Рішення № 41281020, 03.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/3665/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргунас-Україна", м. Харків до Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Харківського району", м. Харків про стягнення 7 341,04 грн. за участю представників:

позивача - Федорова Д.Р. (дов. № б/н від 01.04.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маргунас-Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Харківського району" (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 7 341,04 грн. (де: основний борг - 7 200,00 грн., три відсотки річних - 40,24 грн., інфляції - 100,80 грн.) грн. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні та у наданому письмовому поясненні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРГУНАС-УКРАЇНА» (Замовник) та Комунальним підприємством «КОМПЛЕКС ПО БЛАГОУСТРОЮ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ» (Виконавець) було укладено Договір про розробку нормативно-технічної та технологічної документації № 13/128 від 06.11.2013 року (Надалі - Договір).

В рамках Договору, Відповідач повинен був виконати наступні роботи: - розробка проекту лімітів для дозволу на утворення та розміщення відходів на 2014 рік за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., смт. Васищево, вул. Промислова, 17; - узгодження проекту лімітів на утворення та розміщення відходів на 2014 рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 року.

Згідно п. 3.4. Договору, Виконавець починає виконувати роботу за умови виконання Замовником п. 2.2 та 4.5 Договору.

Пункт 2.2 Договору закріплює Порядок оплати робіт за цим Договором, а саме передоплата 100% від загальної вартості передбачених Договором робіт. Вартість робіт відповідно до п. 2.1 Договору складає 7 200,00 (сім тисяч двісті) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ 1200,00 грн. Позивач 22.11.2013 року оплатив 7 200,00 грн. Відповідачеві (Платіжне доручення № 3911 від 22.11.2013 року, призначення платежу: Плата за розробку та узгодження проекту лімітів відходів на 2014р з/но рах. №СФ-0000420 від 07.11.2013р. в т. ч. ПДВ 20% 1200,00грн.).

Пункт 4.5 Договору закріплює обов'язок Замовника передати інформацію та документи зазначену у Додатку 1 до договору, що було здійснено Замовником, який 02.12.2013 року та 16.12.2013 року (листи № 0212-11/МУ, № 1612-1/МУ) передав необхідну документацію та інформацію.

У своєму листі № 18/07-2 від 18.07.2014 року Відповідач стверджує про невідповідність переданих документів умовам договору, а саме те що, договір № 39/0611-13 від 28.11.2013 року укладений між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Вимпел» та ТОВ «Маргунас-Україна» дійсний лише до 16.04.2014 року, як в той час він повинен бути чинним до кінця 2014 року, не відповідає дійсності.

Перелік документів та інформації, які Замовник повинен був передати Виконавцеві, закріплені у Додатку 1 до Договору. Пункт 8 вказаного додатку закріплює, що Замовник повинен передати Договори на вивезення та утилізацію відходів ТПВ, небезпечних відходів (за класами небезпеки), та рідких нечистот та акти виконаних робіт (за необхідністю), продовжені до кінця 2013 року. 16.12.2013 року вказані Договори, продовжені до кінця 2013 року, були передані разом з супровідним листом № 1612-1/МУ від 16.12.2013 року.

Станом на 16 грудня 2013 року Замовник виконав усі свої зобов'язання за договором, необхідні для виконання робіт Виконавцем.

За умовами пункту 3.7 договору, робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання робіт. У зв'язку з чим, Виконавець повинен був передати Замовнику наступну документацію (п. 3.5 договору): - погоджений Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної Державної адміністрації ліміт на утворення та розміщення відходів на 2014 рік за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., смт. Васищево, вул. Промислова, 17; - погоджений Міністерством екології та природних ресурсів України ліміт на утворення та розміщення небезпечних відходів на 2014 рік; - дозвіл Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної Державної адміністрації на розміщення відходів у 2014 році; - дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України на розміщення відходів у 2014 році.

У Договорі № 13/128 від 06.11.2013 року відсутні строки виконання робіт, у зв'язку з чим вони повинні бути виконані у розумний строк, а Виконавець, відповідно до пункту 4.2 Договору, зобов'язаний належним чином виконувати вимоги Договору.

Як стало відомо Замовнику, і підтверджено листом Відповідача № 06/06-5 від 06.06.2014 року, у зв'язку з набранням 26.04.2014 року чинності Закону України № 1193-18 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 року, скасовано дозвіл на розміщення відходів, необхідність розробки та узгодження лімітів на утворення та розміщення відходів. У зв'язку з чим, Відповідачем не можуть бути виконані зобов'язання за договором № 13/128 від 06.11.2013 року.

Станом на 06.06.2014 року Виконавець жодних актів здачі-приймання виконаних робіт Замовникові не надавав, документацію, передбачену п.3.5. Договору, не передавав.

Позивач 08.07.2014 року надіслав Відповідачеві Претензію-Вимогу вих. № 0307-1/МУ від 03 липня 2014 року з вимогою про повернення суми передоплати у розмірі 7 200,00 грн., яку останній отримав 11.07.2014 року. На Претензію-вимогу Відповідач надав відповідь № 18/07-2 від 18.07.14 року, у якій зазначив про відмову у задоволенні претензії-вимоги та поверненні передоплати.

Позивач вважає, що Відповідач повинен на підставі закону і договору сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Сума розрахунку проведена на підставі Постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, листа Верховного Суду України № 62-67р від 03.04.1997р.

Сума, що підлягає сплаті: сума основного боргу у розмірі - 7 200,00 грн., сума 3% річних від простроченої суми у розмірі - 40,24 грн., інфляційні у розмірі - 100,80 грн., всього сума у розмірі 7341,04 (сім тисяч триста сорок одна) гривня 04 копійки.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що Позивач передав договір № 39/0611-13 від 28.11.2013 року укладений між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Вимпел» та ТОВ «Маргунас-Україна» дійсний лише до 16.04.2014 року, як в той час він повинен бути чинним до кінця 2014 року.

Таке твердження Відповідача є хибним та таким, що не підтверджено. Перелік документів та інформації, які Замовник повинен був передати Виконавцеві, закріплені у Додатку 1 до Договору. Пункт 8 вказаного додатку закріплює, що Замовник повинен передати Договори на вивезення та утилізацію відходів ТПВ, небезпечних відходів (за класами небезпеки), та рідких нечистот та акти виконаних робіт (за необхідністю), продовжені до кінця 2013 року. 16.12.2013 року вказані Договори, продовжені до кінця 2013 року, були передані разом з супровідним листом № 1612-1/МУ від 16.12.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановленого договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу виконання робіт (надання послуг), факт їх виконання та прийняття, факт наявності заборгованості (не виконання вимог договору щодо сплати за послуги) та факт прострочення виконання зобов'язань Відповідачем, тобто безпідставне, необґрунтоване та недоведена відмова щодо виконання вимог останнім.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, враховуючи, що позивачем надано докази безспірності заборгованості відповідача у сумі заявлених вимог, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на 1. Відповідача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 173, 174, 179, 180, 193 ГК України та ст.ст. 6, 14, 509, 510, 525 - 527, 530, 546, 548 - 552, 598, 599, 610, 611, 626 - 647, 649, 651 - 654, 901, 903, 1212 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Харківського району" (62454, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Манченки, вулиця Пушкінська, 6/11, код ЄДРПОУ 37131654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргунас-Україна" (62495, Харківська обл., Харківський район, с. Васищеве, вул. Промислова, буд. 17, код ЄДРПОУ 34858592) суму основного боргу у розмірі - 7 200,00 грн., суму 3% річних від простроченої суми у розмірі - 40,24 грн., інфляційні у розмірі - 100,80 грн., всього суму у розмірі 7341,04 (сім тисяч триста сорок одна) гривня 04 копійки, а також суму судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2014 р.

Суддя І.П. Жигалкін