Ухвала суду № 41280632, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1274/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 29.08.2013 № 100250000/2013/500188/2 та від 24.10.2013 № 100250000/2013/500347/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справаи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року- без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, 02.05.2013 між продавцем - компанією «Intersilesia Mc Bride Polska Sp.z.o.o.», Польща та покупцем - ТОВ «Сільпо ПДВПП» укладено контракт № 001/13, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив побутову хімію, у тому числі торгової марки «Премія» у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у додатку № 1, що є невід'ємною частиною контракту

Відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, видатків по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є Євро. Загальна вартість контракту складає 800000,00 Євро.

Умови поставки визначені пунктом 3 контракту, відповідно до якого усі ціни по контракту, а також поставка передбачаються на умовах FCA Стшельце-Опольске, Польща, 47-100, вул. Матейки, 2А, відповідно Incoterms 2010.

Відповідно до пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, CRM та митну декларацію продавця.

У серпні 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товари торгівельної марки «Премія», фірма-виробник «Intersilesia Mc Bride Polska Sp.z.o.o.», країна виробника Польща: товар № 1 за кодом 34022020 (поверхнево-активні засоби для чищення поверхонь без вмісту мила, розфасовані для роздрібної торгівлі у пластикові пляшки ємністю по 1 літру - ароматизовані універсальні концентровані гелі для чищення « 5 в 1» не в аерозольній упаковці): арт. 445182 «Хвоя» - 288 коробок, 3456 шт., арт. 445183 «Океан» - 576 коробок, 6912 шт., арт. 445181 «Цитрус» - 240 коробок, 2880 шт.; товар № 2 за кодом 34054000 (пасти (креми) для чищення хромових пластикових поверхонь і поверхонь із нержавіючої сталі, розфасовані для роздрібної торгівлі ємкістю по 500 мл, ароматизовані, не в аерозольній упаковці): арт. 545819 «Яблуко» - 475 коробок, 5700 шт.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 27.08.2013 подав до Київської міжрегіональної митниці електронну митну декларацію № 100250000/2013/032193 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 001-13 від 02.05.2013, інвойс № 121402062 від 20.08.2013, пакувальний лист № 101454270 від 20.08.2013, міжнародну автомобільну накладну CRM A № 030532 від 22.08.2013, довідку про транспортні витрати № 13-71 від 22.08.2013, експертну митну декларацію країни відправлення № 13PL381010E0054230 від 23.08.2013, сертифікат походження товару загальної форми PL/MF/AE0228442, інформацію про позитивні результати здійснення екологічного, санітарно-епідеміологічного та фітосанітарного контролів, сертифікат відповідності, декларацію про відповідність.

27 серпня 2013 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Ці обставини відображено в рішенні про коригування митної вартості товарів та вчинено відповідні записи в електронному вигляді.

На вимогу митного органу ТОВ «Сільпо ПДВПП» супровідним листом від 29.08.2013 № 84 подало витребувані відповідачем додаткові документи, а саме: комерційну пропозицію від 16.08.2013 № 13/902, прайс-лист № 13/01 від 10.01.2013, виписку по особовому рахунку від 07.06.2013, платіжне доручення № 385 від 06.06.2013. Крім цього, позивач також повідомив про неможливість надання інших документів.

29 серпня 2013 року відповідач прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості № 100250000/2013/500188/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме, товарів №1 за кодом 3402202000 у розмірі 14297,472 ЕUR та товарів № 2 за кодом 3405400000 у розмірі 4075,5 ЕUR.

Як вбачається із даного рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів у повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості. У митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/30555.

У зв'язку із цим, позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації від 29.08.2013 № 100250000/2013/032343.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивачем на виконання приписів Митного кодексу України Київській міжрегіональній митниці разом із листом № 10/14-165 від 15.11.2013 в якості додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів надано платіжні доручення № 304 від 10.10.2013, копію листа позивача від 15.11.2013 № 08/11-266 щодо здійсненої оплати по платіжному дорученню від 10.10.2013 № 304; виписку з бухгалтерської документації від 12.11.2013, виписки з особового рахунку від 16.10.2013 та від 26.09.2013 про списання коштів згідно з платіжним дорученням від 10.10.2013 № 304, прайс-лист виробника № 13/01 від 10.01.2013, копію експертної декларації від 23.08.2013 № 13PL381010E0054230, договір про надання послуг перевезення № Л-15 від 01.06.2013, заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 13-71 від 20.08.2013, копію виписки з бухгалтерської документації від 12.11.2013 б/н по кредитору ТОВ «Орлан - Транс Груп» по рахунку № КІ-778-13 від 27.08.2013 за актом від 30.08.2013, акт наданих послуг по перевезенню вантажу № КІ-778-13 від 30.08.2013 по договору № Л-15 від 01.06.2013, копію платіжного доручення від 25.09.2013 № 2075746 на оплату транспортних послуг згідно рахунку КІ-778-13 від 30.08.2013, рахунок на оплату транспортних послуг № КІ-778-13 від 30.08.2013, лист ТОВ «Сільпо ПДВПП» № 08/11-266 від 15.11.2013, копію виписки по особовому рахунку від 26.09.2013 б/н щодо оплати транспортних послуг ТОВ «Орлан - Транс Груп» згідно з платіжним дорученням від 25.09.2013 № 2075746 на оплату транспортних послуг згідно рахунку КІ-778-13 від 30.08.2013р.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Відповідно до рішення Київської міжрегіональної митниці від 21.11.2013 № 14.1/4-24/8047 надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, у платіжному дорученні № 304 від 10.10.2013 не заповнена графа «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)», хоча на момент здійснення оплати товарів за вказаним платіжним дорученням, товар у митному відношенні був вже оформлений; крім цього, вказане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами, оскільки містить посилання лише на договір № 001/13 від 02.05.2013; у листі № 10/14-165 від 15.11.2013 зазначено, що дані графи 46 експертної митної декларації № 13PL381010E0054230 від 23.08.2013 виражені у польських злотах та курс перерахунку на момент оформлення складав 4,209 PLN/EUR, однак дана інформація не відповідає дійсності, оскільки станом на 23.08.2013 курс дорівнював 4,1847 PLN/EUR, що у свою чергу свідчить про невідповідність даних зазначених у інвойсі № 121402062 від 20.08.2013; у прайс-листі виробника № 13/01 від 10.01.2013 зазначено, що він є дійсним у період з січня 2013 року по грудень 2013 року, проте як вбачається із інших митних оформлень від даного виробника поставки здійснювались за цінами відмінними від цін вказаних у вказаному прайс-листі, зокрема, товари арт. 234917, арт. 234918, арт. 234915 ціна за прайс-листом та інвойсом № 121402062 від 20.08.2013 становить 0,58 Євро за одиницю, за інвойсом № 121309144 від 08.01.2014 - 0,55 Євро за одиницю, за інвойсом № 121313478 від 16.04.2013 - 0,57 Євро за одиницю та за інвойсом № 121404813 від 21.10.2013 - 0,53 Євро за одиницю; у листі ТОВ «Сільпо ПДВПП» № 08/11-266 від 15.11.2013 зазначено, що оплата по платіжному дорученні № 304 від 10.10.2013 була здійснена до поставки товарів по інвойсу № 121402062 від 20.08.2013 однак, дана обставина не відповідає дійсності.

Крім цього, у жовтні 2013 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товари виробника «Роберт Мак Брайт ЛТД», країна виробника Велика Британія, товар №1 за кодом 34022090 (поверхнево-активні мийні порошкоподібні синтетичні засоби не в аерозольній упаковці, фасовані для роздрібної торгівлі, тип: 5%-15% неіоногенні, ПАР менше 5%, аніонні, допоміжні компоненти: силікат натрію, синтетичний відбілювач): арт. 236918 (518242) (пральний порошок Surcare 2,4 кг.) - 263 коробок, 789 шт., арт. 236921 (518244) (таблетки для прання Surcare - 95 коробок, 760 шт.; товари торгівельної марки «Премія», фірма-виробник «Intersilesia Mc Bride Polska Sp.z.o.o.», країна виробника Польща: товар № 2 за кодом 34022020 (поверхнево-активні засоби для чищення поверхонь без вмісту мила, розфасовані для роздрібної торгівлі у пластикові пляшки ємністю по 1 літру - ароматизовані універсальні концентровані гелі для чищення « 5 в 1»): арт. 445181 «Цитрус» - 240 коробок, 2880 шт., арт. 445182 «Хвоя» - 336 коробок, 4032 шт., арт. 445183 «Океан» - 192 коробок, 2304 шт.; товар № 3 за кодом 34054000 (пасти (креми) для чищення хромових пластикових поверхонь і поверхонь із нержавіючої сталі, розфасовані для роздрібної торгівлі ємкістю по 500 мл, ароматизовані, не в аерозольній упаковці): арт. 445179 «Лимон» - 570 коробок, 192 шт., арт. 545819 «Яблуко» - 95 коробок, 114 шт.;

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 23.10.2013 до Київської міжрегіональної митниці була подана засобами електронного декларування митна декларація № 100250000/2013/034961 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку ТОВ «Сільпо ПДВПП», контракт № 001-13 від 02.05.2013, інвойс № 121404813 від 21.10.2013, пакувальний лист № 101474580 від 21.10.2013, міжнародну автомобільну накладну CRM A № 292905 від 21.10.2013, рахунок-фактуру про надання експедиційних послуг від виконавця № 1747 від 23.10.2013, довідку про транспортні витрати № 280 від 23.10.2013, договір про перевезення № Л-27 від 01.06.2013, експертну митну декларацію країни відправлення № 13PL381010E0068011 від 21.10.2013, сертифікат походження товару загальної форми PL/MF/AК0548661, інформацію про позитивні результати здійснення екологічного, санітарно-епідеміологічного та фітосанітарного контролю, сертифікат відповідності, декларацію про відповідність, комерційну пропозицію від 15.10.2013 № 12/210, прайс - лист від 01.10.2013 № 13/10.

23 жовтня 2013 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Ці обставини відображено в рішенні про коригування митної вартості товарів та вчинено відповідні записи в електронному вигляді.

24 жовтня 2013 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання на даний час додаткових документів.

24 жовтня 2013 року Київською міжрегіональною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 24.10.2013 № 100250000/2013/500347/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме, товарів №1 за кодом 3402209000 у розмірі 4798,56 ЕUR, товарів №2 за кодом 3402202000 у розмірі 9549,06 ЕUR та товарів № 3 за кодом 3405400000 у розмірі 3366,36 ЕUR .

Як убачається із даного рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів у повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості. Митна вартість товару визначена за резервним методом, з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України (МД від 24.09.2013 № 100250000/033523, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032880, від 30.08.2013 № 2091120000/2013/005928).

Крім цього Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/30555.

У зв'язку із цим, позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації від 24.10.2013 № 100250000/2013/035004.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивачем на виконання приписів Митного кодексу України Київській міжрегіональній митниці разом із листом № 10/14-12 в якості додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, надано копію платіжного доручення № 578 від 05.12.2013 про оплату товару за контрактом по інвойсу від 21.10.2013 № 121404813, виписку з бухгалтерської документації від 02.05.2013 по зазначеному контракту і інвойсу, виписку з особового рахунку від 06.12.2013 по списанню грошових коштів, додаток № 1 від 02.05.2013 до контракту № 001/13 від 02.05.2013.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Відповідно до рішення Київської міжрегіональної митниці від 15.01.2014 № 422/1/26-70-61-02 надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, в наданому платіжному дорученні № 578 від 05.12.2013 не заповнена графа «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)», хоча на момент здійснення оплати товарів за вказаним платіжним дорученням, товар у митному відношенні був вже оформлений; позивачем з моменту підписання контракту № 001/13 від 02.05.2013, здійснювалось розмитнення товарів за цінами відмінними (вищими) ніж зазначено у додатку № 1 від 02.05.2013 до контракту № 001/13 від 02.05.2013.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія сіддів зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Сторонами не заперечувався факт подання позивачем всіх документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до пояснень відповідача, підставою для витребування митним органом додаткових документів стало те, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності. В даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім цього, наявність права на витребування додаткових документів не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем в порушення приписів митного законодавства не було проведено процедури консультацій з декларантом для обрання обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Разом з цим, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Колегія суддів зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Крім того, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо. Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

А тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що оскаржувані рішення не містять посилань на наявність в базі даних відповідача таких декларацій.

Щодо інших обставин, які стали підставою для відмови митним органом у визнанні заявленої позивачем митної вартості товару, зазначених у рішеннях відповідача від 29.08.2013 № 100250000/2013/500188/2, від 24.10.2013 № 100250000/2013/500347/2 та у листах від 21.11.2013 № 14.1/4-24/8047, від 15.01.2014 № 422/1/26-70-61-02 колегія суддів зазначає наступне.

Щодо не заповнення граф «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» у платіжних дорученнях № 304 від 10.10.2013, № 578 від 05.12.2013 та тверджень відповідача про неможливість ідентифікації платіжного доручення № 304 від 10.10.2013 з оцінюваними товарами, оскільки містить посилання лише на договір № 001/13 від 02.05.2013, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, уповноважений банк має перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах вимогам глави 2 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку є підставою для переказу іноземної валюти або банківських металів з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Як вбачається із змісту наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 304 від 10.10.2013 та № 578 від 05.12.2013 на них наявні відмітка банку про переказ коштів .

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вказані платіжні доручення оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім цього, не заповнення граф «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» у платіжних дорученнях № 304 від 10.10.2013, № 578 від 05.12.2013 суд вважає незначним недоліком, а відтак, зазначена обставина не може бути підставою для неврахування вказаних документів.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, як підставу не врахування митним органом платіжного доручення № 304 від 10.10.2013 у зв'язку з тим, що воно містить посилання лише на контракт № 001/13 від 02.05.2013, що унеможливлює його ідентифікацію з оцінюваними товарами з огляду на те, що сума переказу по вказаному платіжному дорученню у розмірі 9963,84 євро співпадає із сумою вартості товарів, зазначеній у інвойсі № 121402062 від 20.08.2013 .

Крім цього, оплата коштів відповідно до платіжного доручення № 304 від 10.10.2013 саме за товари придбані по інвойсу № 121402062 від 20.08.2013 підтверджується листом-довідкою від 15.11.2013 № 08/11-266 ТОВ «Сільпо ПДВПП» за підписом головного бухгалтера підприємства.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги твердження відповідача про невідповідність даних, зазначених у графі 46 експертної митної декларації № 13PL381010E0054230 від 23.08.2013 щодо курсу польських злотих, який за твердженнями відповідача станом на 23.08.2013 становив 4,1847 PLN/EUR, у той час як у декларації зазначено курс 4,209 PLN/EUR з огляду на таке.

Відповідно до листа відповідача № 10/14-165 від 15.11.2013, джерелом інформації щодо курсу валюти був сайт у мережі Інтернет Міністерства фінансів Республіки Польща.

Водночас, як вбачається із наявних у матеріалах адміністративної справи роздруківок із вищевказаного сайту, для цілей визначення митної вартості товарів у серпні 2013 року курс PLN/EUR становив 4,209, який повністю відповідає даним декларації позивача.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги твердження відповідача, як доказ заниження позивачем митної вартості товарів ту обставину, що позивачем здійснювалось розмитнення товарів за цінами відмінними ніж зазначено у додатку № 1 від 02.05.2013 до контракту № 001/13 від 02.05.2013 та у прайс-листі виробника № 13/01 від 10.01.2013, оскільки відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюється у інвойсах на кожну партію товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

В задоволені апеляційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч.2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С