Рішення № 41280984, 07.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/90/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2014 Справа № 908/3422/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-109 від 18.04.2014 р.; від відповідача - Стожко О.О., довіреність № 14 від 09.01.2014 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3422/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, скорочено ПАТ "НАК "Нафтогаз України");

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, скорочено ТОВ "МТМ");

про стягнення суми.

Сутність спору:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено позовні вимоги до ТОВ "МТМ" про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3783-ТЕ-13 від 19.03.2013 р. 15045122,73 грн., яка складається з: 10309173,07 грн. основного боргу, 2047623,36 грн. пені, 546636,95 грн. 3 % річних, 2141689,34 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3422/14, присвоєно справі номер провадження 34/90/14, розгляд якої призначено на 15.10.2014 р., в судових засіданнях оголошувались перерви до 31.10.2014 р. та до 07.11.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3783-ТЕ-13 від 19.03.2013 р. позивач передав у власність відповідача протягом: січня-грудня 2013 р. природний газ у обсязі 26291,034 тис. м3 на загальну суму 34420221,73 грн., за який відповідач розрахувався частково в розмірі 24111048,66 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 10309173,07 грн. За неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3783-ТЕ-13 від 19.03.2013 р. позивач нарахував відповідачу 2047623,36 грн. пені, 546636,95 грн. 3 % річних, 2141689,34 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 1, 2, 12, 54-57, 61, 64, 66, 67, 82-85 ГПК України.

15.10.2014 р. та 06.11.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про зменшення суми боргу на 1070994,83 грн. та на 585876,92 грн., у зв'язку зі сплатою даної суми ТОВ "Мелітопольські теплові мережі".

15.10.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про відмову в стягненні пені, у зв'язку з тим, що така відповідальність та її розмір договором не передбачена та не визначена певним законодавчим актом.

15.10.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені на 50 %, у зв'язку з тим, що ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" є соціально значущим підприємством, оскільки забезпечує централізоване теплопостачання в м. Мелітополі в цілому.

15.10.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про зменшення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та зменшення 3 % річних від простроченої суми, у зв'язку з тим, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховані 3 % річних від простроченої суми.

Судом зазначені вище заяви відповідача прийняті до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала всі вище заявлені заяви, відповіла на поставлені судом питання.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013 р. НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" (покупець) було укладено договір № 13/3783-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу (далі - договір № 13/3783-ТЕ-13 від 19.03.2013 р.).

Відповідно до п.1.1. договору № 13/3783-ТЕ-13 продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору № 13/3783-ТЕ-13, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1. договору № 13/3783-ТЕ-13, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 32750 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): у січні 2013 р. - 7000 тис. куб. м.; у лютому 2013 р.- 6500 тис. куб. м.; березень 2013 р. - 5100 тис. куб. м.; квітень 2013 р. - 750 тис. куб. м.; жовтень 2013 р. - 2700 тис. куб. м.; листопад 2013 р. - 4700 тис. куб. м.; грудень 2013 р. - 6000 тис. куб. м.

Згідно п п. 5.1., 5.2. договору № 13/3783-ТЕ-13, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуг з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн., з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно п. 11.1 договору № 13/3783-ТЕ-13, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору № 13/3783-ТЕ-13 позивач протягом: січня-грудня 2013 р. передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34420221,73 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу: від 26.09.2013 р. за січень 2013 р. на суму 7281134,14 грн., від 26.09.2013 р. за лютий 2013 р. на суму 5861302,80 грн., від 26.09.2013 р. за березень 2013 р. на суму 6014332,56 грн., від 26.09.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 217396,60 грн., від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 3268309,14 грн., від 30.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 4314380,88 грн., від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 7463365,61 грн.

Весь поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на актах приймання-передачі природного газу за період: січень-грудень 2013 р. за договором № 13/3783-ТЕ-13, які також були погоджені газорозподільною організацією ВАТ "Мелітопольгаз".

Відповідно до п. 6.1. договору № 13/3783-ТЕ-13, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" частково була погашена заборгованість за поставлений газ за договором № 13/3783-ТЕ-13 у сумі 25767920,41 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 233 від 19.03.2013 р. на суму 1000000 грн.; № 246 від 27.09.2013 р. на суму 700000 грн.; № 248 від 01.04.2013 р. на суму 1000000 грн.; № 250 від 02.04.2013 р. на суму 700000 грн.; № 262 від 10.04.2013 р. на суму 500000 грн.; № 266 від 12.04.2013 р. на суму 300000 грн.; № 267 від 15.04.2013 р. на суму 700000 грн.; № 269 від 16.04.2013 р. на суму 300000 грн.; № 285 від 13.05.2013 р. на суму 2000000 грн.; № 292 від 20.05.2013 р. на суму 1000000 грн.; № 306 від 28.05.2013 р. на суму 1500000 грн.; № 423 від 21.11.2013 р. на суму 103000 грн.; № 429 від 25.11.2013 р. на суму 578180 грн.; № 432 від 26.11.2013 р. на суму 344500 грн.; № 436 від 27.11.2013 р. на суму 150000 грн.; № 439 від 28.11.2013 р. на суму 250000 грн.; № 443 від 29.11.2013 р. на суму 128600 грн.; № 441 від 29.11.2013 р. на суму 200000 грн.; № 476 від 24.12.2013 р. на суму 33000 грн.; № 478 від 25.12.2013 р. на суму 178000 грн.; № 479 від 25.12.2013 р. на суму 150000 грн.; № 481 від 26.12.2013 р. на суму 1064321,82 грн.; № 484 від 27.12.2013 р. на суму 600000 грн.; № 488 від 27.12.2013 р. на суму 70000 грн.; № 492 від 30.12.2013 р. на суму 1000000 грн.; № 496 від 08.01.2014 р. на суму 200000 грн.; № 1 від 26.05.2014 р. на суму 8956798,70 грн.; № 4 від 19.06.2014 р. на суму 404648,14 грн.; № 5 від 18.08.2014 р. на суму 280833,83 грн.; № 3 від 30.09.2014 р. на суму 790161 грн.; № 6 від 20.10.2014 р. на суму 585876,92 грн.

Після подання позову (13.09.2014 р.) відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості в розмірі 1376037,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 30.09.2014 р. на суму 790161 грн. та платіжним дорученням № 6 від 20.10.2014 р. на суму 585876,92 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням вищезазначеного, слід припинити провадження у справі № 908/3422/14 в частині стягнення 1376037,92 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Слід зазначити, що позивачем при подачі позовної заяви до суду не враховано було часткову оплату по договору № 13/3783-ТЕ-13 в розмірі 280833,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 18.08.2014 р. на суму 280833,83 грн., в задоволенні якої слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.

Таким чином, на момент подання позову (13.09.2014 р.), неоплаченою залишилась заборгованість за переданий у січні-грудні 2013 року природний газ у сумі 8652301,32 грн.

Залишок заборгованості в сумі 8652301,32 грн. у визначений в п. 6.1. договору № 13/3783-ТЕ-13 термін не сплачено.

Отже, решта позовних вимог про стягнення 8652301,32 грн. основного боргу по договору № 13/3783-ТЕ-13 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 546636,95 грн. за період: з 14.02.2013 р. по 08.07.2014 р. та інфляційних втрат в розмірі 2141689,34 грн. за період: березень 2013 р. - травень 2014 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується 3 % річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 908/2195/13 від 21.11.2013 р.

Таким чином, судом встановлено, що правильною сумою до стягнення 3 % річних є 544655,22 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення 3 % річних слід відмовити.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 2139215,33 грн., виходячи з наступного.

Суд виходив з того, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Також, судом були враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, згідно якого, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним Договором остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач при розрахунку інфляційних втрат виходив з суми заборгованості по кожному спірному акту окремо, починаючи нараховувати інфляційні втрати по Акту приймання-передачі природного газу за лютий 2013 р.

Слід зазначити, що позивач помилково нараховує інфляційні втрати на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат за попередній період, наприклад по Акту приймання - передачі природного газу за лютий 2013 р. відповідач повинен сплатити позивачу до 14 березня 2013 р. суму в розмірі 5861302,80 грн., однак за період: з 14.03.2013 р. по 19.05.2013 р. відповідачем не здійснювалась оплата по Акту за лютий 2013 р., у зв'язку з чим позивачем нараховано на суму 5861302,80 грн. за період: березень 2013 р. - травень 2013 р. інфляційні втрати в розмірі 5861,30 грн. За період з 20.05.2013 р. по 20.11.2013 р. відповідачем частково було сплачено суму заборгованості по Акту за лютий 2013 р. в розмірі 2418865,86 грн., у зв'язку з чим у позивача виникла можливість нарахування інфляційних втрат по Акту за лютий 2013 р. на суму 3442436,94 грн. (5861302,80 грн. - 2418865,86 грн.) за період: червень 2013 р. - листопад 2013 р., однак позивач нараховує інфляційні втрати за вказаний період на суму 3448298,24 грн., яка утворилась шляхом додавання до суми по залишку заборгованості по спірному акту (3442436,94 грн.) суми нарахованих інфляційних втрат за попередній період по Акту за лютий 2013 р. (5861,30 грн.). По аналогічній методиці нараховано інфляційні втрати за період: грудень 2013 р. по Акту приймання-передачі природного газу за лютий 2013 р. та за період: січень 2014 р. - травень 2014 р. по Акту приймання-передачі природного газу за березень 2013 р.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат по Акту приймання-передачі за лютий 2013 р. судом встановлено, що правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума 7303,53 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення інфляційних втрат по Акту приймання-передачі природного газу за лютий 2013 р. підлягає 7285,88 грн. Що стосується інфляційних втрат по Акту приймання-передачі природного газу за березень 2013 р., то правильною сумою до стягнення є сума в розмірі 484908,62 грн.

Згідно п. 1.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, позивачем фактично двічі нараховано інфляційні втрати по вищевказаним спірним Актам приймання-передачі природного газу, що порушує норми Конституції України.

На підставі вищевикладеного, правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 2139215,33 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 2047623,36 грн. пені за період: з 14.02.2013 р. по 08.07.2014 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги про стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2. договору № 13/3783-ТЕ-13 у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується пеня, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, судом перевірено заявлений позивачем розрахунок пені та встановлено, що правильною сумою до стягнення пені є сума в розмірі 2043083,23 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Що стосується заяви відповідача про відмову в стягненні пені, у зв'язку з тим, що така відповідальність та її розмір договором не передбачена та не визначена певним законодавчим актом, слід зазначити наступне.

Відповідач в обґрунтування вказаної заяви зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, така відповідальність ТОВ "Мелітопольські теплові мережі", а також її розмір договором не передбачена, не визначена така відповідальність і певним законодавчим актом.

Як встановлено, в п. 7.2. договору № 13/3783-ТЕ-13 у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. п. 2.8, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

Таким чином, заперечення відповідача з приводу відмови в задоволенні пені, у зв'язку з тим, що така відповідальність та її розмір договором не передбачена та не визначена певним законодавчим актом, судом відхиляються, як необґрунтовані, оскільки п. 7.2. договору № 13/3783-ТЕ-13 сторони чітко встановили ставку нарахування пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Розмір ставки періодично встановлюється НБУ і має загальнодоступний характер.

Разом з тим, 15.10.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені на 50 %.

Суд при вирішенні питання щодо стягнення неустойки враховує: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, повне погашення відповідачем основного боргу, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та приходить до наступних висновків.

Статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З умов договору № 13/3783-ТЕ-13 вбачається, що газ, який постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 24 частини 1 статті 14 Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VІI «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Статтею 16 Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VІI «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено надати право Кабінету Міністрів України здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики: 1) в межах обсягів, встановлених у додатку № 2 до цього Закону, у сумі 96.609.576 тис. гривень з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; 2) понад обсяги, встановлені у додатку № 2 до цього Закону, у сумі 11.117.724 тис. гривень із зарахуванням отриманих коштів до спеціального фонду державного бюджету і спрямуванням на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначену пунктом 24 статті 14 цього Закону, для проведення розрахунків за природний газ з публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії за виключенням природного газу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відповідним коригуванням показників фінансування і видатків державного бюджету та граничного обсягу державного боргу.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася (компенсації, що розрахована) на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості (розрахунку компенсації).

В матеріалах справи міститься договір № 284/30 від 19.05.2014 р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, укладений Головним управлінням Державної казначейської служби України в Запорізькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Мелітопольської міської ради Запорізької області (сторона третя), Управлінням комунального господарства Мелітопольської міської ради Запорізької області (сторона четверта), ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" (сторона п'ята), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) та договір № 469/30 від 29.09.2014 р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік"), укладений Головним управлінням Державної казначейської служби України в Запорізькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Мелітопольської міської ради Запорізької області (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Мелітопольської міської ради Запорізької області (сторона четверта), ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" (сторона п'ята), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання).

Згідно п. п. 1, 3-10 договору № 284/30 від 19.05.2014 р. предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка винила у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30. Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" стороні першій у сумі 8956798,70 гривень на підставі рішення Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 8956798,70 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 8956798,70 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 8956798,70 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона четверта перераховує на рахунок сторони п'ятої кошти у сумі 8956798,70 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона п'ята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 8956798,70 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1492799,78 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 19 березня 2013 року № 13/3783-ТЕ-13. Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу. Сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а також дату та номер договору.

Згідно платіжного доручення № 1 від 26.05.14 р. ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" перераховано НАК "Нафтогаз України" 8956798,70 грн. з призначенням платежу п. 2 ст. 16, п. 24 ст. 14 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік", постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30, договір від 19.05.2014 р. № 284/30 погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 р., договір від 19.03.2014 р. № 13/3783-ТЕ-13.

Згідно довідки та пояснень ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» заборгованість всіх категорій споживачів перед позивачем станом на 01.01.2014 р. складала 22995633,98 грн., в тому числі заборгованість населення складала 15120544,61 грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік непокритий збиток ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» становить 14057000 грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік непокритий збиток НАК "Нафтогаз України" становить 12521324000 грн.

Таким чином, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача і застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, тобто до 1021541,62 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення 1376037 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч тридцять сім) грн. 92 коп. основного боргу провадження по справі № 908/3422/14 припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, ідентифікаційний код юридичної особи: 05541114) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 20077720) 8652301 (вісім мільйонів шістсот п'ятдесят дві тисячі триста одна) грн. 32 коп. основного боргу, 1021541 (один мільйон двадцять одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 62 коп. пені, 544655 (п'ятсот сорок чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) 22 грн. 3 % річних, 2139215 (два мільйони сто тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 33 грн. інфляційних втрат, 71672 (сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят дві) грн. 18 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя А.О. Науменко