Ухвала суду № 41280792, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7456/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови від 14.04.2014 р. №29258110, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.04.2014 р. відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу ВП №29258110, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, на Державну судову адміністрацію України штраф у подвійному розмірі 1360,00 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду із адміністративним позов, в якому просив суд скасувати прийняту постанову про накладення штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що виносячи постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, відповідач діяв на підставах та в межах своїх повноважень, оскільки позивачу неодноразово надавався час для добровільного виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 вказаного закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно ч. 2 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення (після закінчення встановленого строку добровільного виконання) зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

14.10.2011 року відповідачем була прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №29258110 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-4326/09/2370, виданого 26.09.2011 р. Черкаським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної судової адміністрації України профінансувати та виділити Апеляційному суду Черкаської області кошти у розмірі 91525 грн. 10 коп. не донарахованої заробітної плати та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускні за період з 2006 р. по 2009 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року, та зобов'язано позивача самостійно виконати рішення суду в строк до семи днів з моменту винесення (отримання) даної постанови.

13.11.2012 р. відповідачем була винесена Вимога державного виконавця №1986/6, якою вимагалось виконати Виконавчий лист №2а-4326/09/2370, про виконання повідомити відділ примусового виконання рішень.

11.02.2013 р. відповідачем була винесена Вимога державного виконавця №475/6, якою вимагалось виконати Виконавчий лист №2а-4326/09/2370, про виконання повідомити відділ примусового виконання рішень.

28.02.2014 р. відповідачем була винесена Вимога державного виконавця №475/6, якою вимагалось виконати Виконавчий лист №2а-4326/09/2370, про виконання повідомити відділ примусового виконання рішень.

11.03.2014 р. відповідачем була винесена Вимога державного виконавця №475/6, якою вимагалось виконати Виконавчий лист №2а-4326/09/2370.

Частиною другою ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин рішення державного виконавця, застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

11.03.2014 р. відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу ВП №29258110 (надалі - Постанова про накладення штрафу від 11.03.2014 р.), якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником накладено на Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 680,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Таким чином, 28.05.2008 державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 340 грн., після чого повторно встановлено строк (до 06.06.2008) для виконання рішення.

24.03.2014 р. відповідачем була винесена Вимога державного виконавця №475/6, якою вимагалось виконати Виконавчий лист №2а-4326/09/2370 в строк до 31.03.2014 р.

Позивач Листом від 14.04.2014 р. №10-2054/14 повідомив відповідача про неможливість самостійного виконання Виконавчого листа №2а-4326/09/2370.

14.04.2014 р. відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу ВП №29258110 (надалі - Постанова про накладення штрафу від 14.04.2014 р.), якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником накладено на Державну судову адміністрацію України штраф у подвійному розмірі 1360,00 грн.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції надано ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, оскільки виносячи постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, відповідач діяв на підставах та в межах своїх повноважень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.