Постанова № 41279063, 04.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 листопада 2014 року Справа № 814/2907/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159,Миколаїв,54003

доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України, пр.Шевченко,15/1,м.Одеса 65058

проскасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» (далі також - позивач, ПАТ «Миколаївгаз», Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі також - відповідач, СДПІ) №0000135104 від 23.06.2014 року, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2264019,00 гривень - основного платежу та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1132009,50 гривень.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миколаївгаз» контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій з придбання скрапленого газу між ПАТ «Миколаївгаз» (покупець) ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» (продавець), яке не могло фактично здійснювати господарські операції, що слугувало підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В червні 2014 року на підставі наказу відповідача №656 від 03.07.2014р., СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2013 року та податку на прибуток за 2013 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» (код 38663487), результати якої оформлено відповідним актом №83/28-08-31-40/05410263 від 12.06.2014 року (далі також - Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання п.138.2, п.п.138.8.1 ст.138, п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку з оформленням безтоварних господарських операцій з ТОВ «Інвестпромсейл Міддл», що слугувало підставою для невмотивованого формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 2264019,00 гривень за жовтень-грудень 2013 року та податок на прибуток за 2013 рік на суму 2150714,00 гривень.

Підставою для таких висновків є посилання відповідача на довідку №392/26-54-22-02/38663487 від 17.03.2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПАТ «Миколаївгаз», згідно якої ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутнє майно та інших матеріальні, трудові, виробничі ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про наявність ознак «фіктивності» цього товариства.

На підставі зазначеного Акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000135104 від 23.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3396028,50 гривень., з яких: 2264019,00 гривень - основного зобов'язання та 1132009,50 гривень - штрафу.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013р. між позивачем та ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" укладено договір поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) №01/13 (далі також - Договір).

В період жовтня-грудня 2013 року на виконання Договору ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" реалізовувало ПАТ «Миколаївгаз» скраплений газ. Розрахунки з ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" за отриманий газ проводились в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку.

На підтвердження реальності укладеної угоди та виконання господарських операцій позивач надав до суду відповідні первинні документи: рахунки на оплату, акти приймання-передачі скрапленого газу, податкові накладні, банківські виписки та інші документи, наявність яких на момент перевірки контролюючим органом не оспорюється.

Проведення взаєморозрахунків між сторонами Договору поставки №01/13 в грудні 2013 року також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Інвестпромсейл Міддл" та ПАТ «Миколаївгаз».

Придбаний товар використаний позивачем в господарській діяльності - реалізований через пункти реалізації АГЗС та ГНС.

За таких обставин, оскільки на момент видачі здійснення господарських операцій ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» було зареєстровано платником ПДВ, а отже, мало право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування. А недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» є бездоказовими.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних вказує на безтоварність господарських операцій є невмотивованими, оскільки приймання-передача скрапленого газу здійснювалась на підставі актів приймання-передачі, адже в переміщенні товару, який за договором між позивачем та ПАТ «Укргазвидобування» (суб'єкт господарювання яким реалізовано скраплений газ ТОВ "Інвестпромсейл Міддл") зберігався в сховищах Товариства, необхідності не було. При цьому реальність господарських операцій з поставки ПАТ «Укргазвидобування» газу для зберігання в сховища позивача підтверджено договором надання послуг зберігання від 19.09.2013р., укладеним між ПАТ «Укргазвидобування» та позивачем, актами прийому-передачі скрапленого газу, платіжними документами та контролюючим органом не оспорюється. Скраплений газ в межах договору зберігання надходив від ПАТ «Укргазвидобування» автомобільним та залізничним транспортом, що підтверджується реєстром документів оприбуткування СГ (скрапленого газу) на відповідальне зберігання від ПАТ «Укргазвидобування, реєстром документів відпустку СГ (скрапленого газу) зі зберігання.

Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що скраплений газ належав ПАТ «Укргазвидобування» та фактично знаходився на зберіганні у сховищах (цистернах, ємностях), що належали або були в користуванні ПАТ «Миколаївгаз». Згідно листів ПАТ «Укргазвидобування» на адресу ПАТ «Миколаївгаз» відбувалося зняття зі зберігання (відпуск) певної кількості скрапленого газу на адресу ТОВ «Інвестпромсейл Міддл». В свою чергу ТОВ «Інвестпромсейл Міддл», як власник придбаного комерційного скрапленого газу, виписувало документи на реалізацію газу ПАТ «Миколаївгаз».

Тобто, в даному випадку (господарські операцій між ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» та ПАТ «Миколаївгаз») місце (пункт) зберігання товару, місце поставки та прийняття товару покупцем збігаються, а ПАТ «Миколаївгаз» придбавало товар, який вже знаходився в його сховищах на зберіганні. А тому, доводи про безтоварність господарських операцій є надуманими.

Судження відповідача про відсутність у ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» достатніх трудових і матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операції, крім посилання ДПІ на це в акті перевірки, більш нічим не підтверджується, як не підтверджується і неможливість виконання ним зобов'язань з продажу товару, виходячи з можливості вступити в господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання, залучення іншого трудового персоналу за договорами цивільно-правового характеру. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг з виконання робіт. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється реалізація господарської операції.

Посилання СДПІ на довідку №392/26-54-22-02/38663487 від 17.03.2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестпромсейл Міддл» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПАТ «Миколаївгаз» також не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення дана правова оцінка господарським операціям за 2013 рік, а довідку (в якій зазначено про незнаходження контрагента за юридичною адресою) складено контролюючим органом 17.03.2014 року, тобто через значний проміжок часу. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Інкримінування позивачеві, який був обізнаний про наявність товару (скрапленого газу що зберігався у сховищах ПАТ «Миколаївгаз» (покупця)) у ТОВ «Інвестпромсейл Міддл», вчинення дій без належної обачності і припущення про те, що йому (позивачеві) мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий контрагента, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

До того ж, суд погоджується з доводами позивача про доцільність придбання скрапленого газу саме у ТОВ «Інвестпромсейл Міддл», оскільки продавець реалізовував товар з відстрочкою платежів, при цьому товар вже зберігався в сховищах ПАТ «Миколаївгаз», що виключало ризики неотримання товару за цивільно-правовими угодами та понесення збитків в разі здійснення передплати за товар.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Отже, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 23.06.2014року № 0000135104.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" 487 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний