Рішення № 41280920, 04.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/107/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 Справа № 908/3630/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - Іванчик О.М., довіреність №9151/27 від 31.12.2013р.

Від відповідача - ОСОБА_2, особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району м. Запоріжжя

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення 11565,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11565,51 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 01.11.2006р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району та Фізичною особою - підприємця ОСОБА_2 укладено договір №601169 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді», відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Позивач в період з березня 2013р. по квітень 2014р. відпустив відповідачу теплову енергію на суму 11155,11 грн. За вказаний період відповідач частково сплатив за відпущену теплову енергію у спірному періоді в розмірі 2017,26 грн., в зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у сумі 9137,85 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості за теплову енергію, однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 9137,85 грн.; суму пені в розмірі 779,14 грн.; 3% річних у розмірі 531,39 грн., інфляційні витрати в розмірі 1117,13 грн. та судовий збір.

26.09.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 29.09.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/3630/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/107/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 04.11.2014р. о/об 11 год. 30 хв.

Представником позивача 31.10.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області надані до суду заяви, відповідно до яких останній просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9137,85 грн., в зв'язку з погашенням відповідачем вказаної суми, проте просить стягнути 780,14 грн. пені, 220,67 грн. 3 % річних, інфляційні витрати в розмірі 1117,13 грн. та 1827 грн. судового збору.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем основної заборгованості та просив суд стягнути з відповідача 780,14 грн. пені, 220,67 грн. 3 % річних, інфляційні витрати в розмірі 1117,13 грн. та 1827 грн. судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що борг в нього існував, але в жовтні місяці 2014р. був погашений.

В судовому засіданні сторони надали акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами та скріплений печатками, для долучення до матеріалів справи, в якому зазначено, що станом 21.10.2014р. у ФОП ОСОБА_2 відсутня заборгованість за період жовтень 2013р. по квітень 2014р.

За заявою представників сторін справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 04.11.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, судом встановлено наступне.

01.11.2006р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - споживач) та Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (надалі - теплопостачальна організація) укладено договір № 601169 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпускати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості

- кондиціювання - по замовленню споживача

- інші технологічні потреби.

Розділом 6 договору встановлений порядок здійснення розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. (п. 6.3, п. 6.4).

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди (п. 6.6 договору .

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ)(п. 6.7)

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.6.1.).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді (п. 6.6.2.).

Розділом 10 договору встановлений термін дії договору:

Договір набуває чинності з 01 листопада 2006р. і діє до 01 січня 2008р. (п.10.1)

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та виходячи з усних пояснень представників сторін, договір № 601169 на день розгляду справи є дійсним.

Позивач, на виконання умов договору, в період з березня 2013р. по квітень 2014р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 11155,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками.

Споживачем акти за вказаний період підписані не були, також відсутні будь - які заперечення або зауваження щодо нарахувань, зазначених в актах, а тому, відповідно до 6.6.2 договору не підписані акти були підписані теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем.

Як вже зазначалося вище, оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період.

Відповідно до п. 3.2.6 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач частково оплатив надані послуги в розмірі 2017,26 грн. Несплачені послуги, які стали підставою для звернення позивача до суду склали 9137,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з випискою з банківського рахунку відповідачем за спожиту теплову енергію згідно договору № 601169 перераховано 300 грн. 02.10.2014р. та 8837,85 грн. - 21.10.2014р.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили факт погашення основної заборгованості.

Таким чином, в зв'язку із погашенням відповідачем основної заборгованості предмет спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 9137,85 грн. - відсутній, а тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-1V (надалі - Закон). "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

За порушення строків оплати послуг позивачем нарахована пеня на підставі п. 7.2.8 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.11.2013 р. по 22.09.2014 р., з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в сумі 780,14 грн. Перевіривши розрахунок пені, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що позивачем невірно зроблений розрахунок пені.

Здійснивши перерахування, судом визначено, що розмір пені за вказаний період дорівнює 775,06 грн., який й підлягає задоволенню. В інший частині стягнення пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Нараховані сума 3 % річних складає 220,67 грн.

Інфляційні витрати складають 1117,13 грн.

Перевіривши нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом визначено, що розрахунки зроблені вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 220,67 грн. та 1117,13 грн. інфляційних витрат задовольняються судом.

Таким чином, оскільки факт прострочення зобов'язання за договором № 601169 від 01.11.2006р. підтверджений матеріалами справи, в тому числі й поясненнями представників сторін, погашення основного боргу відбулося вже після подачі позову до суду, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат законними, обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому задовольняє їх частково, з урахуванням викладеного вище.

В частині стягнення 9137,85 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір доведений до суду з вини відповідача, а погашення основного боргу відбулося після подачі позову до суду.

Керуючись ст. 49, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (69095 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) пеню в розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 220 (двісті двадцять) грн. 67 коп., 1117 (одна тисяча сто сімнадцять) грн. 13 коп. інфляційних витрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 9137,85 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.11.2014 р.

Суддя О.А. Топчій