Рішення № 41280351, 06.11.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2014 Справа № 917/1790/14

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2000", 39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Леніна, 4А

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", 37420, Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1а

про стягнення 112 491,18 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: Тереховський Д.О., довіреність від 01.01.2014 року №15;

Від відповідача: Іванченко Ю.М., довіреність від 03.04.2014 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в розмірі 128 976,57 грн. за договором № 90/б від 20.08.2013 року постачання нафтопродуктів, з яких 16 485,39 грн. пені; 90 403,66 грн. штрафу (25% від суми боргу); 22 087,52 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач нараховує штрафні санкції та річні.

Ухвалою від 07.10.2014 року прийнята до розгляду заява позивача від 19.09.2014 року про зменшення позовних вимог (а.с. 50).

Позивач скориставшись правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, заявою від 04.11.2014 року вдруге зменшив розмір позовних вимог на суму нарахованої відповідачу пені.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси, заява від 04.11.2014 року (а.с. 82) приймається господарським судом до розгляду.

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 112 491,18 грн., з яких: 22 087,52 грн. - 30% річних; 90 403,66 грн. - штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

Відповідач позов не визнає, про що зазначив у відзиві на позов від 20.10.2014 року (а.с. 68-70), факт отримання нафтопродуктів підтверджує та посилається на повне погашення основного боргу на суму 316 614,65 грн., проти стягнення штрафних санкцій заперечує, оскільки вважає, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України. Відповідач стверджує, що неспроможний був виконати свої зобов'язання разовим платежем в силу специфічного виду діяльності - виробництва сільськогосподарської продукції, яке залежить від погодних умов, наявності інфляційних процесів в економіці держави та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.08.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 90/6.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується у відповідності із замовленнями передавати партіями у власність нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору та Додаткових угод до нього.

П. 3.1. Договору встановлено, що оплата товару здійснюється згідно умов визначених в Додаткових угодах до даного Договору.

Протягом дії договору позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором, здійснював поставку відповідачу нафтопродуктів.

За Додатковою угодою № 4387 від 27.05.2014 року (а.с. 19), на підставі довіреності № 171 від 27.05.14 року (а.с. 20), згідно видаткової накладної № 4387 від 27.05.14 року (а.с. 21) позивач передав відповідачу у власність нафтопродукти в кількості: бензин А-92 - 5 296 л. та дизельне пальне євро - 12 033 л., на загальну суму згідно рахунку № 1062 від 27.05.2014 - 240 777,65 грн.

Згідно п. 4 Додаткової угоди відповідач зобов'язаний був здійснити оплату протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару, тобто не пізніше 06.06.2014 року.

За Додатковою угодою № 5033 від 13.06.2014 року (а.с. 27), на підставі довіреності № 205 від 13.06.14 року (а.с. 28) та згідно видаткової накладної № 5033 від 13.06.14 року (а.с. 29) позивач передав відповідачу у власність нафтопродукти в кількості: дизельне пальне ДТ - Л-К4, сорт С - 5140 л. та паливо моторне альтернативне А-92еТурбо - 3970 л., на загальну суму згідно рахунку № 1191 від 13.06.2014 -120 837,00 грн.

Згідно п. 4 додаткової угоди відповідач зобов'язаний був здійснити оплату протягом 16 календарних днів з моменту відвантаження товару, тобто не пізніше 29.06.2014 року.

Отже, враховуючи умови Додаткових угод до Договору, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань настав.

Загальна сума основного боргу за двома вказаними поставками склала 361 614,65 грн.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач порушив передбачені Договором строки оплати товару - кошти за товар у визначені строки повністю внесені не були, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (платіжне доручення № 1541 від 28.08.2014 року, №3 від 03.09.2014 року, № 1696 від 16.09.2014 року, №1701 від 18.09.2014 року, а.с. 53-53, 56-57).

Пунктом 6.5. Договору сторони передбачили, що за прострочення розрахунків більше 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги.

Позивач заявив до стягнення 60 194,41 грн. штрафу (25 відсотків від суми боргу 240 777,65 грн.) за невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати переданого товару за накладною № 4387 від 27.05.2014 року, а також 30 209,25 грн. штрафу (25 відсотків від суми боргу 120 837,00 грн.) за невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати переданого товару за накладною № 5033 від 13.06.2014 року.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - штрафу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування штрафу відповідно до законодавства та Договору.

Позивачем надано суду докази направлення відповідачу письмової вимоги від 15.08.2014 року № 236 (а.с. 35-38), тому заявлений до стягнення штраф на загальну суму 90 403,66 грн. задовольняється судом повністю.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відхилено з наступних підстав.

П. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача на специфічний вид його діяльності - виробництво сільськогосподарської продукції, сільське господарство, рослинництво і залежність від погодних умов та наявність інфляційних процесів в економіці держави не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Позивач у письмових поясненнях від 04.11.2014 року (а.с. 76-79) посилається, що в результаті невчасного погашення заборгованості відповідачем він поніс реальні збитки у вигляді сплати відсотків банку, оскільки кошти які використані для закупки нафтопродуктів є кредитними коштами, що підтверджується копією витягу з кредитного договору (а.с. 80-81); втрати за рахунок курсової різниці внаслідок падіння курсу гривні до долара США; неотриманого прибутку за період, на який відповідачем фактично вилучені кошти із обороту позивача. Крім цього, позивач зазначив, що суму позову було зменшено на 16 485,39 грн. пені, не заявлені інфляційні витрати, і 30% річних нараховані не за весь період прострочення, а лише до моменту звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Ч.2 ст.218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може звільняти боржника від господарсько-правової відповідальності.

Оскільки, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, а не обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, і даних виняткових обставин відповідачем не наведено, клопотання останнього не підлягає задоволенню.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (постанова ВСУ від 24.12.2013 року по справі № 8/5025/1402/12).

В п. 6.6. Договору визначено обов'язок покупця сплатити 30% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами. Отже, сторонами відповідно до вимог законодавства визначено більший розмір річних, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так за порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 30% річних в розмірі 16227,75 грн. за період з 07.06.2014 року по 27.08.2014 року згідно накладної №4387 від 27.05.2014 року, а також 5859,77 грн. 30% річних за накладною від 13.06.2014 року № 5033 за період з 30.06.2014 року по 27.08.2014 року.

Судом приймається до уваги, що згідно з п. 4.1. ,4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Проценти, які визначаються саме як річні, а не за кожний день прострочення, є не засобом відповідальності (на відміну від пені), а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому посилання відповідача на те, що передбачені договором проценти підпадають під визначення пені є безпідставними та відхиляються судом.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 30% річних на загальну суму 22 087,52 грн. суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Перевірка правильності розрахунку позивачем річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон".

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин позов задовольняється повністю, з відповідача підлягає до стягнення 22 087,52 грн. - 30% річних; 90 403,66 грн. штрафу, що разом складає 112 491,18 грн.

Судові витрати в розмірі 2249,82 грн. покладаються на відповідача згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", 37420, Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1а, код ЄДРПОУ 21044481 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2000", 39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Леніна, 4А, код ЄДРПОУ 30131474 - 22 087 грн. 52 коп. - 30% річних; 90 403 грн. 66 коп. штраф; 2249 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.