Постанова № 41281373, 29.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року № 813/6614/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ільчишина В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Самбірської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Самбірської районної державної адміністрації №154к від 29.08.2014 року;

- поновити на посаді головного спеціаліста сектору з питань цивільного захисту Самбірської районної державної адміністрації Львівської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на посаді головного спеціаліста сектору з питань цивільного захисту Самбірської районної державної адміністрації Львівської області з 10.03.2010 року. Розпорядженням голови Самбірської райдержадміністрації позивач звільнений у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працюючих. Позивач вважає, що розпорядження є протиправним з тих причин, що йому не запропоновано іншу роботу, а також те, що відповідач не довів до відома службу зайнятості про його майбутнє вивільнення. Також позивач наголошує на тому, що його звільнення суперечить листу Львівської обласної державної адміністрації від 06.05.2014 року №5/33-2139/0/2-14/2-27, в котрому значилось, що при забезпеченні дієздатності підрозділів цивільного захисту не допускати скорочення їх чисельності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив такий задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» та розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.04.2014 року №212/0/8-14 «Про встановлення граничної чисельності працівників місцевих адміністрацій», яким визначено граничну чисельність, зокрема і Самбірської райдержадміністрації, окремо по апарату і структурних підрозділах, головою Самбірської райдержадміністрації винесено розпорядження від 21.05.2014 року №74-к «Про встановлення граничної чисельності працівників районної державної адміністрації» та розпорядження від 28.05.2014 року №79-к «Про структуру та перелік штатних посад апарату районної державної адміністрації», відповідно до яких у секторі з питань цивільного захисту населення скорочена посада головного спеціаліста.

Відтак вважає, що вимог чинного законодавства при звільненні позивача ним не порушено, у зв'язку з чим просить суд у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року №91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» та на виконання розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.04.2014 року №212/0/8-14 «Про встановлення граничної чисельності працівників місцевих адміністрацій», головою Самбірської райдержадміністрації винесено розпорядження від 21.05.2014 року №74-к «Про встановлення граничної чисельності працівників районної державної адміністрації» та розпорядження від 28.05.2014 року №79-к «Про структуру та перелік штатних посад апарату районної державної адміністрації».

Відповідно до розпоряджень № №74-к від 21.05.2014 року та розпорядження № 79-к від 28.05.2014 року у секторі з питань цивільного захисту населення скорочена посада головного спеціаліста, на котрій працював позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014 року головний спеціаліст сектору з питань цивільного захисту ОСОБА_3 був попереджений про скорочення його посади та вивільнення його відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

. Оскаржуваним розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації №154к від 29.08.2014 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста сектору з питань цивільного захисту в Самбірської районної державної адміністрації Львівської області відповідно до п.1 ст.40, ст.44 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працюючих.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини, пов'язані з проходженням державної служби регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складання присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-ХІУ склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, визначення структури відповідної місцевої адміністрації віднесено виключно до повноважень голови відповідної адміністрації. При цьому, голова відповідної державної адміністрації повинен дотримуватись доведеної граничної чисельності працівників відповідного органу державної влади.

Так, головою Самбірської РДА було розроблено структуру райдержадміністрації, згідно котрої чисельність апарату скорочена на 3,5 штатних одиниць, а структурних підрозділів - на 6 штатних одиниць.

Судом встановлено, що структура та гранична чисельність працівників райдержадміністрації погоджені на засіданні профспілкового комітету працівників Самбірської райдержадміністрації та Самбірської районної ради 05.06.2014 року, та 29.07.2014 року вивільнення позивача з займаної ним посади.

Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому, скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Також з матеріалів справи, судом встановлено, що станом на 02.06.2014 року у Самбірській районній державній адміністрації були наявні 11 вакантних посад, а саме:

в апараті райдержадміністрації:

1. перший заступник голови райдержадміністрації;

2 заступник голови райдержадміністрації;

3. начальник організаційного відділу (на умовах строкового договору);

4. провідний спеціаліст відділу ведення Державного реєстру виборців (на умовах строкового договору);

5. оператор комп'ютерного набору загального відділу - 0,5 шт. одиниці;

у структурних підрозділах райдержадміністрації:

6. начальник управління соціального захисту;

7. начальник служби у справах дітей (на умовах строкового договору)

8. завідувач сектору житлово-комунального господарства та будівництва (01.08.2014 посада буде скорочена відповідно до розпоряджень голови Самбірської райдержадміністрації від 21.05.2014 року №74-к, від 28.05.2014 року №80-к, натомість буде введена посада начальника відділу житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури);

9. завідувач сектору з питань молоді і спорту (на умовах строкового договору);

10. провідний спеціаліст відділу аналізу і прогнозування розвитку територій управління економічного розвитку і торгівлі (на умовах строкового договору);

11. головний спеціаліст сектору з питань розвитку інфраструктури (01.08.2014 року посада буде скорочена відповідно до розпоряджень голови Самбірської райдержадміністрації від 21.05.2014 року №74-к, від 28.05.2014 року №79-к).

З матеріалів справи судом встановлено, що стаж роботи позивача на зайнятій ним посаді становив - 4 роки, 3 місяці, 21 день. Освіта "вища, спеціальність - зооінженер, кваліфікація - вчений-зоотехнік.

Посади, перелічені у пп. 1-2, відносяться до четвертої категорії посад державних службовців. Призначення на ці посади здійснюється у порядку, визначених статтею 10 Закону України «Про державні місцеві адміністрації».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.

Перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

Посади, зазначені у пп. 3, 6-9 відносяться до шостої категорії посад державних службовців, а посади зазначені у п.4, 10, 11- до сьомої категорії посад. Прийняття (в тому числі і переведення) на ці посади здійснюються в порядку, визначеному у Законі України «Про державну службу», а саме на конкурсній основі, за результатами стажування, та з кадрового резерву. При цьому враховуються вимоги до освіти та кваліфікації осіб-претендентів на посади відповідно до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 13.09.2011 року № 11.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державну службу» з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Статтею 27 даного Закону передбачено, що просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.

Державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву.

Відповідно до ст. 28 цього ж Закону у державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад державних службовців, а також для просування по службі.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується позивачем, що жодної заяви щодо зарахування позивача на стажування на цих посадах не поступало, а також він не перебував у кадровому резерві.

Щодо зайняття позивачем посади провідного спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців, то відповідно до посадових інструкцій особа, яка претендує на посаду провідного спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців повинна мати повну вищу технічну освіту, та досвід роботи з автоматизованими системами управління, особа, яка претендує на посаду провідного спеціаліста відділу аналізу і прогнозування розвитку територій управління економічного розвитку і торгівлі повинна мати повну вищу економічну освіту.

А відтак, на переконання суду цілком правомірним та обґрунтованим є те, що з врахуванням віку, освіти та стажу роботи на державній службі позивача, районна державна адміністрація не пропонувала жодної з вакантних посад.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишенні на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП України, тобто переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду.

Згідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України - при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тобто, в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишенні на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП України.

Законодавством не визначено критеріїв для оцінки продуктивності праці, а тому роботодавець керується суб'єктивною думкою, що склалась про працівника за час його роботи. Відповідно до законодавства про державну службу, кваліфікаційний рівень державного службовця визначається не лише дипломом про вищу освіту, що є необхідною умовою при вступі на державну службу, а й результатами його діяльності.

Посилання позивача на лист Львівської обласної державної адміністрації від 06.05.2014 року № 5/33- 139/0/2-14/2-27 «Про структурний підрозділ з питань цивільного захисту» судом відхиляються, оскільки такий носить рекомендаційний, а не зобов'язальний характер.

Щодо посилання представника позивача на ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України та п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Оскільки ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не містять обов'язку власника працевлаштовувати працівника у випадку відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі неможливості переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, то твердження представника позивача про те, що відповідач, звільнивши позивача з роботи, діяв всупереч зазначеним нормам, є безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації №154к від 29.08.2014 року прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, тобто є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 03.11.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.