункт 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом).

Згідно Переліку робіт, які не є сумісництвом, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, зокрема: педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік; робота без зайняття штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, виконання учителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов'язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників учбових закладів, керівництво предметними та цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу і т.ін.; робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівнених до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів по підготовці працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.

З наведеного вбачається, що у випадку виконання роботи працівниками позивача у двох навчальних закладах і як сумісниками (пункт 10 Положення), і як особами, що виконують роботу, що не є сумісництвом, згідно Переліку, при обчисленні середнього заробітку враховується весь фактично відпрацьований час як за місцем основної роботи, так і за іншим місцем роботи.

Підтвердженням факту виконання роботи є відомості табелів обліку робочого часу, який є підставою для нарахування заробітної плати.

Відповідно до викладеного, а також зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт невиконання працівниками своїх посадових обов'язків, вимога відповідача в частині обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) відділу освіти на загальну суму 2092 грн. судом першої інстанції правомірно визнана необґрунтованою, а позовні вимоги в цій частині - задоволено.

Щодо правомірності спірної вимоги в частині відшкодування за рахунок винних осіб шкоду, заподіяну внаслідок зайвої оплати за комунальні послуги сторонніх організацій у сумі 5485, 17 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем встановлено під час проведеної ревізії, що відділом освіти було укладено ряд договорів на відшкодування комунальних послуг, але в порушення умов укладених договорів користувачами не проведено відшкодування комунальних послуг на загальну суму 5485,17 грн., що призвело до незаконного використання коштів загального фонду, чим завдано відділу освіти шкоди (збитків) на відповідну суму.

Відповідне порушення допущено головним бухгалтером Ворожбит О.К. Згідно пояснення головного бухгалтера відповідне порушення в сумі 5485,17 грн. допущено внаслідок несвоєчасного відшкодування користувачами комунальних послуг.

Внаслідок допущеного порушення у формі № 2м "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" касові та фактичні видатки завищено за КЕКВ 2272 "Оплата водопостачання та водовідведення" на суму 165,49 грн., за КЕКВ 2273 „Оплата електроенергії" на суму 759,97 грн. та за КЕКВ 2274 "Оплата природного газу" на суму 4559,71 грн.

Відповідно до наданого листом від 03.05.2007 року № 3.4-06/1115-5385 роз'яснення Державного казначейства України щодо оплати комунальних та інших послуг орендарями, повідомлено що, якщо на балансі розпорядника бюджетних коштів знаходиться будівля, приміщення якої орендують інші бюджетні установи, орендодавець укладає з орендарями договори: договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Форми типових договорів затверджені наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774. Згідно з договором оренди орендодавець має право доручити орендарю сплачувати вартість послуг, пов'язаних з утриманням орендованого майна, безпосередньо комунальним або житлово-комунальним підприємствам. У цьому випадку орендар повинен заключити договір з комунальним підприємством.

Орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру орендованої організаціями площі. Орендодавець надає орендарям рахунки для оплати орендної плати, послуг по охороні приміщення, комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електроенергія, інші комунальні послуги - вивіз сміття, обслуговування ліфтів), орендарі оплачують їх відповідно до економічної суті платежу.

Оплату комунальних послуг може здійснювати балансоутримувач з наступним відшкодуванням вказаних витрат орендарем. У разі відшкодування витрат орендарем, кошти надходять на реєстраційні рахунки орендодавця за КЕКВ 0000. За операціями поточного року кошти зараховуються як відшкодування здійснених витрат та відносяться на відновлення касових видатків. В залежності від проведених операцій коригуються фактичні видатки.

Відповідно до бюджетного законодавства, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року. У разі надходження коштів на реєстраційний рахунок по загальному фонду за КЕКВ 0000 по операціях, що були проведені у минулих бюджетних періодах, отримані кошти спрямовуються в дохід державного бюджету.

З метою зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості балансоутримувач на протязі року повинен відслідковувати оплату орендарями комунальних послуг та сплачувати своєчасно свої рахунки. Для недопущення виникнення кредиторської заборгованості рахунки за комунальні послуги повинні бути надані орендарям до кінця року та сплачені ними.

Позивачем як орендарем було укладено договори на постачання електроенергії, води, тепла та газу с постачальниками. Споживачі - орендарі нерухомого майна (сільські школи) мають частково відшкодовувати витрати, понесені Відділом освіти Богодухівської районної державної адміністрації на зазначені видатки. При цьому, позивач наділений правом розподілити понесені витрати між орендарями та надати їм відповідні рахунки на сплату або ж самостійно здійснити оплату наданих орендарям комунальних послуг із наступним відшкодуванням понесених витрат. При цьому, від останнього не вимагається виконання будь-яких інших дій з метою погашення витрат за спожиті комунальні послуги орендарями.

Відділом освіти Богодухівської райдержадміністрації кожного місяця пред'являються рахунки на оплату сум споживання електроенергії та природного газу, але за відсутності коштів у орендарів сплата проводиться не своєчасно. Таким чином, з огляду на те, що на момент проведення ревізії, кошти в сумі 5485,17 грн. на оплату спожитих комунальних послуг від орендарів не надійшли, а отже і не відбулось коригування фактичних видатків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем було виконано покладений на нього обов'язок щодо направлення орендарям нерухомого майна рахунків на сплату спожитих комунальних послуг, а тому безпідставним є висновок відповідача про зайве перерахування коштів на оплату комунальних послуг у сумі 5485, 17 грн.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богодухівської міжрайонної державної фінансової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 820/9550/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.