Ухвала суду № 41280867, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2499/14 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик"" до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Христинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку апелянта з питань перевірки податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «РВП Плюс» за жовтень-листопад 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 82/22-020/31100615 від 04 серпня 2014 року, в якому встановлено порушення апелянтом п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2013 року на суму 333 333 грн. 33 коп. та за листопад 2013 року на суму 500 000 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 0000622200 від 18 серпня 2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 025 979 грн., нараховані ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик»» згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - ПП «РВП-Плюс». Зазначені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

договором поставки № 3397 від 03.10.2013 року, укладеним між ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик»» та ПП «РВП-Плюс»;

договором поставки № 3467 від 06.11.2013 року, укладеним між ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик»» та ПП «РВП-Плюс»;

замовленнями на поставку товару № 390 від 03.10.2013 року та № 427/2 від 06.11.2013 року;

видатковими накладними № РВ-0000354 від 03.10.2013 року на загальну суму з ПДВ 2 000 000 грн., № РВ-0000501 від 06.11.2013 року на загальну суму з ПДВ 3 000 000 грн.;

товарно-транспортною накладною № 205 від 03.10.2013 року на загальну суму з ПДВ 2 000 000 грн.;

податковими накладними № 18 від 03.10.2013 року на загальну суму з ПДВ 2 000 000 грн. та № 10 від 06.11.2013 року на загальну суму з ПДВ 3 000 000 грн.

В підтвердження проведення розрахунків за вищезазначеними господарськими операціями позивачем надано виписки по рахунках від 26.11.2013 року, від 02.12.2013 року, від 26.12.2013 року, від 20.01.2014 року.

В підтвердження подальшої реалізації придбаної позивачем продукції надано:

приймально-здавальні акти № 2162 від 07.11.2013 року, № 2172 від 13.11.2013 року, № 2176 від 22.11.2013 року, № 2193 від 16.12.2013 року, № 2194 від 16.12.2013 року, № 2195 від 16.12.2013 року, № 2169а від 30.11.2013р року;

видаткові накладні № 286 від 07.11.2013 року на загальну суму з ПДВ 1 654 500 грн., № 297 від 13.11.2013 року на загальну суму з ПДВ 230 566 грн. 67 коп., № 305 від 22.11.2013 року на загальну суму з ПДВ 228 333 грн. 33 коп., № 326 від 16.12.2013 року на загальну суму з ПДВ 235 833 грн. 33 коп., № 327 від 16.12.2013 року на загальну суму з ПДВ 235 833 грн. 33 коп., № 328 від 16.12.2013 року на загальну суму з ПДВ 235 833 грн. 33 коп.;

рахунок на оплату № 318 від 01.08.2013 року;

рахунок-фактуру № 45 від 07.11.2013 року;

накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.11.2013 року, від 13.11.2013 року, від 22.11.2013 року, від 16.12.2013 року, від 30.11.2013 року;

акт прийому-передачі обладнання до контракту № ДШУ/3-55/13 від 31.07.2013 року;

виписки по рахунку АТ «Сбербанк Росії» за 01.11.2013 року, 12.11.2013 року, 14.11.2013 року, 26.11.2013 року, 27.11.2013 року, 29.11.2013 року, 02.12.2012 року, 25.12.2013 року, 27.12.2013 року, 15.01.2014 року, 17.01.2014 року, 24.01.2014 року.;

митну декларацію від 18.11.2013 року.

На підтвердження використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивачем надано: оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року; картки рахунку 201 за жовтень 2013 року, листопад 2013 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.