Постанова № 41280499, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2014 року Справа № 912/1831/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: головний юрисконсульт Відділу правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Управління договірної роботи Юридичного департаменту Букоємський Р.В., довіреність № 14-138 від 13.05.2014 року,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року у справі № 912/1831/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про стягнення 23 021 691, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу за отриманий природний газ у січні - квітні 2013 року та у жовтні - грудні 2013 року у сумі 20 624 847, 20 грн., пені за загальний період прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 року по 27.03.2014 року у сумі 1 672 885, 01 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 року по 27.03.2014 року у сумі 479 480, 58 грн. та інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу за зобов'язаннями березня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за квітень 2013 року - лютий 2014 року, у сумі 67 505, 61 грн., розрахованих від суми основного боргу за зобов'язаннями квітня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за травень 2013 року - лютий 2014 року, у сумі 27 291, 80 грн., розрахованих від суми основного боргу за зобов'язаннями жовтня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за листопад 2013 року - лютий 2014 року, у сумі 36 054, 78 грн., розрахованих від суми основного боргу за зобов'язаннями листопада 2013 року з застосуванням індексів інфляції за грудень 2013 року - лютий 2014 року, у сумі 48 620, 55 грн., розрахованих від суми основного боргу за зобов'язаннями грудня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за січень 2014 року - лютий 2014 року, у сумі 65 005, 54 грн., при цьому загальна сума заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат становить 244 478, 29 грн.

Всього Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено до стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" 23 021 691, 08 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року у справі № 912/1831/14 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22 185 248, 58 грн., з яких: 20 624 847, 20 грн. сума основного боргу, 836 442, 51 грн. пеня, 244 478, 29 грн. інфляційні та 479 480, 58 грн. 3% річних, а також 73 080, 00 грн. судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 13/3548-БО-18 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року природного газу з урахуванням вартості його транспортування, передбаченої умовами договору відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені, а також передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, ті обставини, що за умовами договору купівлі-продажу природного газу поставлений відповідачу природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також іншими споживачами, різницю в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась бюджетним установам та організаціям, яка виникла внаслідок невідповідності фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію та несвоєчасне відшкодування відповідачу відповідної різниці в тарифах, що вплинуло на можливість розрахунку відповідача за поставлений йому позивачем природний газ, прийнявши до уваги, що відповідач є збитковим підприємством, ступінь виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу (більше 55%), врахувавши інтереси не лише відповідача, але і позивача, а саме його збитковість, можливість спричинення позивачу негативних наслідків від прострочення виконання зобов'язання відповідачем, а також зменшенням розміру штрафних санкцій, відповідно, врахувавши майновий стан обох сторін по справі, місцевий господарський суд, керуючись приписами пункту третього частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, зменшив розмір пені, який заявлений до стягнення та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50% та відмовив у позові щодо стягнення решти суми заявленої до стягнення пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені, позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, позивач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення в частині зменшення розміру пені на 836 442, 50 грн., прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач вважає, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині зменшення розміру пені не враховано його доводи про те, що позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом; не враховано, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, які, в свою чергу, встановлюють чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Позивач зазначає, що бюджетом України та фінансовим планом позивача, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Як стверджує позивач, внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками (20-24% річних), при цьому єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників неустойки у розмірі, передбаченому умовами договорів. Однак, за доводами позивача, загальна сума заявленої неустойки не компенсує повністю його збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Позивач вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення в оскаржуваній його частині не були враховані його інтереси, не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, не було оцінено розмір таких збитків, а не надання позивачем доказів отримання збитків в результаті заборгованості відповідача не означає відсутності або наявності таких збитків. Разом з тим, як зазначає позивач, збитковість його діяльності підтверджується фінансовим звітом за 2013 рік. Окрім того, позивач не погоджується з тим, що у спірних відносинах мала місце винятковість випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу поштових відправлень, якими останньому направлені копії відповідних ухвал апеляційного господарського суду.

Також, до початку судового засідання, призначеного для розгляду апеляційної скарги на 14.10.2014 року, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке апеляційний господарський суд не задовольнив, однак у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненаданням витребуваних матеріалів розгляд апеляційної скарги було відкладено. Згідно матеріалів справи копія ухвали апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи на 06.11.2014 року отримана відповідачем 20.10.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів - Джихур О.В., Чередка А.Є., розгляд справи призначено на 14.10.2014 року.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. та розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 06.11.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів - Кузнецова В.О., Пархоменко Н.В.

У судовому засіданні 06.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Переглянувши у апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду як в оскаржуваній його частині, так і в цілому, керуючись при цьому приписами частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в силу яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (покупець) договору № 13/3548-БО-18 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року (далі - Договір) протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року позивач передав відповідачу у відповідності з умовами Договору імпортований природний газ за узгодженою умовами Договору ціною на загальну суму з урахуванням його транспортування 46 796 563, 90 грн. для використання його відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами.

Передача від позивача до відповідача природного газу щодо наведених періодів та на загальну вказану суму підтверджується наступними підписаними представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актами приймання-передачі природного газу:

акт від 26.09.2013 року (за січень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 2 487, 249 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 11 594 898, 21 грн.;

акт від 26.09.2013 року (за лютий 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 1 934, 826 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 9 019 648, 02 грн.;

акт від 26.09.2013 року (за березень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 2 076, 163 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 9 678 523, 80 грн.;

акт від 26.09.2013 року (за квітень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 487, 727 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 2 273 654, 50 грн.;

акт від 31.10.2013 року (за жовтень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 521, 123 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 2 391 191, 65 грн.;

акт від 30.11.2013 року (за листопад 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 811, 833 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 3 725 124, 94 грн.;

акт від 31.12.2013 року (за грудень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 1 768, 216 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 8 113 522, 78 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, в силу наведеного, переданий на підставі Договору позивачем та отриманий відповідачем природний газ протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року щодо кожного окремо місяця його поставки підлягав оплаті відповідачем в строк до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач у встановлений Договором строк у повному обсязі не розрахувався з позивачем за отриманий від нього протягом вказаних періодів 2013 року природний газ, заборгованість відповідача становить 20 624 847, 20 грн. (частково борг за отриманий природний газ у березні 2013 року та борг за отриманий природний газ у квітні, жовтні, листопаді, грудні 2013 року).

Доказів повного або часткового погашення боргу у зазначеній сумі на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відповідач не надав як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. Договору (умови Договору щодо строку оплати поставленого природного газу) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми боргу, заперечень щодо якого відповідач не надав, вбачається, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, яке є грошовим зобов'язанням, по кожному місяцю спірних періодів поставки газу.

Відповідно, є правомірним застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, передбаченої умовами Договору, та відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу (грошового зобов'язання).

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, триває протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Таким чином, день фактичної сплати суми заборгованості (день отримання коштів кредитором) не є днем прострочення виконання грошового зобов'язання, цей день не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з подальшими змінами.

Однак, позивач в порушення вищенаведених приписів при розрахунку 3% річних та пені, заявлених до стягнення у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати переданого природного газу, враховував до періоду прострочення дні фактичної оплати відповідачем заборгованості. Окрім того, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням оплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ у березні 2013 року позивач неправильно визначив суму заборгованості, на яку підлягали нарахуванню інфляційні втрати, визначені з застосуванням індексів інфляції за грудень 2013 року - лютий 2014 року (не врахував усі здійснені відповідачем оплати станом на 15 число грудня 2013 року та станом на 30.12.2013 року).

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правомірно заявленими позивачем є:

пеня у загальній сумі 1 666 414, 52 грн. (за простроченим зобов'язанням січня 2013 року - з 14.02.2013 року по 04.04.2013 року у сумі 105 665, 67 грн.; за простроченим зобов'язанням лютого 2013 року - з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року у сумі 263 312, 79 грн.; сума пені за простроченими зобов'язаннями решти місяців спірного періоду визначена позивачем вірно, оскільки нарахування пені припинено у відповідності до вимог частини шостої статті 232 ГК України до дати здійснення відповідачем першої оплати боргу за ці місяці або раніше на визначену позивачем дату: за простроченим зобов'язанням березня 2013 року з 14.04.2013 року по 13.10.2013 року - 678 027, 00 грн., за простроченим зобов'язанням квітня 2013 року з 14.05.2013 року по 13.11.2013 року - 156 352, 68 грн., за простроченим зобов'язанням жовтня 2013 року з 14.11.2013 року по 27.03.2014 року - 114 122, 08 грн., за простроченим зобов'язанням листопада 2013 року з 14.12.2013 року по 27.03.2014 року - 137 982, 71 грн., за простроченим зобов'язанням грудня 2013 року з 14.01.2014 року по 27.03.2014 року - 210 951, 59 грн.);

3% річних у загальній сумі 477 618, 40 грн. (за простроченим зобов'язанням січня 2013 року - з 14.02.2013 року по 04.04.2013 року у сумі 21 133, 13 грн.; за простроченим зобов'язанням лютого 2013 року - з 14.03.2013 року по 27.11.2013 року у сумі 55 729, 72 грн.; за простроченим зобов'язанням березня 2013 року - з 14.04.2013 року по 27.03.2014 року у сумі 234 469, 91 грн., сума 3% річних за простроченими зобов'язаннями решти місяців спірного періоду визначена позивачем вірно, оскільки борг за ці місяці відповідачем не оплачувався: за простроченим зобов'язанням квітня 2013 року з 14.05.2013 року по 27.03.2014 року - 59 426, 48 грн., за простроченим зобов'язанням жовтня 2013 року з 14.11.2013 року по 27.03.2014 року - 26 335, 86 грн., за простроченим зобов'язанням листопада 2013 року з 14.12.2013 року по 27.03.2014 року - 31 842, 16 грн., за простроченим зобов'язанням грудня 2013 року з 14.01.2014 року по 27.03.2014 року - 48 681, 14 грн.);

інфляційні втрати у загальній сумі 244 254, 27 грн. (за зобов'язанням березня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за квітень - листопад 2013 року від суми боргу 9 678 523, 80 грн. інфляційні втрати становлять (-) 10 017, 80 грн., з застосуванням індексу інфляції за грудень 2013 року від суми боргу 8 855 823, 33 грн. інфляційні втрати становлять 44 279, 12 грн., з застосуванням індексів інфляції за січень - лютий 2014 року від суми боргу 4 121 353, 33 грн. інфляційні втрати становлять 33 020, 28 грн., а всього інфляційні втрати за своєчасно невиконаним зобов'язанням березня 2013 року у межах заявленого позивачем періоду прострочення виконання становлять 67 281, 60 грн.; інфляційні втрати за простроченими зобов'язаннями решти місяців спірного періоду визначені позивачем вірно: за зобов'язанням квітня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за травень 2013 року - лютий 2014 року у сумі 27 291, 80 грн., за зобов'язанням жовтня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за листопад 2013 року - лютий 2014 року у сумі 36 054, 78 грн., за зобов'язанням листопада 2013 року з застосуванням індексів інфляції за грудень 2013 року - лютий 2014 року у сумі 48 620, 55 грн., за зобов'язанням грудня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за січень - лютий 2014 року у сумі 65 005, 54 грн.).

При перерахунку інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги принцип нарахування, обраний позивачем, який узгоджується з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України від 03.04.97 року № 62-97р., про можливість врахування яких у застосуванні індексації зазначено у п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з подальшими змінами.

Отже, з огляду на наведене вище, правомірно заявленими є вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 20 624 847, 20 грн., пені у загальній сумі 1 666 414, 52 грн., 3% річних у загальній сумі 477 618, 40 грн. та інфляційних втрат у загальній сумі 244 254, 27 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у період її розгляду місцевим господарським судом відповідач подавав до суду клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 10% від заявленої суми.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведена правова норма підлягає застосуванню у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріальною, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, поставлений відповідачу природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами. Несвоєчасна оплата відповідачем (покупцем) вартості отриманого природного газу зумовлена, у тому числі, несвоєчасною оплатою споживачами теплової енергії послуг з теплопостачання. Відповідно до інформації, наданої відповідачем (а.с. 86-87, т. 1), станом на 15.07.2014 року відповідач має дебіторську заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 23 065, 4 тис. грн., із яких заборгованість населення (74% від загальної кількості споживачів), у тому числі по пільгам та субсидіям, становить 21 667, 9 тис. грн., заборгованість бюджетних установ та організацій (24% від загальної кількості споживачів) - 379, 7 тис. грн., заборгованість госпрозрахункових організацій (2% від загальної кількості споживачів) - 1 017, 8 тис. грн.

Також, несвоєчасність оплати спожитого природного газу зумовлена економічною необґрунтованістю тарифу відповідача на послуги з теплопостачання, який не відшкодовує його витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, наявністю заборгованості з різниці в тарифах, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Так, відповідно до складеного та наданого відповідачем до матеріалів справи розрахунку обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що надана населенню відповідачем (а.с. 64, т. 1), який погоджено начальником управління економіки Кіровоградської міської ради, начальником та головним бухгалтером Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, обсяг заборгованості з різниці в тарифах за відповідні послуги, надані відповідачем населенню, склав за 2012 рік 4 654 517, 79 грн., за 2013 рік - 17 184 359, 29 грн., за перший квартал 2014 року - 7 274 958, 05 грн., а разом: 29 113 835, 13 грн.

За замовленням відповідача експертом Гавриш Галиною Олександрівною, яка має вищу економічну освіту та кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1. "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності"; 11.2. "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій"; 11.3. "Дослідження документів фінансово-кредитних операцій"; стаж експертної роботи з 2005 року; Свідоцтво Міністерства юстиції України від 10.06.2005 року № 905, строк дії якого до 03.06.2014 року, проведені економічні дослідження з питання: чи підтверджується документально обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась бюджетним установам та організаціям відповідачем за 2011 - 9 місяців 2013 років, у сумі 25 313 581, 9 грн. і яка виникла внаслідок невідповідності фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію.

Згідно висновку експертного дослідження № 11/2-128 від 24.12.2013 року (а.с. 72-85, т. 1) документально підтверджується обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася відповідачем бюджетним установам та організаціям, і яка виникла внаслідок невідповідності фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року у сумі 25 349 988, 64 грн.

Також, зі звітів відповідача про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013 рік та за І квартал 2014 року (а.с. 65-70, т. 1) вбачається, що збиток відповідача за вказані звітні періоди склав 34 943 тис. грн. та 4 513 тис. грн. відповідно.

Наведені обставини підтверджують скрутний фінансовий стан відповідача.

Разом з тим, незважаючи на наведене, відповідач вживав заходи щодо погашення заборгованості за Договором за спірні періоди споживання природного газу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що зобов'язання з оплати отриманого природного газу у січні 2013 року відповідачем виконувались частково до настання строку оплати. Після настання строку оплати відповідач частинами продовжував оплачувати борг, при цьому відповідні платежі здійснювались майже щодня. Загалом за зобов'язаннями січня 2013 року прострочення оплати становить близько півтора місяці, що за часом є незначним простроченням.

Оплата вартості отриманого природного газу у лютому та березні 2013 року до 30.12.2013 року також систематично здійснювалась відповідачем частинами з незначним розривом у часі (кожного дня або через декілька днів).

Ступінь виконання відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, спожитого ним у 2013 році, становить більше 50%.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує доводи позивача щодо необхідності придбання ним природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання позивачем строків розрахунків за придбаний природний газ, враховує інтереси обох сторін, які заслуговують на увагу, зокрема і майновий стан позивача, однак при цьому вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав жодних належних доказів в підтвердження тих обставин, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором з оплати придбаного природного газу спричинило позивачу збитки, у тому числі внаслідок залучення кредитних коштів, не підтвердив розмір таких збитків, тоді як обов'язок доказування обставин, на які посилається позивач, покладається саме на нього.

Отже, враховуючи ті обставини, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором виникло, зокрема, з причин несвоєчасного проведення з ним розрахунків споживачами послуг теплопостачання та несвоєчасного відшкодування йому з бюджету різниці між фактичною вартістю послуг теплопостачання та тарифами на ці послуги, вжиття відповідачем заходів з погашення заборгованості, ступінь виконання відповідачем зобов'язання, недоведеність позивачем наявності збитків, які були б спричинені простроченням відповідача, враховуючи положення статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано скористався наданим йому процесуальним законом правом та зменшив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, на 50 відсотків.

50 відсотків пені від правомірного заявленої позивачем до стягнення суми з урахуванням проведеного апеляційним господарським судом перерахунку становлять 833 207, 26 грн.

Таким чином, доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про неправомірність прийнятого судового рішення в частині зменшення розміру пені на 50 % є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Разом з тим, при вирішенні спору у даній справі та прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, погодившись з правомірністю визначених позивачем та заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не є доведеними, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та допустив порушення норм матеріального права, яке полягає у невірному визначенні періодів прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати переданого позивачем та отриманого відповідачем природного газу при розрахунку пені та 3% річних, а саме без врахування того, що день фактичної оплати заборгованості не є днем прострочення виконання зобов'язання, а також у невірному визначенні сум боргу на відповідні дати при розрахунку інфляційних нарахувань за зобов'язанням березня 2013 року, та, відповідно, допустив порушення норм процесуального права в частині розподілу судових витрат за подання позовної заяви, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні у цих частинах.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог; судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

На підставі пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачений позивачем за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 2007837 від 13.08.2014 року судовий збір у сумі 0, 57 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року у справі № 912/1831/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року у справі № 912/1831/14 змінити та викласти другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 20 624 847 (двадцять мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 20 коп., пеню у сумі 833 207 (вісімсот тридцять три тисячі двісті сім) грн. 26 коп., 3% річних у сумі 477 618 (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 244 254 (двісті сорок чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 27 коп., витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 73 050 (сімдесят три тисячі п'ятдесят) грн. 77 коп.

В решті рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року у справі № 912/1831/14 залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) з державного бюджету зайво сплачений згідно платіжного доручення № 2007837 від 13.08.2014 року, яке міститься в матеріалах справи, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 0, 57 грн. (п'ятдесят сім копійок).

Повна постанова складена 10.11.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Н.В. Пархоменко