Ухвала суду № 41279017, 28.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 815/1073/14

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Градовського Ю.М. судді - Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі за позовом Великомихайлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

встановиЛА:

Великомихайлівський районний центр зайнятості ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача заборгованості по виплаченій допомозі по безробіттю в сумі 28956,75 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_4 на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості суму заборгованості по виплаченій їй допомозі по безробіттю у сумі 28 956,75 грн.

ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданих заяв до Великомихайлівського районного центру зайнятості гр. ОСОБА_4 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Великомихайлівським районним центром зайнятості виявлено факт подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання гр. ОСОБА_4 допомоги по безробіттю, а саме: під час отримання допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в зв'язку з чим за період з 11.12.2006р. по 14.03.2007 р., з 26.11.2007 р. по 29.02.2008 р., з 19.12.2008 р. по 23.02.2009 р., з 10.12.2009р. по 04.03.2010 р., з 29.12.2010 р. по 21.03.2011 р., з 29.11.2011 р. по 18.03.2012 р., з 10.01.2013 р. по 20.03.2013 р. гр. ОСОБА_4 незаконно отримував допомогу по безробіттю на загальну суму 28 956,75 грн.

Великомихайлівський районний центр зайнятості згідно з п.2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у зв'язку з чим він виступає органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. (діяв до 31.12.2012р.) та ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" від 15.07.2012р., який набрав чинності 01.01.2013р. до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012р. встановлено, що безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Частинами 2 та 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок № 307), передбачено: якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період перебування на обліку у Великомихайлівському районному центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_4 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та відносився до зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості, а тому вся сума виплаченого його матеріального забезпечення підлягає поверненню.

28.08.2013 року Великомихайлівським районним центром зайнятості прийнято наказ №НТ130829 про повернення коштів безробітним та відповідачу направлено лист-претензію про повернення коштів в розмірі 28956,75 грн., яку отримано останнім 07.09.2013 р.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про те, що твердження представника відповідача стосовно того, що згідно заяви від 11 лютого 2006 року поданої до органу податкової служби про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в зв'язку з чим він не відноситься до категорії зайнятого населення не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців гр. ОСОБА_4 являється суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Отже, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року по справі №К/9991/44852/11.

Оцінивши в сукупності встановлені факти і обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Великомихайлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі за позовом Великомихайлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.М. Градовський суддя К.В. Кравченко