Постанова № 41281406, 06.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 листопада 2014 р. справа № 820/17092/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Климчук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Лозівська ОДПІ) про визнання протиправним рішення від 25.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 вересня 2014 року керівник (заступник керівника) Лозівської ОДПІ прийняв рішення про застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за порушення вимоги ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон України №481/95-BP) - продаж пива особам, які не досягли 18 років. Позивач зазначає, що за вчинення зазначеного адміністративного проступку - продаж пива неповнолітньому ОСОБА_3, вона вже була притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.156 КУПАП - порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, адміністративною комісією при виконавчому комітеті Первомайської міської ради Харківської області 8 вересня 2014 року. Позивач вважає, що Лозівською ОДПІ протиправно винесено рішення про застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн., з огляду на те, що на неї вже був накладений штраф у розмірі 510,00 грн., який вона сплатила.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення від 25.09.2014 року №0001801528 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу розміром 6800,00 грн. було прийнято Лозівською ОДПІ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

До Лозівської ОДПІ надійшли матеріали правоохоронного органу - Первомайського РВ ГУМВС України у Харківській області, надіслані листом від 16.09.2014 року №88/6399, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ХП №070921 від 26.08.2014 року, складений за ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, письмові пояснення неповнолітньої особи - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та особи, що скоїла правопорушення - ОСОБА_1

Протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано, що ОСОБА_1 здійснила продаж пива "Рогань Традиційне" неповнолітній особі: ОСОБА_3 в приміщенні власного магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач цікавилась віком гр. ОСОБА_3, однак не звернула уваги на дату народження, вказану в документі. Наслідком такої необачності стало втягнення малолітньої особи у пияцтво. За вказаною адресою підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1, що підтверджується витягом з реєстру платника єдиного податку.

Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету ПервомайськоїІ міської ради від 08.09.14 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510,00 грн.), у зв'язку зі скоєнням останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З наявних матеріалів справи та пояснень позивача встановлено, що вказана постанова позивачем не оскаржувалась та позивачем було самостійно сплачено штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п.5 "Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 2 червня 2003 року №790 з наступними змінами та доповненнями (далі -Постанова №790), підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На підставі отриманих документів, Лозівською ОДПІ було прийнято рішення від 25.09.2014 року №0001801528 про застосування у відношенні ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу розміром 6800,00 грн. на підставі ст.17 Закону України №481/95-BP за порушення останньою приписів ст.153 цього ж Закону, в частині продажу пива особі, що не досягла 18 років.

Суд зауважує, що під час розгляду справи позивач не заперечувала факт реалізації пива "Рогань Традиційне" неповнолітній особі ОСОБА_3.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України №481/95-ВР.

Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону України №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Відповідно до частини четвертої статті 15-3 зазначеного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У частині другій статті 17 Закону України №481/95-ВР за порушення вимог статті 15-3 цього ж Закону законодавець передбачив застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6800,00 грн.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Частиною четвертою статті 15-3 зазначеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 26.03.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про скасування рішення, яка у силу норм ст. 244-2 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Лозівської ОДПІ від 25.09.2014 року №0001801528 про застосування у відношенні ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу розміром 6800,00 грн. на підставі ст.17 Закону України №481/95-BP за порушення останньою приписів ст.153 цього ж Закону, винесено без порушень вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством України.

Щодо твердження позивача про повторне накладення на ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій за умови сплати штрафу, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, суд вважає за потрібне зауважити наступне.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів цих санкцій згідно зі статтею 239 цього Кодексу є адміністративно - господарський штраф, яким відповідно до частини першої ст. 241 ГК України є грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.

Відповідно до приписів ч.2 ст.156 КУпАП, порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами,тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за реалізацію слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, передбачена відповідальність як посадових осіб та громадян, які безпосередньо здійснили цю реалізацію, так і суб'єкта господарювання, який займається діяльністю з продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями позивача, безпосередній продаж слабоалкогольного напою здійснила саме ОСОБА_1 у приміщенні магазину, який належить їй, як фізичній особі-підприємцю.

Частиною четвертою статті 17 Закону України №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону.

У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється саме з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в Листі від 28.03.2014року № 375/11/14-14.

З огляду на зазначене, суд вважає за потрібне зауважити, що позивач помилково ототожнює поняття штраф за скоєння адміністративного правопорушення, який передбачений нормами КУпАП України, та штраф як господарська санкція, які мають різну юридичну природу, є різними видами юридичної відповідальності та застосовується незалежно один від одного.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про правомірність винесення спірного рішень про застосування до позивача фінансових санкцій.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем рішення, складене без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України та Законами України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до відхиленої частини майнової вимоги у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок) на користь Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.11.2014 року.

Суддя Біленський О.О.