Ухвала суду № 41281706, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 811/1177/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року

у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Олена" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фермерське господарство "Олена" (далі - ФГ "Олена") звернулося до суду з позовом до відповідача Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Гайворонська МДПІ) , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001082200 від 21.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 516 034 грн., з яких 2 051 222 грн. основного платежу, 464812 грн. штрафних санкцій.

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування б/н від 28.12.2012 року;

- зобов'язати відповідача поновити з дати виключення з 01 вересня 2009 року ФГ "Олена" в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та у встановленому законом порядку вирішити питання щодо видачі ФГ "Олена" свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ № 0001082200 від 21 листопада 2012 року; визнано протиправним та скасоване рішення Гайворонської МДПІ про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за № б/н від 28.12.2012 року; зобов'язано Гайворонську МДПІ поновити з дати виключення фермерське господарство «Олена» в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та у встановленому законом порядку вирішити питання щодо видачі ФГ

«Олена» свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, на користь позивача стягнено судовий збір в сумі 2294 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Гайворонська МДПІ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФГ "Олена" зареєстрований в Гайворонській МДПІ, відповідно копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100196619 НБ № 046275 23.05.2005 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, а 01.01.2009 року суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Відповідачем Гайворонською МДПІ з 24.10.2012 року по 01.11.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ФГ "Олена" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено акт №71/2200/20657357 від 08.11.2012 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив пп.8-1.2,8-1.6,8-1.11 ст.8-1, п.4.1 ст.4, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 2202384,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення № 0001082200 від 21.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 2 516 034,00 грн. та рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування №б/н від 28.12.2012 року.

Оскаржені в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення та рішення про виключення з реєстру спеціального режиму оподаткування залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач оскаржив зазначені податкове повідомлення-рішення та рішення в судовому порядку.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським товаровиробником вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Водночас для визнання платником фіксованого сільськогосподарського податку за пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 і п. 301.1 ст. 301 ПК України належить встановити таку ж частку у 75 відсотків від сільськогосподарського товаровиробництва, що визначається з доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу суб'єкта господарювання.

За правилами п. 307.2 ст. 307 ПК України податок на додану вартість підлягає сплаті платником фіксованого сільськогосподарського податку за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за ст. 185 ПК України та фіксованого сільськогосподарського податку за ст. 302 ПК України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

У з'ясованих обставинах сумніви відповідача у відсутності достатніх правових підстав у позивача для користування окремими земельними ділянками не спростовують факту обробки позивачем цих земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 8-1.7 статті 8-1 вищевказаного Закону та п. 209.7 ст. 209 ПК України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV ПК України відповідно пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

До основних фондів виробничого і невиробничого призначення у сфері господарювання сільськогосподарського товаровиробника згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 139 ГК України в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, відносяться: будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Форми господарської діяльності, що здійснюється сільськогосподарським товаровиробником як платником податків, наведені у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, серед яких: виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування та вилов риби у внутрішніх водоймах; переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах; та здійснює операції з її постачання.

Оскільки об'єктом податку на додану вартість визнається здійснення конкретної господарської операції, то для зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі сільськогосподарського підприємства має значення господарська діяльність з використанням основних фондів для культивації, посіву, обробки, вирощування, збирання та зберігання врожаю та продуктів його переробки, що допускає фактичне користування позивачем земельними ділянками, які можуть не відноситися до його власних основних фондів і можуть не відображатися на собівартості сільськогосподарських товарів.

Відповідно до приписів п.8-1.2 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Із матеріалів справи вбачається, що ФГ "Олена" здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Види діяльності за КВЕД : вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб відсутні. Водночас за визначенням ч. 6 ст. 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ "Олена" здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським виробником, у інших юридичних або фізичних осіб позивач сільськогосподарську продукцію не придбавав.

Із матеріалів справи видно, що позивачем до позовної заяви долучено довідку відділу статистики у Гайворонському районі від 18.04.2013 року №01-40/94, відповідно до якої зазначено, що за 2009-2012 рік площа с/г угідь заданими ф№4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур" по ФГ "Олена складала: 2009 рік - 1646 га (в тому числі взято в оренду - 1606 га), 2010 рік - 1647 (в тому числі взято в оренду - 1607), 2011 рік - 1600 га (в тому числі взято в оренду - 1560 га), 2012 рік - 1500 га ( в тому числі взято в оренду - 1460 га) (а.с. 111). Крім того позивачем надано копії відомостей земельних ділянок пайщиків ФГ "Олена" (а.с.112-114).

Викладене свідчить, що позивач сплачував орендну плату щодо усіх земельних ділянок, незалежно від наявності державної реєстрації договорів оренди. Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі ст. 189 ЦК України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил ч. 2 ст. 189 і ст.ст. 331, 333 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Позивач відповідним чином відобразив зміни в структурі своїх активів у зв'язку з вирощеним ним врожаєм з посівів на цих ділянках та поставками товарів з такого врожаю іншим особам, обліковуючи вартість (собівартість) такої сільськогосподарської продукції, що вбачається з акту перевірки і не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

У зв'язку зі з'ясованими обставинами суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість та обсяги поставки позивачем сільськогосподарських товарів власного виробництва перевищували 75 %, що підтверджується долученими до матеріалів справи підсумками збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду (а.с. 122-137), на підставі чого позивач мав право сплачувати податок на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування, а тому в перевіряємий період за результатами господарської діяльності позивач правомірно подавав до Гайворонської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість (а.с. 138-197).

Суд першої інстанції, виходячи з аналізу приписів п.209.11 ст.209 ПК України дійшов вірного висновку, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку, а дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

В силу викладеного, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001082200 від 21.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму із штрафними санкціями 2516034 грн.

Оскільки при прийнятті податковим органом рішення від 29.12.2012 року про виключення сільськогосподарського підприємства позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, не враховані висновки акту перевірки щодо відсутності порушень позивачем за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року у частині використання пільгового режиму при використанні земельних ділянок, договори оренди яких не мали держреєстрації, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про скасування вищезазначеного рішення, та відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача поновити з дати виключення (з 01 вересня 2009 року) позивача в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видання позивачу свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст.94 КАС України стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 2294 грн.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки, судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова