Ухвала суду № 41280847, 30.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р. Справа № 177122/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Чижевського М. В.

представника позивача Гордієнка В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року по справі №2а - 3217/12/1370 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Верігос» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Верігос» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 лютого 2012 року за №0000082321 та №0000072321.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в ході проведення перевірки прийшов до хибного висновку про порушення позивачем положень відповідних статей Податкового кодексу України у зв'язку із нікчемністю укладених із ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр» договорів, так як господарські операції були фактично здійснені. На підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами податковому органу були представлені відповідні первинні бухгалтерські документи, які складені у відповідності до вимог законодавства і відображають характер, суть та обсяги господарських операцій. Розрахунок з контрагентами проведено в повному обсязі, що давало підстави для формування податкового кредиту на суму сплаченого у вартості товарів (послуг) податку на додану вартість та формування податкових зобов'язань. У зв'язку з цим вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідачем подані письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких в ході перевірки встановлено, що документально оформлені господарські операції позивача із ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр» фактично не відбувалися, оскільки позивачем не представлено відповідних первинних документів, які підтверджували факт виконання умов господарських договорів. Складені та представлені до перевірки первинні документи не відображають суті господарської операції щодо об'єму виконаних робіт. Крім цього, згідно з результатами перевірок, проведених податковими органами за місцем державної реєстрації контрагентів, встановлено, що у вказаних підприємств відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, які є необхідними для здійснення господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 24 лютого 2012 року №0000082321 та №0000072321.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що позивачем не представлено первинних документів, які б відображали суть господарських операцій з контрагентами. Тобто, не представлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували викладені на обґрунтування позовних вимог обставини. При цьому, як зазначає позивач, представлені позивачем акти виконаних робіт не містять необхідної інформації про здійснену господарську операцію. Проте, судом першої інстанції не були враховані вказані обставини, а також встановлені в ході перевірок контрагентів позивача факти, які свідчать про неможливість здійснення цими контрагентами господарських операцій з поставок товарів та послуг, виконання робіт.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із зазначених в апеляційній скарзі підстав.

Представник позивача вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не підтверджують наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що наявні матеріали справи в своїй сукупності підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій із ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр», а також їх фактичне використання у господарській діяльності позивача. Крім цього, за висновком суду першої інстанції, позивач та його контрагенти були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасників правочину, відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою також не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суд першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - приватне підприємство «Верігос» 18 серпня 2008 року зареєстровано Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області. Також позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що 02 вересня 2008 року видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на доладну вартість за №100136770.

Відповідачем із 27 грудня 2011 року по 03 січня 2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин позивача із ПП «Егеста» за лютий 2011 року та ТзОВ «Металбуд Центр» за травень, червень та липень 2011 року, за результатами якої відповідачем 10 січня 2012 року складено акт №3/230/35898636. Відповідно до змісту даного акта, відповідачем в ході проведення перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 100 568 гривень та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 76 381 гривню, в тому числі: за лютий 2011 року - на суму 20 000 гривень, за травень 2011 року - на суму 11 518 гривень, за липень 2011 року - на суму 44 863 гривень; вимог ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр».

На підставі висновків перевірки відповідачем 23 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000032321 та №0000022321, якими позивачу відповідно визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 95 476 гривень у тому числі за основним платежем - на 76 381 гривню та за штрафними санкціями - на 19 095 гривень, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 24 187 гривень за липень 2011 року та визначено штрафні санкції у розмірі 6 047 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби у Львівській області №2306/10/10 - 2005/203 від 24 лютого 2012 року, яке залишено без змін рішенням Державної податкової служби України №5773/6110 - 2115 від 02 квітня 2012 року, податкове повідомлення - рішення №0000032321 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 878 гривень 25 коп. скасовано, а в іншій частині це податкове повідомлення - рішення залишено без змін. Вказаним рішенням податкове повідомлення - рішення №0000022321 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 046 за завищення від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 року скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

Крім цього, відповідачем 24 лютого 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000082321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87 597 гривень 75 коп. у тому числі за основним платежем - на суму 76 381 гривня та штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 11 216 гривень 75 коп.; №0000072321, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 24 187 гривень.

В основу прийнятих рішень покладено висновки перевірки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 100 568 гривень по податкових накладних, отриманих від контрагентів ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр» у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

Протягом періоду діяльності, охопленого перевіркою, позивач здійснював торгівлю товарами, які були придбані за кордоном згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів.

В подальшому позивач реалізовував придбаний товар згідно угод, за умовами яких, позивач, як постачальник, зобов'язувався за свій рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для його перевезення з належним маркуванням.

У зв'язку із взятими на себе зобов'язаннями позивач уклав угоди по наданню послуг з маркування та пакування товару, а також по виконанню вантажно - розвантажувальних робіт і надання експедиційних послуг із ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр».

Зокрема, 04 січня 2011 року позивачем укладено із ПП «Егеста» договори №000009, №000010, №000011, а також 21 лютого 2011 року укладено додаткову угоду №1. За умовами договорів ПП «Егеста», як Виконавець, зобов'язувалося надати позивачу послуги по маркуванню та пакуванню товару, експедиційні послуги та послуги по виконанню вантажно - розвантажувальних робіт. За наслідками виконання робіт сторони складають акти здачі - приймання виконаних робіт, а оплату позивач здійснює у безготівковій формі.

Також, 29 квітня 2011 року між позивачем та ТзОВ «Металбуд Центр» укладено договори №29/04/2011, №29/04/1/2011, №29/04/2/2011 на експедиційні послуги, вантажні послуги, послуги по маркуванню та пакуванню товару згідно акту виконаних робіт. Відповідно до умов договорів про виконання виконавцем своїх зобов'язань за договорами складається акт здачі - приймання робіт, який затверджується обома сторонами після завершення робіт. Розрахунок за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 139 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Крім цього, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.2, 2.4 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів оформлено акти здачі - приймання виконаних робіт із зазначенням вартості робіт, згідно змісту яких роботи виконані у повному об'ємі. Вказані акти підтверджують і прийняття замовником робіт.

За фактом надання послуг на загальну суму 120 000 гривень ПП «Егеста» оформило та видало позивачу податкові накладні від 28 лютого 2011 року за №57, №58, №59 на загальну суму податку на додану вартість 20 000 гривень. Дані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих накладних у лютому 2011 року та на підставі таких накладних позивачем був сформований податковий кредит на загальну суму 20 000 гривень.

Позивач також надав розпорядження від 03 січня 2011 року про відрядження директора до м. Алчевська на ПП «Егеста», посвідчення про відрядження, які посвідчують перебування керівника із 04 січня 2011 року у м. Алчевську Луганської області. Крім цього представлено звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Позивачем проведено розрахунки з ПП «Егеста» в безготівковій формі у повному обсязі згідно платіжних доручень від 16 березня та 18 квітня 2011 року.

На підтвердження фактичних обставин виконання договорів і відповідно виконання ТзОВ «Металбуд Центр» обумовлених договором робіт і надання послуг на загальну суму 483 409 гривень 12 коп. представлено складені акти. Також, ТзОВ «Металбуд Центр» 31 травня 2011 року оформило та видало позивачу податкові накладні №60, №61, №62, 30 червня 2011 року податкові накладні за №114, №115, №120, 29 липня 2011 року податкові накладні за №152, №153, №154 із зазначенням загальної суми сплаченого податку на додану вартість 80 568 гривень 18 коп.. Дані податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих накладних відповідно у травні, червні та липні 2011 року і на їх підставі позивачем було сформовано податковий кредит на вказану суму.

Проведення позивачем розрахунку в повному об'ємі підтверджується платіжними дорученнями від 09 червня 2011 року, від 11 липня 2011 року, від 15 липня 2011 року, від 11 серпня 2011 року, від 06 вересня 2011 року та від 21 вересня 2011 року.

Зазначені документи були в повній мірі досліджені судом першої інстанції, детально описані у постанові суду першої інстанції, а також судом було надано цим документам належну правову оцінку.

Наявні матеріали справи в своїй сукупності підтверджують факт господарських операцій між позивачем та ПП «Егеста» і ТзОВ «Металбуд Центр», а також їх фактичне використання у господарській діяльності позивача.

В ціні придбаних товарів позивач сплатив своїм контрагентам податок на додану вартість, суми якого включив до складу податкового кредиту. Отримані послуги і проведені роботи, що були предметом вищевказаних договорів, використані позивачем у господарській діяльності.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача, були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснювали свою діяльність відповідно із законодавством.

Правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ПП «Егеста» та ТзОВ «Металбуд Центр», як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання, підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства (податкові та видаткові накладні), відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, а також фактами використання робіт та послуг у власній господарській діяльності, що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність позивача та його контрагентів підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами і їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а тому підтверджують і правильність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарно - транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в оцінці доказів і, відповідно про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки товаро - транспортна накладна є однією із рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно - транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем послуг, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій і доводи апеляційної скарги з посиланням на висновки перевірки контрагентів позивача, так як будь - які порушення податкового чи іншого законодавства тягне негативні наслідки для цих суб'єктів господарювання і не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім цього, окремі недоліки первинного документа, на які посилається відповідач, не спростовують фактів здійснення господарських операцій і не спотворюють змісту цих операцій.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті без дотримання та урахування принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року по справі №2а - 3217/12/1370 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Верігос» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 04 листопада 2014 року.