Ухвала суду № 41280140, 04.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2687/14-ц Провадження № 22-ц/795/2124/2014 Головуючий у I інстанції -Олещенко В. І. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Хромець Н.С., Бечка Є.М.

При секретарі -Мартиновій А.В.

З участю позивача ОСОБА_1,відповідача ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2014 року та відмовити в задоволенні позову.

Оскаржуваним рішенням зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Чернігівського районного суду від 21 листопада 2008 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку, але не менше ніж тридцять відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним та не обґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення з ухваленням нового, яким необхідно відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно зміни матеріального становища позивача внаслідок укладення нового шлюбу та народження другої дитини. Наполягає, що доказів погіршення матеріального стану позивачем надано суду не було.

На думку апелянта, при визначенні розміру аліментів судом було порушено ч. 1 ст. 182 СК України. Обґрунтовуючи свої доводи апелянт посилається на Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року та ч. 2 ст. 51 Конституції України.

В судовому засіданні відповідач просила апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів підлягає зменшенню з 1/4 частини на 1/6 частину внаслідок зміни сімейного та матеріального стану позивача через народження другої дитини.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

По справі встановлено, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2008 року з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2. на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу ОСОБА_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався правилами ст. 180,183 СК України. Обставини, передбачені ст. 182 СК України судом при ухваленні такого рішення не встановлювались і не враховувались. (а.с.12).

Згідно приписів ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 Кодексу.

Ст.192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось із них.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що після ухвалення рішення від 21.11.2008 року, у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у другому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 (а.с. 10,11). Згідно довідки ВЧ В1 688 від 01.09.2014 грошове забезпечення позивача за період з березня 2014 року по серпень 2014 року складає 14661,65 грн. (а.с. 5).

Інші докази, які підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів в порядку, визначеному ст. 182 СК України в матеріалах справи відсутні.

Зменшуючи розмір аліментів, внаслідок зміни сімейного та матеріального стану позивача через народження другої дитини з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку, суд зазначив, що розмір аліментів має бути не менше ніж тридцять відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, підстав вважати, що рішення суду першої інстанції суперечить Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року , Закону України „ Про охорону Дитинства" та ч. 2 ст. 51 Конституції України, на які посилається апелянт, апеляційний суд не вбачає.

А доводи апелянта про те, що позивачем доведено лише зміна його сімейного стану, але не доведено зміна матеріального стану, тому відсутні підстави для задоволення позову, також не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні ч. 1 ст. 192 СК України, якою передбачено можливість зменшення розміру аліментів при наявності не сукупності обставин, а при наявності однієї з тих, що зазначені у ч.1 ст. 192 СК України.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції ч.1 ст.182 СК України, на думку апеляційного суду є помилковими, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру раніше стягнутих аліментів, ґрунтується положеннях ч.1 ст.192 СК України, а висновки суду про можливість зменшення розміру аліментів саме до розміру 1/6 частини всіх видів заробітку позивача , але не менше ніж 30 %прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не суперечить приписам ч.1 ст.182 СК України.

Розглядаючи справу відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: