Рішення № 41280924, 04.11.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 рокуСправа № 912/3130/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3130/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 17 260 539,99 грн,

Представники сторін:

від позивача - Гриньок О.А. , довіреність № 14-126 від 13.05.14 ;

від відповідача - Лукашевська Ю.А. , довіреність № 13 від 08.01.14 ;

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до суду позовну заяву про стягнення з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради боргу в сумі 14 151 638,07 грн, пені в сумі 1 496 987,78 грн, 3% річних в сумі 521 207,15 грн, інфляційних втрат в сумі 1 090 706,99 грн.

Відповідач у відзиві на позов № 1410 від 09.10.2014 позовні вимоги щодо основного боргу визнав частково на суму 13 393 443,44 грн. В підтвердження вказаної суми відповідач подав до суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2014 підписаний уповноваженими представниками сторін (а.с. 60), а також копії платіжних доручень № 5 від 22.05.2014 на суму 258194,63 та № 6 від 17.07.2014 на суму 500 000,00 грн. Тобто, відповідач у відзиві вказує на те, що розрахувався за договором №13/3426 - ТЕ-18 від 31.01.2013 на 59,1%.

Крім того, 16.10.2014 відповідачем сплачено суму основного боргу за спожитий природний газ за договором № 13/3426-ТЕ-18 на купівлю-продаж природного газу та відповідно умов договору № 524/30 про організацію взаєморозрахунків (п. 2 ст. 16 ЗУ "Про Державний бюджет України" на 2014) від 01.10.2014, що підтверджується копією платіжного доручення № 8 від 06.10.2014 на суму 13 393 443,44 грн.

З огляду на вказане, відповідач у відзиві на позов та у клопотанні від 30.10.2014 за № 1640 просить суд: "зменшити розмір пені та штрафних санкцій, нарахованих КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на 95 %". Свої клопотання відповідач мотивує нормами п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також тією обставиною, що ступінь виконання зобов'язань КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради по вказаному Договору дорівнює 100%; матеріали справи не свідчать про спричинення невиконанням відповідачем зобов'язаннь за договором яких-небуть збитків позивачу; сума всіх штрафних санкцій по позову є надмірно великою, а нарахована позивачем сума 3% річних та інфляційних втрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунків з боку відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - покупець) укладено договір № 13/3426-ТЕ-18 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

За умовами даного Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності).

У п. 2.1. Договору сторони визначилися, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 по 31.грудня 2013 газ обсягом до 20 900 тис. куб.м.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Розділом 5 Договору сторони узгодили ціну газу.

Так, відповідно до п.п. 5.1.- 5.5. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованими тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладання становить 22 801 900 грн, крім того ПДВ - 4560 380 грн, разом з ПДВ - 27 362 280 грн (п. 5.5. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Також сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками продавця та покупця, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акта приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 за спожитий газ у січні 2013 на суму 4 901 039,95 грн., акта приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 за спожитий газ у лютому 2013 на суму 3 681 699,52 грн., акта приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 за спожитий газ у березні 2013 на суму 4 109 348,37 грн, акта приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 за спожитий газ у квітень 2013 на суму 1 070 995,00 грн, акта приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 за спожитий газ у жовтні 2013 на суму 1 967 494,56 грн, акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 за спожитий газ у листопаді 2013 на суму 2 480 276,78 грн, акта приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 за спожитий газ у грудні 2013 на суму 4 445 997,37 грн позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши Покупцю за період січень-грудень 2013 року газ на загальну суму 22 656 851,55 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконує не належним чином та не в повному обсязі.

Так, за твердженням позивача за відповідачем рахувалась заборгованість за Договором в сумі 14 151 638,07 грн, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 8 505 213,48 грн, що вбачається з розрахунку позивача (а.с. 21 - 25).

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу господарський суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що здійсненні останні проплати відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду було вчинено відповідно до платіжних доручень № 5 від 22.05.2014 на суму 258194,63 та № 6 від 17.07.2014 на суму 500 000,00 грн, однак з поданого позивачем розрахунку боргу не вбачається, що вказані суми було враховано останнім. Крім того, відповідач у своєму відзиві на позов визнає суму основного боргу в розмірі 13 393 443,44 грн, що також підтверджується актом звіряння розрахунків заборгованості за природний газ, що виникла на розрахункову дату 01.жовтня 2014 та не погашена станом на 01.10.2014, який підписано повноважними представниками позивача та відповідача і скріплений круглими печатками підприємств.

Крім того, відповідач посилається на договір № 524/30 від 01.10.2014 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") укладений між Головним управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Предметом вказаного Договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Господарським судом також враховано, що в період розгляду справи, згідно платіжного доручення № 8 від 06.10.2014 відповідачем здійснено оплату в розмірі 13 393 443,44 грн з призначення платежу: "п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 ЗУ "Про Держбюджет України" на 14 р." за спожитий пр. газ в 13 р. зг. дог. № 13/3426 ТЕ від 31.01.2013 та дог. № 524/30 від 01.10.2014, що також підтверджує факт існування заборгованості відповідача під час звернення до суду згідно вказаного Договору саме на суму 13 393 443,44 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий природний газ станом на день розгляду справи повністю сплачена відповідачем.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за отриманий природний газ в розмірі 13 393 443,44 грн провадження у справі необхідно припинити на підставі підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 758194,63 грн, господарський суд відмовляє за необґрунтованістю.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена не несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 1 090 706,99 грн, три відсотка річних в сумі 521 207,15 грн, пеню в сумі 1 496 987,78 грн, за загальний період з 14.11.2013 по 19.05.2014 відповідно до розрахунку позивача (а.с. 21-25).

З огляду на вказане та враховуючи норми ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві за зобов'язаннями з січня по грудень включно 2013 року три процента річних:

за зобов'язаннями січня 2013 у сумі 129 794,59 грн, які нараховано за період з 14.02.2013 по 12.03.2014;

за зобов'язаннями лютого 2013 у сумі 115 025,56 грн, які нараховано за період з 14.03.2013 по 19.05.2014;

за зобов'язаннями березня 2013 у сумі 135439,62 грн, які нараховано за період з 14.04.2013 по 19.05.2014;

за зобов'язаннями квітня 2013 у сумі 32658,01 грн, які нараховано за період з 14.05.2013 по 19.05.2014;

за зобов'язаннями жовтня 2013 у сумі 30240,12 грн, які нараховано за період з 14.11.2013 по 19.05.2014;

за зобов'язаннями листопада 2013 у сумі 32 005,76 грн, які нараховано за період з 14.12.2013 по 19.05.2014;

за зобов'язаннями грудня 2013 у сумі 46043,48 грн, які нараховано за період з 14.01.2014 по 19.05.2014;

- інфляційні втрати за зобов'язаннями з січня по грудень включно 2013 сумі 1090706,99 грн, які нараховано за період лютого 2013 по травень 2014:

за зобов'язаннями січня 2013 року за період прострочення лютий 2013 - лютий 2014 в розмірі 13 280,71 грн;

за зобов'язаннями лютого 2013 року за період прострочення березень 2013 - травень 2014 в розмірі 124 382,44 грн;

за зобов'язаннями березня 2013 року за період прострочення травень 2013 - травень 2014 в розмірі 281 072,86 грн;

за зобов'язаннями квітня 2013 року за період прострочення червень 2013 - травень 2014 в розмірі 73 254,35 грн;

за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період прострочення листопад 2013 - травень 2014 в розмірі 140 959,99 грн;

за зобов'язаннями листопада 2013 року за період прострочення грудень 2013 - травень 2014 в розмірі 172 392,63 грн;

за зобов'язаннями грудня 2013 року за період прострочення січень 2014 - травень 2014 в розмірі 285 364,01 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Три проценти річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

З огляду на вказане та враховуючи обґрунтований розрахунок позивача сума нарахованих трьох процентів річних за загальний період з 14.02.2013 по 19.05.2014 складає 521 207,15 грн, що не заперечує та не спростовує відповідач.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період вказаний період в сумі 521 207,15 грн заявлено обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, господарський суд враховує те, що заявником позову без доведення правових підстав нарахована сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляцію, при нарахуванні "інфляційних" за наступний місяць на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Передбачене приписами статті 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд приймаючи до уваги листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", визнає, що сума на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, за перерахунком господарського суду, складає 1 080 968,08 грн за зобов'язаннями січень - грудень включно 2013, які нараховано за період лютого 2013 по травень 2014:

за зобов'язаннями січня 2013 року за період прострочення лютий 2013 - лютий 2014 в розмірі 8406,08 грн;

за зобов'язаннями лютого 2013 року за період прострочення березень 2013 - травень 2014 в розмірі 119518,16 грн;

за зобов'язаннями березня 2013 року за період прострочення травень 2013 - травень 2014 в розмірі 281 072,86 грн;

за зобов'язаннями квітня 2013 року за період прострочення червень 2013 - травень 2014 в розмірі 73 254,35 грн;

за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період прострочення листопад 2013 - травень 2014 в розмірі 140 959,99 грн;

за зобов'язаннями листопада 2013 року за період прострочення грудень 2013 - травень 2014 в розмірі 172 392,63 грн;

за зобов'язаннями грудня 2013 року за період прострочення січень 2014 - травень 2014 в розмірі 285 364,01 грн.

Вказані висновки щодо порядку нарахування втрат від інфляції підтримує Вищий господарський суд України, про що зазначено у Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Аналогічна позиція суду апеляційної та касаційної інстанцій вбачається при розгляді справи № 912/25/14.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляційних процесів підлягають частковому задоволенню на суму 1 080 968,08 грн за зобов'язаннями січень - грудень 2013, які нараховано за період лютий 2013 по травень 2014. В іншій частині вказаних позовних вимог суд відмовляє.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 7.2 Договору встановлено у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, останній зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення виконання зобов'язання в частині оплати вартості природного газу, поставленого відповідачеві в період січень- грудень 2013, а саме:

за зобов'язаннями січня 2013 у сумі 355 694,65 грн, які нараховано за період з 14.02.2013 по 13.08.2013;

за зобов'язаннями лютого 2013 у сумі 256485,84 грн, які нараховано за період з 14.03.2013 по 13.09.2013;

за зобов'язаннями березня 2013 у сумі 287879,56 грн, які нараховано за період з 14.04.2013 по 13.10.2013;

за зобов'язаннями квітня 2013 у сумі 73649,25 грн, які нараховано за період з 14.05.2013 по 13.11.2013;

за зобов'язаннями жовтня 2013 у сумі 136215,31 грн, які нараховано за період з 14.11.2013 по 13.05.2014;

за зобов'язаннями листопада 2013 у сумі 152961,73 грн, які нараховано за період з 14.12.2013 по 19.05.2014;

за зобов'язаннями грудня 2013 у сумі 225101,46 грн, які нараховано за період з 14.01.2014 по 19.05.2014; а всього - 1 496 987,78 грн - пені (а.с. 25) з врахуванням п. 9.3. договору, в якому визначено, що строк позовної давності за цим договором у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

Разом з цим, відповідачем заявлено письмове клопотання про "зменшити розмір пені та штрафних санкцій, нарахованих КП "Теплокомуненерго" на 95%. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість з оплати вартості поставленого газу виникла внаслідок обсягу заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась населенню відповідачем, яка виникла в наслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії для наступного її погашення підприємством, яке надавало послуги з виробництва, транспортування і постачання населенню теплової енергії в сумі 20 838 283,00 грн, в тому числі заборгованість з різниці по тарифам на послуги з теплопостачання за 2013 рік в сумі 13 394 443,44 грн. Крім того, відповідач вказує на скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується довідкою про надходження та використання коштів за 2013 та 2014, довідкою про заборгованість по податковим зобов'язанням, відповідно до якої заборгованість по податкам станом на 01.10.2014 становить 5 926 341,37 грн. Відповідач звертає увагу на те, що станом на 01.10.2014 заборгованість перед КП "Теплокомуненерго" споживачів теплової енергії складає 11 577 484,29 грн, в т.ч. заборгованість бюджетних організацій - 612 323,22 грн, населення - 9 856 753,66 грн, госпрозрахункові підприємств - 1108407,40 грн, що підтверджується довідкою підприємства станом на 01.10.2014. Крім того, відповідач посилається на вищезазначений договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" укладений 01.10.2014. На виконання умов якого відповідачем під час розгляду даного спору в суді було сплачено основний борг перед позивачем у повному обсязі.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд вважає необхідним зменшити їх розмір до 50 відсотків від заявленої до стягнення суми, клопотання відповідача в цій частині задовольнити частково, враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є виконавцем комунальним підприємством, яке надає послуг з централізованого опалення в місті Олександрія. Згідно договору на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2013 та актів приймання-передачі, поставлений відповідачеві природний газ призначений для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, тобто, також громадяни, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні, та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (довідка підприємства станом на 01.10.2014 про заборгованість вказаних категорій споживачів).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

З наданого до справи розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню відповідачем, вбачається, що затверджені тарифи на послуги з теплопостачання не відповідають фактичній вартості такої послуги та перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах за 2013 в сумі 13 394 443,44. Крім того, згідно довідки відповідача заборгованість споживачів за спожиті послуги з теплопостачання станом на 01.10.2014 склала 11 577 484,29 грн.

Крім того, заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії підтверджується також договором № 524/30 від 01.10.2014 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ впливають затверджені тарифи та враховуючи їх невідповідність фактичним витратам і наявність бюджетної заборгованості з відшкодування відповідачеві відповідної різниці; з огляду на те, що відповідач станом на 16.10.2014 виконуючи умови договору № 524/30 від 01.10.2014 погасив перед позивачем основну заборгованість у повному обсязі, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір штрафних санкцій до 50% від заявленої суми та стягнути з відповідача 748 493,89 грн пені. В задоволені позовних вимог в іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє.

При зменшені розміру штрафних санкцій господарський суд також враховує, що позивачем не надано обґрунтованих доказів отримання збитків в результаті заборгованості відповідача.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 748 493,89 грн., 3% річних в сумі 521 207,15 грн, інфляційних втрат в сумі 1 080 968,08 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє. В частині стягнення основного боргу в сумі 13 393 443,44 грн, господарський суд провадження у справі припиняє.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44,49, п. 1-1- ст. 80, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-а, код ЄДРПОУ 00185330) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 748 493,89 грн., три відсотка річних в сумі 521 207,15 грн, інфляційні втрати в сумі 1 080 968,08 грн., а також судовий збір в сумі 66 648,96 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 13 393 443,44 грн. припинити.

У задоволенні решти позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 10.11.2014.

Суддя Т. В. Макаренко