Постанова № 41278767, 07.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р. Справа № 804/5435/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - Лашкуній А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002591703 від 16.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом була проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт перевірки № 328/173/НОМЕР_2 від 02.09.2014 року. Під час проведення перевірки встановлено порушення ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на загальну суму 21136 грн. 79 коп. На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0002591703 від 16.09.2014 року. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним, оскільки висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим, просить суд його скасувати.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, та є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши доводи сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 05.08.2013 року по 02.09.2013 року відповідачем, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 05.08.2013 року №89, була проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 328/173/НОМЕР_2 від 02.09.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, за період що перевірявся, на загальну суму 21136 грн. 79 коп.

16.09.2014 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0002591703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати в сумі 26783 грн. 23 коп., з яких, 22774 грн. 01 коп. - за основним платежем та 4009 грн. 22 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок про порушення позивача норм податкового законодавства, що ґрунтується на результатах попередньої перевірки, якою встановлено, що проведені господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ліга» та ПП «ATM» за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.ст.655,662,658,656 ЦКУ, і в силу ст.216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд не погоджується з вищевказаним висновком відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лига».

Так, 01.02.2012 року між позивачем та ТОВ «Ліга» був укладений договір поставки.

Реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Лига» підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними : №199 від 01.02.2012 року на суму 17018 грн., у тому числі ПДВ на суму 2836 грн. 33 коп., № 200 від 16.02.2012 року на суму 4797 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ на суму 799 грн. 36 коп. № 73 від 01.03.2012 року на суму 20764 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 3460 грн. 73 коп., № 74 від 12.03.2012 року на суму 10396 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 1732 грн. 80 коп., № 54 від 25.04.12 року на суму 6001 грн. 09 коп., у тому числі ПДВ на суму 1000 грн.18 коп., № 53 від 18.05.2012 року на суму 3122 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 520 грн. 40 коп. № 92 від 04.06.2012 року на суму 3786 грн., у тому числі ПДВ на суму 631 грн., № 93 від 15.06.2012 року на суму 722 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 120 грн. 40 коп.;

- видатковими накладними: №444 від 01.02.2012 року на суму 17018 грн., у тому числі ПДВ на суму 2836 грн. 33 коп.,№ 445 від 16.02.2012 року на суму 4797 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ на суму 799 грн. 56 коп., № 500 від 01.03.2012 року на суму 20764 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 3460 грн. 73 коп., № 501 від 12.03.2012 року на суму 10396 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 1732 грн. 80 коп., №815 від 25.04.2012 року на суму 6001 грн. 09 коп., у тому числі ПДВ на суму 1000 грн. 18 коп., № 1047 від 18.05.2012 року на суму 3122 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 520 грн. 40 коп., №1355 від 04.06.2012 року на суму 3786 грн., у тому числі ПДВ на суму 631 грн., №1356 від 15.06.2012 року на суму 722 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 120 грн. 40 коп.;

- рахунками фактур: № 0102-12 від 01.02.2012 року; №1602-12 від 16.02.2012 року; №0103-12 від 01.03.2012 року; №1203-12 від 12.03.2012 року; №2504-12 від 25.04.2012 року; №1805-12 від 18.05.2012 року; №0406-12 від 04.06.2012 року; №1506-12 від 15.06.2012 року в безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Також, 01.07.2012 року між позивачем та ПП «ATM» був укладений договір поставки № 0107-12.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу на те, що господарські відносини позивача з вищевказаними контрагентами були предметом дослідження Дніпропетровським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №804/14464/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.04.2013 року №0000781702. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року залишена без змін, позовні вимоги задоволено.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту вищевказаного судового рішення вбачається, що судом досліджено та надано правову оцінку господарським взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з його контрагентами - ТОВ «Ліга» та ПП «ATM», а саме, підтверджено реальність проведених операцій та не встановлено порушень податкового та іншого законодавства.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002591703 від 16.09.2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 13.10.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 13.10.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель